Розділ «ТЕМА 13. КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ ЯК ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ТА ЇХ ДІЯЛЬНІСТЬ»

13.1. Історія виникнення банків та їх функції

Термін "банк" походить від італійського "banka", тобто стіл, на якому в середньовіччі генуезькі міняли розкладали свої монети в мішках і посудинах. Мінял називали "bancherii". Від слова "banka" походить також поняття "банкрот". Це траплялося тоді, коли міняйло зловживав чиєюсь довірою. Стіл його розбивали, визначаючи тим самим "banko rotto", тобто як збанкрутілого. Відтоді пройшло багато часу і поняття "банк" придбало інше значення, хоча сам термін залишився. Але зміст терміну однозначного трактування ще не придбав.

Так, те в минулій редакції закону України "Про банки та банківську діяльність"( 1991р.) разом з поняттям "банк" вживалося поняття "Фінансово-кредитна установа", а також окремо вживався вираз "кредитна установа", що лише заплутувало розуміння змісту цього поняття, його відмінності від численних фінансових установ, господарських товариств, бірж, кредитних спілок тощо. Можна сказати, що поняття "банк" в Законі вживалося дуже широко.

Сучасна редакція цього закону (2001р.) трактує це поняття таким чином (ст. 2): "банк—юридична особа, яка має виняткове право на підставі ліцензії НБУ здійснювати в сукупності такі операції: приймати у вклади грошові кошти фізичних і юридичних осіб і розміщувати їх від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкривати і вести банківські рахунки фізичних і юридичних осіб".

Історія банківської справи стародавня і розпочинається з тієї пори здійснення обмінних процесів в суспільстві, коли в розрахунках стало застосовуватися золото. Раніше нами розглядалися такі етапи обмінного формоутворення як золотозливковий, золотомонетний. К. Мак-Конелл і С. Брю підкреслюють, що після того, як в стародавні часи почали використовувати в угодах золото, стало абсолютно ясно, що:

1) перевозити його небезпечно;

2) зважувати кожного разу незручно;

3) перевіряти чистоту важко.

Вихід був знайдений: віддати золото на зберігання "золотих справ майстрам", які мали відповідні підвали, комори, необхідні інструменти для зважування і визначення проби і головне - були готові за плату надати їх для користування власників.

Операції ділилися на три етапи:

1) отримавши золотий вклад, золотих справ майстер видавав квитанцію власникові золота;

2) товари могли обмінюватися за допомогою таких квитанцій, які перетворювалися на прототип грошей;

3) золотих справ майстри використовували 100% своєї резервної системи, тобто їх квитанції повністю забезпечувалися золотом.

Перед нами класичний приклад формування банку з тією тільки різницею, що в ньому функціонує "негативний відсоток", тобто не банк платить вкладникові, а навпаки, - вкладник банку за зберігання, а прототипами майбутніх банкірів були спочатку міняйли, потім золотих справ майстри.

Від стародавньої історії до наших днів банки зазнали значних змін. Роль банків в історії розвитку економіки і суспільства значно зросла, функціональні їх можливості стали майже безмежними. Володіючи грошовим капіталом, банки, як комерційні організації, могли б вторгатися у виробничу, торгівельну, наукову і інші сфери діяльності. Але суспільство завжди визначає правові рамки їх діяльності. Протиріччя між функціональними можливостями банків як комерційних структур і правовим полем їх діяльності завжди хвилювало економістів і вирішувалося в ухвалених законах, які визначали діяльність банків. Більше того, виникла необхідність дати економічну і юридичну визначеність поняття "банк".

У відомому підручнику "Банківська справа" під ред. О.І. Лаврушина виділяється декілька економічних ознак банку:

1) банк як установа або організація — об'єднання людей, що спільно реалізує програму або мету і є на основі правил або процедур;

2) банк як підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, що надає послуги і діє на принципах комерційного розрахунку;

3) банк як торгівельне підприємство, діє у сфері обміну, купує і продає ресурси, функціонує у сфері перерозподілу, сприяє обміну товарами, хоча при торгівлі товар міняє свого власника, а при кредитуванні власник залишається тим самим: при торгівлі є зустрічний рух вартості, а при кредиті - односторонній рух вартості;