РОЗДІЛ 2. КРЕДИТ ТА ФІНАНСОВЕ ПОСЕРЕДНИЦТВО В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

ТЕМА 10. НЕОБХІДНІСТЬ КРЕДИТУ, ЙОГО СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ

10.1. Джерела формування позичкового фонду

З питаннями функціонування грошової системи тісно пов'язані питання про кредит і кредитну систему. Важко уявити собі сучасне суспільство без кредитних стосунків, без кредиту. На їхню частку приходиться вирішення багатьох важливих завдань сучасного господарського устрою, збільшення темпів зростання економіки, підвищення рівня життя народу, його добробуту. Жодне велике будівництво, посівна кампанія, міжнародні постачання тощо не обходяться без кредитування учасників цих економічних зв'язків. По тому, наскільки розвинені кредитні стосунки, судять про розвиненість економіки в цілому. І це не випадково.

Термін "кредит" (на латині) в перекладі має два значення. Перше — це позика, борг: друге - "вірю", "довіряю". Отже, в широкому розумінні термін "кредит" - це договір між юридичними і фізичними особами про позику. Головними суб'єктами кредитних відносин виступають кредитор (він же позикодавець) і позичальник (він же позикоотримувач). Кредитор представляє позичальникові гроші (іноді майно) на певний термін з умовами повернення еквівалентної вартості, як правило, з оплатою цієї послуги у вигляді відсотка. Нині усі позики оформляються у вигляді грошового кредиту, тому кредитні стосунки виступають складовою частиною грошових стосунків і в нашому курсі розглядаються після грошового блоку курсу.

Головне в грошовій позиці - поворотний рух вартості, що розуміється не лише з точки зору сплати відсотка як ціни за користування позиковими грошима, але і повернення самої суми грошей, наданих в позику. Таким чином кредитні стосунки, це грошові стосунки, пов'язані: У з наданням і поверненням позик,

- з організацією грошових розрахунків по позиках, г емісією готівкових грошових знаків,

- кредитуванням інвестицій.

- використанням державного кредиту,

- здійсненням страхових операцій.

Отже, кредит є особливою формою руху грошей в умовах ринку, ринкових відносин. І ринок має обслуговуватися особливим фондом грошових коштів. Назвемо його позиковим фондом і покажемо його джерела формування.

Теоретично позиковий фонд мас декілька джерел формування. Основними з них є:

1) грошові кошти, що вивільняються в процесі кругообігу промислового, а також торгівельного капіталу;

2) вільні грошові кошти підприємців, включаючи капітали рантьє, тобто грошових магнатів;

3) грошові прибутки і заощадження різних прошарків суспільства, які будучи призначеними для особистого споживання, тимчасово поступають у вигляді вкладів до кредитних установ і виступають складовою частиною позикового фонду, тобто видаються у вигляді позики;

4) тимчасово вільні грошові кошти державного бюджету, страхових і інших компаній (інвестиційних, трастових, лізингових тощо), професійних спілок і інших організацій. Усі засоби цих організацій також перетворюються на складову частину позикового фонду.

5) джерелом позикового фонду може бути також емісія грошових знаків, здійснювана відповідно до потреб обігу готівкових грошей.

При усій важливості чотирьох останніх джерел формування позикового фонду, головне значення має перше джерело - кошти, що вивільняються в процесі кругообігу промислового і торгівельного капіталу. Чим обумовлене такс вивільнення?

По-перше, такс вивільнення обумовлене характером обігу основного капіталу. Після продажу товарів частина основного капіталу, що зношується, осідає у підприємців у вигляді амортизаційного фонду доти, поки не настане термін оновлення основного капіталу. Якщо, наприклад, верстат коштує 10 тис. грн і служить 10 років, то щорічно вивільняється в грошовій формі частина його вартості в сумі І тис. грн у вигляді амортизаційних відрахувань.

По-друге, вивільнення грошових коштів обумовлене характером оборогу оборотного капіталу. Між продажем готових товарів і купівлею нової сировини, палива і матеріалів зазвичай проходить деякий час (наприклад, при сезонних закупівлях сільськогосподарської сировини: соняшнику, буряка, картоплі, бавовни, шерсті тощо). Тому після реалізації готових товарів частина грошової виручки, що виражає вартість спожитої сировини і матеріалів, осідає у підприємця у вигляді тимчасово вільних грошей.