Розділ «ТЕМА 14. ФІНАНСОВА ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ТА ФІНАНСОВО-КРЕДИТНІ УСТАНОВИ»

14.1. Фінансова глобалізація та ринковий перерозподіл фінансових ресурсів

Світовий фінансовий ринок - результат фінансової глобалізації що розвинулась на базі інтеграційних процесів між національними фінансовими ринками.

Інтеграція фінансових ринків окремих країн розпочалась в середині 60-х років XX ст. Активізація міжнародних потоків капіталу та конкуренції щодо його залучення сприяли зміцненню зв'язків, розширенню контактів між національними фінансовими ринками, їх динамічному розвитку і взаємозалежності. На початку 80-х років XX ст. відбулась реструктуризація глобального (світового) фінансового ринку під впливом процесів лібералізації, транснаціоналізації і глобалізації. В результаті цих процесів централізація і концентрація капіталу різко зросла, особливо у банківській сфері. З середини 90-х років XX ст. відбувається модифікація світового фінансового ринку під впливом процесів фінансової консолідації та розвитку інноваційних фінансових послуг, запровадження інформаційних технологій у банківській і фінансовій сферах. Це дало ще один поштовх процесу глобалізації фінансових ринків. Об'єктивною основою формування і розвитку світового ринку стали: розвиток міжнародного поділу праці, інтернаціоналізація суспільного виробництва, концентрація і централізація фінансового капіталу, інформаційна революція та консолідація фінансових інституцій. Створений фінансовий ринок забезпечував акумуляцію та перерозподіл світових фінансових потоків і міжнародних потоків капіталу.

Існує дві полярних точки зору відносно процесу фінансової глобалізації: одна підкреслює важливість цього процесу для підвищення ефективності функціонування ринку фінансових послуг, можливості отримання фінансових ресурсів, коли у країні їх недостатньо. Протекціонізм і закритість національних економік не тільки не в змозі вирішити це питання, але здатні загострити його. Пониження темпів зростання національної економіки напряму пов'язане з масштабами руху капіталів та слабкістю державної політики. Фінансова глобалізація справляє позитивний вплив на економіку окремої країни двома шляхами; по-перше, притоком капіталу і інвестицій завдяки участі у глобальному фінансовому ринку; по-друге, вона призводить до покращення фінансової інфраструктури, а це понижує "інформаційну асиметрію", зменшує моральний ризик. Користь від фінансової глобалізації може бути набагато більшою, ніж фінансові ризики, які вона несе. V результаті фінансової глобалізації капітал отримав істотну мобільність, перетікаючи по всьому світі до самих спокусливих та найбільш вигідних місць свого прикладання, а характер операцій учасників глобального ринку з диверсифікацією активів та пасивів по країнах та регіонах, наявністю широкої мережі представництв, філій та дочірніх організацій за кордоном вже не дозволяє ототожнювати їх тільки з країною національної приналежності.

Фінансова глобалізація посилила вплив міжнародних ринків на здійснення операцій кредитування та залучення коштів резидентами різних країн, що призвело до розгалуження міжнародної низки фінансових інститутів і корпорацій, до підвищення частки бізнесу, що припадає на зарубіжні країни і до фундаментальних змін в системах організації управління фінансовими потоками. Переваги фінансової глобалізації проявляються у наступному:

фінансова глобалізація загострює міжнародну конкуренцію, а здорова конкуренція та розширення ринку ведуть до поглиблення спеціалізації та міжнародного розподілу праці;

економія на масштабах виробництва, що потенційно може призвести до зниження витрат та цін, а значить і до стабільного економічного зростання; підвищення продуктивності праці у результаті раціоналізації виробництва на глобальному рівні в результаті раціоналізації виробництва та поширення передової технології, а також конкурентного тиску на користь безперервного втілення інновацій у світовому масштабі;

переваги глобалізації пов'язані також з торгівлею, виграшами від її проведення на взаємовигідній основі;

глобалізація дозволяє поліпшити свій стан, отримати можливості підвищити рівень заробітної плати, життєві стандарти шляхом зростання виробництва. Недоліки фінансової глобалізації. Вони групуються навколо протилежної точки зору. Основними з них є:

- різке зростання розриву між слабкими та сильними країнами;

- виродження конкуренції і перетворення її у свою протилежність — монополію;

- ажіотажна експансія глобального капіталу, особливо спекулятивного;

- хижацьке відношення до природних ресурсів країн:

- могутні хвилі, породжені спекулятивними накатами, дестабілізують економіку навіть сильних країн;

- окремі країни не в змозі включитися у процес фінансової глобалізації; за це можна заплатити дуже високу ціну;

- глобалізація виступає як причина багатьох бід і конфліктів навіть внутрішніх у країні, а також між країнами та регіонами; глобалізація веде до конвергентних процесів, а з другого боку-до росту національної і культурної диференціації, яка у крайніх формах націоналізму та релігійної нетерпимості проявляється у конфліктних формах, бо природним бажанням народів є збереження своїх культурних цінностей, стереотипів поведінки тощо. Не дивно тому, що у світі народилась хвиля "антиглобалістів", які виступають проти. Однак, незважаючи на протести і негативні наслідки фінансової глобалізації, треба розуміти, що глобалізація — об'єктивний процес, природний.

Фінансова глобалізація - об'єктивний процес, що закономірно витікає з досягнутого рівня продуктивних сил, сучасних технологій у виробництві, інших сферах діяльності і спрямований на створення загальної міжнародної взаємозалежності країн, фірм і людей в межах відкритої системи фінансових зв'язків. Фінансову глобалізацію не треба ототожнювати з інтернаціоналізацією: остання висвітлює зростаючу взаємодію національних єдностей, а глобалізація говорить про глобальний світ не як сукупність взаємодіючих (та все тісніше) національних фінансових систем, а як про єдину систему, що існує без всіляких меж і відстаней. Фінансова глобалізація — це процес, направлений на формування єдиного фінансового ринку і протікає він на основі зростання міжнародного руху фінансового капіталу. Образно кажучи - це фінансовий капітал, що звільнився від національних пут. Міжнародний валютний фонд визначає фінансову глобалізацію як ступінь зв'язку країн через взаємне трансграничне володіння фінансовими активами. Де-факто — це відношення абсолютної величини зовнішніх активів і пасивів країни (або групи країн) до її (їх) сукупного ВВП1. З точки зору інституційного погляду фінансова глобалізація - це світовий фінансовий ринок як сукупність фінансово-кредитних інституцій, таких як банки, спеціалізовані кредитно-фінансові установи, фондові біржі, що виконують посередницькі операції у перерозподілі фінансових активів між кредиторами та позичальниками фінансових ресурсів та забезпечують рух світових фінансових потоків. Такий ринок об'єднує національні ринки країн з міжнародним, що відрізняється від національних як умовами емісії так і механізмом обігу фінансових активів.

Міжнародний фінансовий ринок — це частина світового фінансового ринку. Розгалужена система акумулювання вільних фінансових ресурсів та надання їх позичальникам із різних країн на принципах ринкової конкуренції. Ринок набув величезних розмірів і перетворився у найважливіше джерело фінансових ресурсів. Одночасно він став визначальним фактором фінансового життя всіх країн світу. Його тільки щоденні операції у 50 разів перевищують операції світової торгівлі товарами. На ринку відсутні географічні кордони, операції проводяться цілодобово; учасники ринку - лідери у банківських структурах, СКФІ з високим рейтингом; структура ринку надзвичайно диверсифікована і сегментована; їх інструменти та операції надзвичайно різноманітні. Тому дають можливості позичальнику та інвестору сформувати свої портфелі з фінансових активів, які вони не знайшли у своїй країні. Численні фірми, що ведуть операції в одній країні, можуть здійснювати фондування в іншій, що призводить до прискореного формування наднаціональних (міжнародних) ринків капіталу, валют, цінних паперів. Все це дає глибинний поштовх і виступає як рушійна сила глобалізації.

Разом з тим, у визначеності структури міжнародного фінансового ринку існує певна складність, яка пов'язана з визначенням меж його складових. Наприклад, міжнародний ринок облігацій є складовою міжнародного ринку боргових зобов'язань і логічно віднести його і до міжнародного ринку цінних паперів, тобто межі перегинаються і розмиваються. Аналогічна ситуація і з міжнародним ринком деривативів, як похідних інструментів: з одного боку це складова грошового ринку, а з другого боку - елемент довгострокових боргових інструментів міжнародного ринку капіталів. Тому найчастіше у спеціальних дослідженнях називаються наступні елементи міжнародного фінансового ринку: