TextBook — Давно замурували, — зауважив Томас, перевіривши шви. — Цемент сухий і холодний. Нас дурять, от і все.
— Дурять? — перепитав Казан. — Як?
Томас стенув плечима; поверталося заціпеніння. Як йому кортіло зв’язатися з Терезою!
— Гадки не маю. Пам’ятаєте Стрімчак? Ми стрибнули в порожнечу і пройшли крізь невидимий отвір. Хто знає, на які ще хитрощі здатні Творці?
Наступні півгодини спливли наче в тумані. Томас разом з глейдерами нипав кімнатою, обстежуючи цеглини, вишукуючи інших змін — і таки знаходив їх — одну дивнішу за іншу. Ліжка прибрані, не залишилося брудного одягу, що його глейдери змінили на чисті піжами. Комоди трохи не так стоять, хоча дехто намагався довести, ніби їх зовсім і не пересували. Однак у шухлядах виявилися комплекти одягу, взуття й електронні годинники для кожного хлопця.
Та найбільшу відмінність помітив Мінхо перед входом у кімнату, де вони виявили Ариса. Замість таблички «Тереза Агнес. Група „А“, суб’єкт А1. Зрадниця», висіла нова:
Арис Джонс. Група «В», суб'єкт В1. ПартнерОдин по одному глейдери ознайомилися з новою табличкою і відійшли, але Томас так і стояв перед нею й не міг відірвати погляду. Томас отримав офіційне підтвердження: Терезу поміняли на Ариса. Це було чисте безглуздя, але то вже байдуже. Томас повернувся до спальні, ліг на своє — як він думав — ліжко і поклав під голову подушку, ніби сподіваючись, що тепер йому дадуть спокій.
Що сталося з Терезою? Що сталося з усіма ними? Де вони опинилися? І чого від них чекають? А ще ці татуювання…
Повернувши голову набік, а тоді і всім тілом улігшись на бік, Томас міцно заплющив очі, підтягнув руки й ноги і скрутився калачиком. Він вирішив кликати Терезу, поки та нарешті не відповість, — кликати подумки.
«Терезо?» Пауза. «Терезо?» Ще пауза, довша. «Терезо!» Томас подумки волав, напружуючись усім тілом. «Терезо! Де ти? Прошу, озвися! Чому не намагаєшся зв'язатися зі мною? Тере…»
«Геть з моєї голови!»
Слова наче вибухнули в мозку — такі виразні й гучні, що за очима й у вухах боляче штрикнуло. Томас сів, потім підвівся. Це вона, точно вона.
«Терезо? — Томас притиснув до скронь по два пальці.— Терезо?»
«Хай хто ти є, забирайся з моєї гнилої голови!»
Томас поточився й аж присів на ліжко. Заплющивши очі, він знову зосередився.
«Терезо, що з тобою? Це ж я, Томас. Де ти?»
«Стули пельку!» Це була вона, Тереза, тільки її ментальний голос був сповнений страху і гніву. «Стули вже пельку! Я тебе не знаю! Дай мені спокій!»
«Але… — почав був Томас, геть розгубившись. — Що сталося, Терезо?»
На якийсь час вона замовкла, ніби збираючись на думці, а коли знову заговорила, Томас здивувався крижаному спокою в її голосі.
«Дай мені спокій, бо, присягаюся, я тебе знайду і переріжу горлянку».
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Той, що біжить лабіринтом. Випробування вогнем» автора Джеймс Дешнер на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 8“ на сторінці 2. Приємного читання.