Розділ 60

— Залазьте! — відповіла Тереза.

Вони двоє стрибнули досередини, розплескавши калюжу каламутної води. Для чотирьох місця виявилося замало. Нічого, головне, що цілі. Томас посунувся в кінець капсули, тримаючи трохи прочиненим віко, по якому тарабанив дощ. Тільки-но всі влаштувалися, Томас і Тереза пригнулися й опустили віко. Майже зникли звуки; чути було тільки стукіт крапель, гуркотіння грому, вибухи блискавки і дихання друзів під боком. Та ще цей дзвін у вухах…

Залишалося сподіватися, що й інші здогадалися, де шукати укриття.

— Спасибі, що впустив, muchacho, — промовив Хорхе, віддихавшись.

— Прошу, — відповів Томас. Темрява всередині була хоч в око стрель, але він запам’ятав, що Бренда поруч, за нею Хорхе, а Тереза в протилежному кінці капсули.

— Я вже боялася, ти передумаєш брати і нас із собою, — подала голос Бренда. — Скористаєшся шансом і позбудешся зайвого клопоту.

— Та годі тобі,— відмахнувся Томас, занадто втомлений, щоб перейматися тактовністю. Всі були виснажені, та й навряд чи закінчилися всі їхні біди.

— То це і є наш прихисток? — запитала Тереза.

Ввімкнувши підсвічування на годиннику, Томас перевірив час: ще сім хвилин.

— Дуже сподіваюся. Можливо, зараз ці чорні квадрати знову заворушаться й опустять нас у затишну, безпечну місцину, і ми всі житимемо довго і щасливо. Чи ні.

Грюк!

Томас скрикнув — у віко капсули щось гахнуло з оглушливим тріском, від якого мало не луснули барабанні перетинки. У стелі утворилася щілинка — вузька і коротка, що ледве пропускала сіре світло і крихітні намистини води.

— Здається, блискавка, — промовила Тереза.

Томас потер вуха — дзвеніло нестерпно.

— Ще кілька разів так гахне — і доведеться шукати нове укриття, — зронив він; голос звучав глухо.

Знову глянув на годинник. П’ять хвилин. Вода затікала в капсулу, сморід нікуди не подівся, зате у вухах уже не так дзвеніло.

— Не так я це уявляв, hermano, — зізнався Хорхе. — Думав, ти приведеш нас сюди і вмовиш великих босів нас прийняти. Вилікувати. А тут ми лежимо замкнені в смердючих ночвах і чекаємо, коли нас підсмажить блискавка.

— Скільки ще чекати? — запитала Тереза.

Томас глянув на годинник.

— Три хвилини.