— Отже, з’явилися оті люди в дивному вбранні, і зв’язок з тобою зник. Я злякалася, вирішила, що мені сниться кошмар. До обличчя притулили смердючу ганчірку, і я знепритомніла. Отямилася в незнайомій кімнаті, на ліжку. Навпроти сиділи кілька людей, за якоюсь скляною стіною… я й не помітила її, поки не торкнулася. Це навіть не скло було, а… щось на зразок силового поля.
— Ага, — відповів Томас. — У нас теж таке було.
— Невідомі виклали план, за яким ми з Арисом повинні тебе вбити. Веліли передати задум Арисові телепатично, адже він уже приєднався до твоєї групи. Тобто до нашої, групи «А». Я перейшла до групи «В», і нам усім розповіли про місію: дістатися прихистку, — і про хворобу, Спалах. Ми злякалися, збентежилися, потім зрозуміли, що вибору немає. Пустелю перетнули через підземні тунелі, місто оминули. Нашу зустріч в халупі на його околиці й усе, що було потому: засідку в долині, зброю, побиття, — спланував «БЕЗУМ».
Щось підказувало Томасу, що до відправки в Глейд він знав про цей сценарій. Тут-таки виникла сотня питань, однак Томас вирішив поки їх притримати.
Після чергового повороту Тереза провадила:
— Напевно я знала тільки дві речі. По-перше, мене попередили, що як порушу план, тебе вб’ють. Сказали, у них є «інші варіанти». По-друге, тобі потрібно було відчути абсолютну, стовідсоткову гіркоту зради. Саме тому ми й чинили з тобою так, а не інакше.
Томас знову подумав про свої спогади. У сні вони з Терезою говорили про якісь «шаблони». Що означає це слово?
— Ну? — запитала Тереза по паузі.
— Що — ну? — відповів Томас.
— Що думаєш?
— Це все? Пояснення закінчилися? По-твоєму, я маю цим заводольнитися?
— Томе, я не могла ризикувати. Я ж вірила, що тебе вб’ють, якщо я не підіграю. Хай там що, а тебе треба було змусити пережити зраду. Тому я й не опиралася. Але чому це так важливо, я не знаю.
У Томаса раптом розболілася голова.
— Треба сказати, що ти чудова акторка. Як щодо поцілунку на околиці міста? І… навіщо залучили Ариса?
Схопивши Томаса за руку, Тереза розвернула його до себе.
— Вони все розрахували. Усе — заради Змінних. Я не знаю, що вийде в результаті.
Томас повільно похитав головою.
— Тим паче не бачу сенсу. І вибач, що я трохи розстроївся.
— Ну, воно ж спрацювало?
— Га?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Той, що біжить лабіринтом. Випробування вогнем» автора Джеймс Дешнер на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 55“ на сторінці 2. Приємного читання.