TextBook — Стули пельку, — так само спокійно звеліла вона. Зовсім на неї не схоже.
— Але що…
Трохи відступивши, Тереза врізала йому по щоці тупим кінцем списа. У черепі й у шиї спалахнув біль; схопившись за обличчя, Томас упав навколішки.
— Сказано тобі — стули пельку, — взявши Томаса за барки, Тереза підняла його на ноги і знову націлила на нього спис. — Тебе звати Томас?
Хлопець втупився в Терезу розширеними очима. Світ наче перевернувся, хоч Томас і запевняв себе, що Тереза попереджала. І хай що станеться, їй можна вірити.
— Сама знаєш, хто я…
Цього разу вона замантулила йому ще дужче, поціливши у вухо. Схопившись за голову, Томас скрикнув, але не впав.
— Сама знаєш, хто я! — закричав він.
— Знала, — водночас м’яким і повним відрази голосом виправила його Тереза. — Питаю востаннє: тебе звати Томас?
— Так! — гаркнув він у відповідь. — Томас!
Кивнувши і не опускаючи списа, націленого Томасові в груди, Тереза позадкувала. Глейдери розступалися, даючи їй дорогу. Нарешті дівчина приєдналася до товаришок.
— Підеш з нами, — звеліла вона, — Томасе. Вперед. Решта запам’ятайте: ворухнетеся — і полетять стріли.
— Нізащо! — крикнув Мінхо. — Нікуди ви його не заберете!
Тереза, ніби не чуючи його, й далі дивилась на Томаса.
— Я не жартую. Починаю відлік. Щоразу, як дійде до числа, що ділиться на п’ять, ми стріляємо в одного з ваших. Доти, доки не залишиться тільки Томас, і тоді ми його все одно заберемо. Вирішувати вам.
Тільки зараз Томас помітив, як дивно поводиться Арис: новачок крадькома роззирався, поглядаючи на дівчат, як на старих приятельок. Ясна річ: якщо це група «В», то Арис — їхній. Тому й знає дівчат.
— Один! — викрикнула Тереза.
Спокушати долю Томас не хотів. Проштовхнувшися крізь хлопців, він вийшов на відкрите місце і попрямував до Терези — не слухаючи Мінхо, не звертаючи уваги ні на що. Дивлячись тільки на Терезу і намагаючись не видати емоцій, він підійшов до неї впритул.
Зрештою, саме цього він і домагався — хотів бути з Терезою. І байдуже, що її налаштували проти нього. Нехай навіть нею, як Альбі й Галлі, маніпулює «БЕЗУМ». Здається, Терезі знову стерли пам’ять. Начхати. Настроєна вона була серйозно, і Томас не хотів ризикувати життями глейдерів.
— Гаразд, — сказав він. — Забирайте мене.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Той, що біжить лабіринтом. Випробування вогнем» автора Джеймс Дешнер на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 44“ на сторінці 2. Приємного читання.