— Я тут подумав, — почав Ньют.
— Про що? — Томаса не дуже цікавили Ньютові думки. Він лише зрадів, що є з ким поговорити і розвіятися.
— Заради тебе «БЕЗУМ» порушив власні чортові правила.
— Як так?
— Вони ж казали, що правил немає. Дали купу часу, щоб доплестися до чортового прихистку, і все. Ніяких правил. Люди мруть праворуч і ліворуч, аж раптом вони спускаються з небес на летючому жахітті й рятують твою дупу. Маячня якась, — Ньют помовчав. — Я не жаліюся. Добре, що ти живий і все таке.
— Ну так, дякую тобі дуже.
Ньют правильно міркував, але Томас занадто втомився і не хотів замислюватися над цим.
— Ще ці таблички по місту. Дивно це.
Томас подивився на Ньюта — в темряві майже не було видно його обличчя.
— Заздриш, чи що? — спробував він віджартуватися. Спробував відмахнутися від вагомості цих табличок.
— Ні, шлапак, — розсміявся Ньют. — Вмираю — так кортить довідатися, в чому справа. Що з нами відбувається?
— Згоден, — кивнув Томас. — Лікарка сказала, що тільки деякі з нас — придатні кандидати. І ще сказала, що я — найкращий кандидат і мені не можна загинути від чогось, чого вони не передбачали. Сам здивований. Це якось пов’язано з тим дристом про шаблони зони ураження.
З хвилину вони йшли мовчки.
— Гаразд, годі вже мізки сушити, — здався Ньют. — Як буде, так і буде.
Томас мало не розповів про Терезине попередження, але чомусь вирішив, що ліпше буде промовчати.
Він і далі мовчав, і Ньют нарешті відійшов, залишивши Томаса самого в темряві.
За кілька годин відбулася інша розмова, цього разу з Мінхо. Слів прозвучало чимало з обох боків, та зрештою нічого важливого сказано не було. Друзі вбивали час, ялозили питання, що мільйон разів уже крутилися в їхніх головах.
Уже втомилися ноги, хоч і не дуже. Гори наближалися. Повітря помітно холоднішало, даруючи довгоочікуваний відпочинок від денної спеки. Бренда лишалася мовчазною і відстороненою.
Глейдери йшли далі.
Коли перші промінчики світанку пофарбували небо на сході в темно-сині кольори і зорі поволі згасли, Томас нарешті набрався хоробрості підійти до Бренди і заговорити до неї. На схилах гір уже виднілися сухі деревця і розсип битого каміння. До підніжжя гори глейдери мають дістатися, коли над обрієм зійде сонце.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Той, що біжить лабіринтом. Випробування вогнем» автора Джеймс Дешнер на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 43“ на сторінці 3. Приємного читання.