Розділ З

Не встиг Томас запитати, в чому справа, як сам врізався у щось. Тверде. Дивної форми. Загорнуте в тканину.

— Знайшов! — вигукнув Ньют.

Кілька разів клацнуло, і кімнату осяяло світло флуоресцентних ламп, на мить засліплюючи Томаса. Протираючи очі, хлопець позадкував від предмета, в який врізався, й одразу ж наразився на другий, аж той гойднувся вбік.

— Жах! — скрикнув Мінхо.

Томас примружився; зір прояснився. Хлопець змусив себе роздивитися моторошну сцену.

По всьому величезному приміщенню зі стелі звисали люди — їх була щонайменше дюжина. Всіх їх повісили за шиї, і мотузки врізалися у фіолетову набряклу шкіру. Закляклі трупи легенько гойдалися; блідо-рожеві язики повивалювалися з ротів з побілілими губами. Очі в усіх були розплющені, але в смерті незрячі. З усього видно було, що вони провисіли тут багато годин. І одяг, і обличчя були знайомі.

Томас упав навколішки.

Він знав цих мерців.

Саме вони врятували глейдерів. Буквально вчора.