Розділ 23

Старий різко сів і широко розплющив білі очі.

— Буря! Буря! Буря! — повторював і повторював він одне-єдине слово; з нижньої губи звисала тягуча слина, гойдаючись, наче маятник гіпнотизера.

Нарешті старий відпустив Томаса, і той, гепнувшись на дупу, відповз назад. За цей час вітер устиг набрати ураганної сили, готовий обрушити на голови глейдерів жах, достоту як казав незнайомець. Світ потонув у гарчанні бурі — здавалося, зараз-от повидирає волосся та зірве одяг. Майже всі глейдери погубили накидки: з лопотінням, підхоплені потужним вітром, простирадла летіли геть над землею, немов армія привидів. Припаси теж порозкидувало вітром.

Томас заледве спромігся звестися на ноги: вітер так і гонобив збити його з ніг. Хлопець ступив кілька кроків, всякчас змушений відхилятися назад, наче лягаючи на невидимі долоні.

Поруч Мінхо розмахував руками, відчайдушно намагаючись привернути увагу глейдерів. Майже всі помітили ватажка і підійшли до нього, разом з ними і Томас, який нарешті поборов паніку. Це просто буря. Це значно краще за гріверів або психів з ножами. Або за мотузки з повішениками.

Вітер підхопив і поніс геть простирадла незнайомця, і старий скарлючився на землі калачиком, підтягнувши до грудей кістляві ноги та примруживши очі. Мимохідь Томас подумав, що треба віднести його в якесь укриття, віддячивши за спробу попередити про бурю. Хоча чуття підказало, що старий кусатиметься, брикатиметься і дряпатиметься, але не дасть себе торкнутися.

Нарешті глейдери зібралися. Мінхо вказав на місто. До найближчої будівлі бігти залишалося приблизно з півгодини, якщо не скидати темпу. При тому, з якою силою віяв вітер, як клубочилися хмари, набуваючи насичено-фіолетового, майже чорного відтінку, як носило в повітрі пил і сміття, сховатися в будівлі здавалося єдиним розумним рішенням.

Мінхо побіг. Глейдери потягнулася за ним, і Томас дочекався останнього з них, щоб замкнути колону, як і велів Мінхо. Нарешті й він потрусив за товаришами, радіючи, що бодай не доводиться бігти проти вітру. І тільки зараз у пам’яті спливли слова старого, від яких Томаса кинуло в піт, що дуже швидко висох, залишаючи шкіру сухою і солоною.

«Тримайтеся подалі. Лихі люди».