TextBook — Я… я теж отримав дозу радіації, але ти… Ти врятував мене, Гаррі, — він казав це знов і знов, в його голосі було спантеличення. — За це жодного «дякую» не вистачить.
— Як щодо збільшення зарплатні?
Короткий сміх:
— Не нахабній.
— Я маю померти? — спитав я. Він не відповів відразу, і я кивнув: — Зрозуміло. Скільки часу?
— Гаррі…
— Скільки часу?
— Променева хвороба… це погано.
— Ніколи не бачив себе лисим, — визнав я. — А ти?.. Ти теж?..
— Я ще чекаю на результати.
Ні, це неправда, Вінсенте.
— Сподіваюсь… Сподіваюсь, що з тобою все добре.
— Ти врятував мене, — повторив він. — Це все, що має значення.
* * *Променева хвороба.
Це погано.
Найгіршу її частину ти відчуватимеш, коли читатимеш це. Волосся в тебе вже давно не буде, нудота майже мине, натомість болітимуть набряклі суглоби, внутрішні органи відмовлятимуться працювати й наповнюватимуть твій організм токсинами. Шкіра покриється огидними ранами, які твоє тіло буде неспроможне загоїти, а згодом ти почнеш тонути в рідинах власного тіла через те, що відмовлятимуться працювати твої легені. Я знаю це, бо саме зараз це відбувається в моєму тілі, коли я пишу це тобі, Вінсенте, мою останню волю й заповіт. Тобі залишилося жити не більше кількох днів. Мені — кілька годин.
* * *— Залишся зі мною, — сказав я.
Вінсент залишився.
Через якийсь час медсестри поставили для нього ще одне ліжко. Коли він ліг, я нічого не сказав про крапельниці, які вони поставили йому, але він побачив мій погляд і посміхнувся:
— Про всяк випадок.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Перші п'ятнадцять життів Гаррі Оґаста» автора Клер Норт на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 81“ на сторінці 7. Приємного читання.