Страждання в цьому і наступному житті та небажання віддатися у владу такому сильному бажанню як любов до інших. За езотеричним вченням, життя людини езотеричними законами, а не Богом чи Соціумом. Порятунок - у пізнанні цих законів і виборі (творенні) тих форм буття, як. їм відповідають. Кожна людина, розраховуючи тільки на свої сили, вирішує поліпшити свою долю. З погляду моральності, езогерик - узагалі ж егоїст, однак, як правило, багато езотеричних вчень уключають такі моральні цінності, як любов, світло, чистоту тощо. Глянемо на езотеризм із позиції соціальної культурологи. Спочатку сформувався соціум, у рамках якого людина виступає усього лише одним з елементів поряд з іншими - природними матеріалами, знаками, артефактами, технічними знаряддями і спорудженнями. В архаїчній культурі та культурі стародавніх, що передували античній культурі, людина була цілком інтегрована у соціальному організмі. Поза соціумом вона не мала самостійного життя, тому і не було потреби в спеціальних семіотичних моделях індивідуальності, а, отже, не існувало і самого явища індивідуальності. Однак, у міру розвитку й ускладнення соціуму складаються самостійна життєва траєкторія і поведінка людини, а також обслуговуючі їх семіотичні моделі (уявлення про походження людини, її особистих богів і демонів, про індивідуальність і особистість).
З одного боку, особистість сформована і живе за законами соціуму, але з другого — має самостійне буття. Ступінь цієї самостійності може бути різним: від мінімального, що практично збігається з варіантами поведінки, які жорстко контролюються соціумом, до максимального, коли індивід, наприклад, в окремих релігійних чи езотеричних практиках діє настільки самостійно і незалежно від соціуму, що ніби перестає йому належати. У цьому останньому випадку, що не так часто зустрічається, можна говорити про вітальну і культурну сумірність соціуму й особистості (езотеричної чи релігійної).
Формування особистості — одна з необхідних умов становлення езотеричного світовідчування. Езотерик — це людина, яка самостійно, за своїми ідеалами, вибудувала цілий світ і так себе змінила (перетворила), що може в цьому світі жити. При цьому потрібно усвідомити, що особисте буття людини, яке протікає В суспільстві чи поза ним, - це буття культурне. Різниця лише в одному: як член суспільства, людина підкоряється і дотримується загальнозначущих соціальних норм, поза суспільством — ідеалів, які їй притаманні (почасти останні сформувалися в результаті її особистих міркувань і усвідомлення власного досвіду життя). З культурологічної точки зору, ці ідеали є одним з варіантів соціальної семіотики, не менш значущої в соціальному плані, ніж інші семіотичні системи
Звичайні люди або цілком ігнорують життєвий приклад езотерика або (що рідше) намагаються його зрозуміти і навіть піти за ним. У першому випадку езотерика оцінюють у кращому разі як людину дивну, у гіршому - як божевільну. В іншому – він розглядається як пророк, геній, людина, що пішла вперед у своєму духовному розвитку. Якщо події розгортаються за другим сценарієм, творчість і життєвий приклад езотерйика входять культуру, впливаючи на неї (як відомо, у нашу цивілізацію значний внесок внесли езотерично орієнтовані релігійні діячі, філософи, учені, художники, політики тощо). Виходить, що езотеризм - це одна з форм еволюції соціуму, що спирається на особисту творчість, самоактуалізацію і психотехнічну роботу. У лоні езотеричної культури існує не тільки експериментальний розвиток людини, але, що більш важливо, йдуть проби еволюційного розвитку. Численні випадки випадання езотериків з культури, входу в себе чи просто психічного і фізичного руйнування — природна плата за еволюцію і можливість езотеричної самоактуалізації.
Від сучасної особистості та суб'єктивності до особистості "можливої"
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія культури» автора Юрій М.Ф. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Криза європейської культури, особистості та суб'єктивності“ на сторінці 2. Приємного читання.
