Криза європейської культури, особистості та суб'єктивності

Соціологія культури

Страждання в цьому і наступному житті та небажання віддатися у владу такому сильному бажанню як любов до інших. За езотеричним вченням, життя людини езотеричними законами, а не Богом чи Соціумом. Порятунок - у пізнанні цих законів і виборі (творенні) тих форм буття, як. їм відповідають. Кожна людина, розраховуючи тільки на свої сили, вирішує поліпшити свою долю. З погляду моральності, езогерик - узагалі ж егоїст, однак, як правило, багато езотеричних вчень уключають такі моральні цінності, як любов, світло, чистоту тощо. Глянемо на езотеризм із позиції соціальної культурологи. Спочатку сформувався соціум, у рамках якого людина виступає усього лише одним з елементів поряд з іншими - природними матеріалами, знаками, артефактами, технічними знаряддями і спорудженнями. В архаїчній культурі та культурі стародавніх, що передували античній культурі, людина була цілком інтегрована у соціальному організмі. Поза соціумом вона не мала самостійного життя, тому і не було потреби в спеціальних семіотичних моделях індивідуальності, а, отже, не існувало і самого явища індивідуальності. Однак, у міру розвитку й ускладнення соціуму складаються самостійна життєва траєкторія і поведінка людини, а також обслуговуючі їх семіотичні моделі (уявлення про походження людини, її особистих богів і демонів, про індивідуальність і особистість).

З одного боку, особистість сформована і живе за законами соціуму, але з другого — має самостійне буття. Ступінь цієї самостійності може бути різним: від мінімального, що практично збігається з варіантами поведінки, які жорстко контролюються соціумом, до максимального, коли індивід, наприклад, в окремих релігійних чи езотеричних практиках діє настільки самостійно і незалежно від соціуму, що ніби перестає йому належати. У цьому останньому випадку, що не так часто зустрічається, можна говорити про вітальну і культурну сумірність соціуму й особистості (езотеричної чи релігійної).

Формування особистості — одна з необхідних умов становлення езотеричного світовідчування. Езотерик — це людина, яка самостійно, за своїми ідеалами, вибудувала цілий світ і так себе змінила (перетворила), що може в цьому світі жити. При цьому потрібно усвідомити, що особисте буття людини, яке протікає В суспільстві чи поза ним, - це буття культурне. Різниця лише в одному: як член суспільства, людина підкоряється і дотримується загальнозначущих соціальних норм, поза суспільством — ідеалів, які їй притаманні (почасти останні сформувалися в результаті її особистих міркувань і усвідомлення власного досвіду життя). З культурологічної точки зору, ці ідеали є одним з варіантів соціальної семіотики, не менш значущої в соціальному плані, ніж інші семіотичні системи

Звичайні люди або цілком ігнорують життєвий приклад езотерика або (що рідше) намагаються його зрозуміти і навіть піти за ним. У першому випадку езотерика оцінюють у кращому разі як людину дивну, у гіршому - як божевільну. В іншому – він розглядається як пророк, геній, людина, що пішла вперед у своєму духовному розвитку. Якщо події розгортаються за другим сценарієм, творчість і життєвий приклад езотерйика входять культуру, впливаючи на неї (як відомо, у нашу цивілізацію значний внесок внесли езотерично орієнтовані релігійні діячі, філософи, учені, художники, політики тощо). Виходить, що езотеризм - це одна з форм еволюції соціуму, що спирається на особисту творчість, самоактуалізацію і психотехнічну роботу. У лоні езотеричної культури існує не тільки експериментальний розвиток людини, але, що більш важливо, йдуть проби еволюційного розвитку. Численні випадки випадання езотериків з культури, входу в себе чи просто психічного і фізичного руйнування — природна плата за еволюцію і можливість езотеричної самоактуалізації.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Соціологія культури» автора Юрій М.Ф. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Криза європейської культури, особистості та суб'єктивності“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Культура в структурі соціологічного знання

  • О. Конт як основоположник соціології

  • Об'єктивізм

  • Веберівський погляд на розвиток капіталізму

  • Дві соціології

  • Визначення ситуації

  • Життєвий світ

  • Когнітивна мікросоціологія

  • Пізнання як творчість світу

  • Соціологічне поняття культури

  • Кінцеві ділянки значень

  • Три трактування історизму повсякденності

  • Еволюція конституюючих елементів повсякденності

  • Розділ 2. Особистість як засновник "себе" і суб'єкт культури

  • Характеристики понять "особистість" та "індивід"

  • Підходи до вивчення відносин "особистість — культура"

  • Загальна характеристика культури

  • Людина — семіотична істота

  • Становлення античної особистості

  • Вплив особистості на культуру

  • Становлення особливості середньовічної особистості та суб'єктності

  • Ренесансна особистість

  • Рефлексія поняття "особистість" у роботах І.Канта

  • Криза європейської культури, особистості та суб'єктивності
  • Від сучасної особистості та суб'єктивності до особистості "можливої"

  • Розділ 3. Інтерсуб'єктивність культури та інтердієвість культури

  • Інтерсуб'єктивність соціокультурної реальності

  • Інтертекстуальність культури

  • Культура як "диференційована єдність"

  • Багатомірність саморефлексії культури

  • Розділ 4. Буття людини в культурі

  • Інституціоналізація життєвого досвіду

  • Життєві світи людини: єдність і специфіка

  • Значеннєвий універсам

  • Життєве середовище й екологія людини. Поняття і структура життєвого середовища. Екологічна структура.

  • Простір і час життєвого середовища

  • Праця в житті людей. Природничо-наукове пояснення еволюції праці людини

  • Гени і мозок. Інформаційна ємність людини

  • Соціальне і наукове знання. Істина, омана, правда і неправда

  • Про природу любові і сакральності

  • Людина сексуальна. Сексуальна культура

  • Насильство як засіб домінування і панування

  • Політика: ідеологія і практика

  • Природа і механізм гри

  • Класифікація ігор. Тенденції розвитку

  • Смерть як екзистенціальний і культурний феномен

  • Життя після смерті: досвід досліджень

  • Розділ 5. Ритуал — символ — міф

  • Ритуали і соціальні інститути

  • Визначення ритуалів

  • Дюркгейм про релігію і ритуали

  • Типи і функції ритуалів

  • Rites de passage

  • Що таке символ?

  • Міфологічна символізація

  • Міф як жттєва реальність

  • Міф: енергія і функції

  • Національний міф

  • Розділ 6. Ідеології

  • Конкретне розуміння власності

  • Абстрактне розуміння власності

  • Земля як власність

  • Свобода, рівність, братерство

  • Конкретна свобода

  • Свобода в "лівому" дискурсі

  • Правові ідеології

  • Парадокс світового інформаційного порядку

  • Розділ 7. Традиція — канон — стиль

  • Радянський політичний канон

  • Життєві форми в Шпрангера

  • Життєвий стиль і Lebensfuhrung

  • Що таке моностилізм

  • Сакральне ядро моностилістичної культури

  • Категорії полістилістичної культури

  • Нові культурні моделі

  • Культурний фундаменталізм

  • Розділ 8. Культура і соціальна структура

  • Вертикальні класифікації

  • "Модерністський проект"

  • Марксизм і модернізм

  • Модернізм у вивченні соціальної структури

  • Екскурс: українська реідеологізація

  • Критика модерністського підходу до вивчення нерівності

  • Нові диференціації

  • Нові диференціації і диференціюючі фактори в Україні

  • Соціальний розподіл стилів

  • Нова парадигма соціоструктурного підходу

  • Розділ 9. Прикордонні галузі пізнання соціокультурної динаміки. Постмодерн

  • Плюральність життєвого світу людини

  • Неоднорідність соціокультурного простору

  • Концепція децентрованої (розщепленої) особистості

  • Нова повсякденність

  • Віртуальне і реальне

  • Постмодерн і час

  • Соціальність прийдешньої епохи

  • Ідеологія постмодерну

  • Висновки

  • Література