Розділ «§ 13. Соціальне пізнання»

Про що дослідникам важче добувати істинне знання: про природу чи про суспільство? Чи може вчений, що вивчає суспільство, бути абсолютно безстороннім в оцінці подій? Чи може наука довідатися, про що думав той чи інший діяч минулого?

Істина і її критерії, наукове пізнання.

Вище ми говорили про пізнання будь-яких об'єктів реальної дійсності, і природних, і соціальних (суспільних). Однак пізнання суспільства, соціальних процесів, що протікають у ньому, має поряд із загальними для всієї пізнавальної діяльності рисами також і істотні відмінності від пізнання природи.

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПІЗНАННЯ

КОНКРЕТНО-ІСТОРИЧНИЙ ПІДХІД ДО СОЦІАЛЬНИХ ЯВИЩ

Що ж дає можливість не тільки описати соціальні явища, але і зрозуміти їх? Насамперед правильний підхід до них. Це означає, що в розумінні суспільних явищ варто виходити з їхньої суті. Якщо розвиток суспільства, його історія — це діяльність людей, то потрібно аналізувати як поточну діяльність, так і її умови, які є результатом діяльності попередньої. Не можна не враховувати діяльність, що відтворює відомі продукти і методи їхнього створення, і діяльність творчу. Перша зберігає стабільність, стійкість, сформовані суспільні форми. Друга обновляє їх, перетворює, прокладає шлях новому. Важливо також розглядати взаємозв'язок матеріальної і духовної діяльності. Нарешті, необхідний також аналіз діяльності різних її суб'єктів: як великих груп людей, так і окремих особистостей.

Такий підхід дозволяє зрозуміти залежність теперішнього від минулого, а також значення сьогодення як умови досягнення майбутнього. Якщо ви вивчаєте, наприклад, мануфактурне виробництво, то зрозуміти його можна, лише звернувшись до ремісничого виробництва, з якого виросла мануфактура, а в останньому побачити передумови переходу до машинного, фабричного виробництва (подумайте, що дає цей підхід для пояснення суспільного прогресу).

Ми краще зрозуміємо сутність і форми сучасної держави в розвинутих країнах Європи, якщо простежимо етапи її розвитку від зародження до наших днів. Але знання сучасної ролі і функцій держави в цих країнах допомагає краще зрозуміти її попередню історію. Разом з тим, знання минулого і сьогодення дозволяє виявити тенденцію розвитку держави в майбутньому, оскільки майбутнє існує в сьогоденні ніби у вигляді зародка.

Виявляючи загальне, ми не можемо забувати і про те, що не тільки індивідуальні, неповторні окремі події історії, але і своєрідний історичний шлях народів, країн, регіонів.

У будь-якому суспільстві існує своєрідне, тільки йому властиве сполучення економічних, духовних, соціальних, політичних факторів. Кожне суспільство має тільки йому притаманні фактори, пов'язані з культурою народу, його історичним досвідом і традиціями, світосприйманням, тому використовувати при вивченні однієї країни знання, отримані при вивченні іншої, можна, лише використовуючи метод аналогії.

Аналогія це подоба, подібність предметів у яких-небудь властивостях,, ознаках, відносинах, причому таких предметів, які у цілому різні. Якщо який- небудь соціальний процес водній країні аналогічний процесу в іншій, то можна лише припускати наявність деяких загальних ознак. Готової відповіді аналогія не дасть. Необхідне конкретне дослідження даного процеси у певних, специфічних умовах, з огляду на різноманіття історичного процесу, багатоваріантність розвитку історії.

Зі сказаного випливає наступна важлива вимога наукового підходу: вивчення суспільних явищ у їхніх різноманітних зв'язках, у взаємозалежності. Ми вже говорили, що взаємодія безлічі факторів, різних соціальних сил, що переслідують свої інтереси, важлива особливість соціальних процесів і явищ. І тільки вивчаючи ці зв'язки і взаємодії, положення й інтереси діючих сил, можна правильно зрозуміти досліджуваний об'єкт. Так, золото саме пособі,- це лише метал з певними властивостями. Але в одних умовах воно стає матеріалом для прикрас, в інших - складовим технологічного процесу, а на певному етапі - грошима. Чи інший приклад: роль держави неможливо пояснити без урахування конкретних економічних, соціальних, культурних умов у даній країні на певному історичному етапі.

Ще одна вимога конкретно-історичного підходу пов'язана з проблемою повторюваності історичних подій. Вище ми говорили, що історичні події неповторні за своїм "малюнком ". Однак розбіжність індивідуального вигляду подій не означає, що в них узагалі немає нічого спільного. Якби це було так, ми не могли б їх об'єднати словами "революції", "селянські повстання" тощо. Наприклад, як би не розрізнялися політичні революції, у них завжди відбувається усунення колишньої влади. І як би не розрізнялися селянські повстання, головною силою кожного з них були селяни, що боролися за свої інтереси. Якщо в різноманітті зв'язків, взаємодій, що з'ясовуються при аналізі соціального процесу, виділити найбільш стійкі, істотні, тобто такі, без яких процес не відбувається, ми виявимо історичні закономірності. Вони і складають те загальне, що притаманне даній групі явищ (революції, створення централізованих держав, промисловий переворот тощо). Це загальне повторюється у всіх явищах, що відносяться доданої групи.

Конкретно-історичний підхід дозволяє зрозуміти окрема подія, виявляючи як її неповторну індивідуальність, так і щось загальне для подібних подій, їхньої закономірності. А якщо це так, то досвід, скажімо, революції в одній країні може допомогти в розумінні аналогічної революції в іншій. Конкретний досвід історії - це уроки історії, висновки, узагальнення, доведені історією. Зіставлення досліджуваної події з конкретним досвідом історії сприяє правильному розумінню цієї події.

Отже, розглядати соціальну дійсність у розвитку, вивчати суспільні явища в різноманітних зв'язках, виявляти загальне й особливе на основі вивчення конкретних процесів у конкретних історичних умовах - важливі принципи пізнання соціальних явищ.

ФАКТИ, ІНТЕРПРЕТАЦІЇ, ОЦІНКИ

Будь-яке пізнання суспільства людиною починається зі сприйняття реальних фактів. Факти економічного, соціального, політичного, духовного життя - основа знань про суспільство, діяльність людей. Поняття соціального факту вживається в двох значеннях. У звичайному розумінні соціальні факти - це події, що відбувалися у певний час за певних умов. Це те, що було, що відбулося коли-небудь у житті суспільства. Факти, що відбувалися, не залежать від того, чи спостерігав їх суб'єкт пізнавальної діяльності чи ні, знає він про них чи не знає. У науковому чи більш широкому - пізнавальному розумінні,- під соціальним фактом мається на увазі знання про подію, яка описана з урахуванням специфіки соціальної ситуації, у якій вона відбувалася. У першому випадку говорять про об'єктивні факти, тобто про такі, котрі не залежать від дослідника і взагалі можуть бути не зафіксовані шляхом опису їхніх властивостей. В другому - про наукові факти, тобто про такі, котрі включені у сукупні наукові знання про суспільство і відбиті в книгах, рукописах, наукових доповідях чи зафіксовані іншим способом.

Наука розрізняє три види соціальних фактів. Перший - це дії, учинки людей, окремих індивідів чи великих соціальних груп. Другий — це продукти людської діяльності (матеріальні і духовні). Третій - це словесні (вербальні) дії: думки, судження, оцінки. Прикладами таких соціальних фактів можуть бути: визвольна війна Богдана Хмельницького, піраміда Хеопса, слова, сказані Архімедом: "Дайте мені точку опори, і я зрушу земну кулю".

Коли хтось повідомляє про який-небудь факт, доречне запитання: відкіля він знає про це? Можливо, що людина (дослідник) спостерігала те, про що вона говорить, чи вивчила документ, що свідчить про події, які відбувалися. Учені можуть зафіксувати факти, що вивчають статистичні дані (наприклад, рух цін на товари, зміну рівня зарплати тощо). А як, наприклад, установити такий факт, які передачі телебачення найбільш популярні? Зважати на думку однієї-двох осіб не можна: вона може не збігатися з думкою більшості глядачів. Можливо, порахувати, на адресу якої передачі приходить найбільша кількість листів-відгуків? Чи визначити, на повторення яких фільмів, конкретних номерів приходить найбільше замовлень? Чи за допомогою анкети опитати велику кількість (сотні або тисячі) телеглядачів? Спостереження, вивчення документів, статистичних даних, листів, масові опитування - усе це методи, що дозволяють збирати і фіксувати соціальні факти.