Розділ «§ 9. Пізнавальна діяльність людини»

Як ми набуваємо знання? Людина - суб'єкт чи об'єкт пізнання? Чим сприйняття предмета відрізняється від уявлення про нього? Що нам дає здатність до абстрактного мислення?

Об'єкт і суб'єкт діяльності, творча діяльність.

"Знання - сила" - ці слова належать англійському філософу Френсісу Бекону (1561-1626). У них в афористичній формі виражена думка про величезну роль знань у житті окремої людини і людства в цілому. Справді, знання про навколишній світ і про самого себе необхідні людині у всіх видах діяльності: для будівництва жител і виробництва сталі, догляду за дітьми і створення ЕОМ. Знання дають можливість орієнтуватися у світі людей, речей і природних явищ, допомагають пояснювати і передбачати події. У наших знаннях спресований тисячолітній досвід матеріальної і духовної діяльності людей, і це - величезне багатство людства. Звичайно, не усе воно стає надбанням окремої людини. При тому величезному потоці інформації, який обвалюється на нас, кожний засвоює, переробляє й у подальшому використовує лише її деяку частину. Ось ця частина і є, власне, знання, якими ми опанували. У цілому наші знання досить різноманітні. В одних випадках це знання про предмети, їхні властивості і корисні для людини функції (наприклад, що таке графіт і які його властивості), в інших — про способи і правила діяльності (як користуватися олівцем). Особливий тип знань складають наші уявлення й ідеї про те, як формується саме знання, які його джерела, відкіля в людей беруться безперечні уявлення, де проходить межа між знанням і вірою. Це коло питань і стане предметом нашого подальшого розгляду.

ПОНЯТТЯ СВІДОМОСТІ

СВІДОМІСТЬ, СПІЛКУВАННЯ І МОВА

Свідомість і спілкування два взаємозумовлених, взаємопов'язаних моменти. Лише за допомогою свідомості здійснюється їх спільна діяльність, її організація й координація, передаються знання, цінності, досвід від однієї людини до іншої, від старшого покоління до молодшого. З другого боку, свідомість виникає і функціонує через необхідність здійснення взаємодії між людьми.

Свідомість, спілкування і мова невіддільні одне від одного. Спільна діяльність людей (суспільне виробництво, праця чи спілкування у широкому розумінні цього слова) потребує певної знакової системи, за допомогою якої здійснюється комунікація між людьми. Способом, який особливо опосередковує механізм взаємодії людей, дає змогу передавати зміст свідомості від людини до людини, стає мова.

Мова - це знаряддя свідомості, та форма, у якій фіксується, виражається, передається увесь зміст свідомості. За допомогою мови як системи знаків відбувається об'єктивація свідомості. Внутрішній світ суб'єкта виражається у зовнішньому світі. У мові також виявляється самосвідомість людини (внутрішня мова).

Нерозривний зв'язок мови і свідомості полягає в тому, що свідомість - це відображення дійсності, а за допомогою мови саме мислення і свідомість отримують своє адекватне вираження. Мова - це інструмент думки.

Мова виникає водночас із розвитком людського суспільства в процесі спільної трудової діяльності і з появою свідомості. "Мова така ж давня, як і свідомість; мова є практична, існуюча і для інших людей і лише тим самим існуюча також і для мене самого, дійсна свідомість, і, подібно до свідомості, мова виникає лише з потреби, з настійної необхідності спілкування з іншими людьми".

Мова - це знакова система. Вона є засобом спілкування і вираження мислення, а також специфічним способом зберігання і передачі інформації, засобом організації та управління людською діяльністю.

З погляду співвідношення спілкування і мови одна з важливих функцій останньої - комунікативна. Вона розкриває соціальну природу свідомості й мови. Мова як знакова система функціонує на базі другої сигнальної системи, її відмітна особливість полягає в тому, що навички обробки знаків (наприклад, швидкість мовлення, читання, письмо і т. д.) не успадковуються, а набуваються, напрацьовуються в процесі соціалізації людини.

Як правило, мови поділяються на штучні й природні. Штучні створюються для спеціальних видів діяльності, наприклад, у мистецтві - мова символів і художніх образів. Природні мови формувалися із становленням і розвитком людських співтовариств. Наприклад, національні мови - англійська, французька, українська і т. д. виникли у процесі становлення цих націй.

Біологічною передумовою виникнення мови є розвиток звукової форми сигналізації у вищих тварин. В результаті еволюційного переходу від тваринних предків до людини, становлення трудової діяльності й формується мова. З'являється можливість за її допомогою не лише виявляти свій емоційний стан, а й втілювати у звуковій формі зміст свідомості, нагромадженого матеріального і духовного досвіду.

СВІДОМІСТЬ ЯК ВИЩА ФОРМА ВІДОБРАЖЕННЯ. ПОНЯТТЯ ІДЕАЛЬНОГО

СТРУКТУРА СВІДОМОСТІ

Структуру свідомості можна розглядати в кількох аспектах.

1. Свідомість поділяється на індивідуальну і суспільну, які виникають як відображення різних типів буття. їх співвідношення, а також структура суспільної свідомості розглядатимуться в окремій темі.

2. Свідомість, з гносеологічної точки зору, можна поділити на форми відображення. Через них відбувається відображення дійсності людиною.