Розділ «§ 41. Молодь у сучасному суспільстві»

Кого вважати молодим? Що означає громадянське повноліття? Нові соціальні ролі: додаткові обов'язки чи зростаючі можливості? Чи зберігає освіта свій престиж в очах молодих? Чи є майбутнє в платного навчання? Чому сьогодні важко влаштуватися на роботу випускнику вузу? Молодіжна культура: бути подібним чи відрізнятися?

Цей параграф написаний не тільки для вас, але і про вас. Саме ви, 16-17-літні, що ще сидите за шкільною партою, але вже спрямовані в інше, велике життя, знаходитеся в тій чудовій і дуже відповідальній порі життя, яке і називають молодістю чи юністю. Це погляд на вас і ваші проблеми з позицій людей старших поколінь. Можливо, він не цілком збігається з вашим власним уявленням "про час і про себе". Однак задумайтеся над наведеними тут фактами і судженнями: це розсуне межі особистого досвіду, а можливо, внесе і певні зміни у ваші погляди й оцінки.

ВІД ДИТИНСТВА - ДО ДОРОСЛОСТІ

ГРОМАДЯНСЬКЕ ПОВНОЛІТТЯ

ОСВІТА І ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА

Значна частина молоді - це учні і студенти. Щодня в нашій країні відкривають двері, крім десятків тисяч шкіл, профтехучилища, середні професійні навчальні заклади, близько 200 вузів.

Значення освіти в сучасних умовах розуміють багато хто. Вона і сьогодні розглядається як найважливіший показник соціального статусу людини. Якщо раніше батьки пов'язували гідне майбутнє своїх дітей із вдалим одруженням, то тепер усе частіше - із престижним університетом. За прогнозами в поточному сторіччі, яке вже назвали століттям знань і інформації, освіта набуде ще більшої цінності.

На яких принципах будується освіта в нашому суспільстві? У Законі України "Про освіту" говориться, що держава гарантує громадянам загальнодоступність і безкоштовність загальної середньої і початкової професійної освіти, а також на конкурсній основі безкоштовність середньої професійної та вищої освіти в державних навчальних закладах.

Поряд з державною системою освіти виникли і набирають силу приватні гімназії і ліцеї, коледжі і вузи. Більшість недержавних навчальних закладів діють на платній, комерційній основі.

Ставлення до платної освіти в нашому суспільстві подвійні: є ті, хто її підтримує, однак висловлюються і критичні оцінки. Розглянемо аргументи кожної з груп.

Прихильники платної освіти вказують насамперед на недоліки державних освітніх установ: низькі зарплати викладачів, переповненість шкільних класів і студентських аудиторій, що не дозволяє враховувати індивідуальні особливості учнів, недолік технічних засобів, застаріле лабораторне обладнання. Таке становище викликане тим, що від збіднілого державного "пирога" освіті дістаються просто "крихти". Але не тільки цим. Як показує досвід розвинутих країн, приватні школи і вузи й у багатій державі привабливіші і престиж ніші від державних. До мінусів державних вузів і технікумів відносять також і те, що вони слабко орієнтовані на нові спеціальності, затребувані ринком. Наслідком цього є високий рівень безробіття серед випускників професійних навчальних закладів: у середині 90-х рр. XX ст. близько 40% молодих безробітних мали вищу і середню фахову освіту.

Серед аргументів, висунутих супротивниками розширення платних освітніх послуг, виділимо наступні. Комерціалізація освіти порушує законодавчо закріплені принципи її гуманізації і демократизації, оскільки руйнує рівність шансів у залученні до знань і культури, поглиблює майнову і соціальну нерівність у суспільстві. Приватні навчальні заклади в нинішньому вигляді це школи для багатих, а багатство в нас часто пов'язане з владою. Це значить, що відроджується становий характер школи. Крім того, перетворення освіти в товар утруднює доступ до неї, залишаючи здатних і перспективних за бортом.

Л яка ваша позиція з цього питання? Обговоріть його в класі.

Багато хто з тих, кому довелось у свій час учитися в інституті, згадують студентство як кращу пору свого життя. Творча активність, відкритість у спілкуванні, великі життєві плани і віра у власні сили та можливості забарвлюють життя в оптимістичні тони. У той же час не всім, особливо на перших курсах, удається правильно розпорядитися високим ступенем свободи, у тому числі й у навчальній діяльності. Нездатність до систематичних розумових зусиль, робота уривками можуть стати причиною неуспіху і розчарування в навчанні.

ПОЧАТОК ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

МОЛОДІЖНА КУЛЬТУРА

Окремим суспільним групам властиві особливі риси свідомості, поведінки, стилю життя. Вони створюють власну культурну нішу - субкультуру, яка може бути досить замкнута й автономна стосовно пануючої культури (від лат. sub - частка, що вказує на перебування під чим-небудь, біля чого-небудь) або протистояти її фундаментальним цінностям - контр культ ура.

Про особливу молодіжну субкультуру заговорили в країнах Заходу після Другої світової війни. Молодіжна культура далеко не однорідна; у ній виявляються статеві, етнічні, соціально-класові відмінності. Так, для співтовариств молодих чоловіків характерний дух змагальності, установка на власний успіх. Для дівчат важливий не стільки результат спільної діяльності, скільки характер міжособистісних відносин, що складаються. Вони більш тонко підходять до вибору партнера для спілкування.

У той же час молодіжну культуру можна розглядати як деяке ціле, якій притаманні певні характерні риси. Насамперед це особливий характер відносин, зосереджений скоріше на дружбі і приятелюванні в групах однолітків, ніж на сім'ї. Потреба в спілкуванні з ровесниками виникає, як відомо, дуже рано. Юнацькому віку властиво як прагнення до відокремлення, насамперед від старших (учителів, батьків), так і бажання належати до якої-небудь спільності однолітків. Складаються так звані неформальні молодіжні групи (слово "неформальні" уданому випадку вживається, щоб підкреслити принципове розходження з офіційно зареєстрованими і керованими дорослими суспільними молодіжними організаціями).