Розділ «§ 32. Погляди на суспільство і людину в індустріальну епоху»

Хто і з ким підписує суспільний договір? Коли економічні інтереси окремої людини збігаються з інтересами суспільства? Чи є революція засобом вирішення суспільних протиріч? Як склалася доля марксизму в XX ст.? Хто такі технократи?

Основні ідеології XX ст., марксистське вчення про суспільно-економічні формації.

Глибокі зміни в європейському суспільстві йшли поряд зі змінами в поглядах і уявленнях людей. Філософи, а потім і соціологи (відзначимо, що соціологія як сфера суспільствознавства з'явилася в XIX ст., саме поняття "соціологія" ввів у вжиток французький філософ О. Конт) висунули ряд теорій, які дали новий погляд на процеси і явища громадського життя. Соціальна картина світу, яка складалася, істотно розходилася із середньовічними уявленнями про суспільство і місце людини в ньому.

Ми зупинимося на деяких напрямках розвитку цих питань " Новий і Новітній час.

МИСЛЯЧА І ДІЯЛЬНА ЛЮДИНА - ОСНОВА СУСПІЛЬСТВА

ПОГЛЯДИ НА ПОБУДОВУ "НОВОГО СВІТУ"

В індустріальному суспільстві, що формується, далеко не кожному вдавалося реалізовувати свої можливості і здібності. Більше того, становище ряду соціальних груп (наприклад, учорашніх селян, які стали робітниками) помітно погіршувалося. Усе це не могло не оживити мрії про справедливий суспільний лад. На рубежі ХУІІІ-ХІХ ст. стала оформлятися соціалістична ідея. Французькі філософи А. Сен Сімон (1760-1825) і Ш. Фур'є (1772-1837) шукали ідеал нового суспільства не в минулому, а в майбутньому і назвали таке суспільство соціалістичним, продовжуючи справу утопістів XVI ст. 7 Мора (1478-1535), Г. Кампанелли (1568-1639) та ін. Назва "утопісти" пішло від книги Т. Мора "Утопія". Сучасний переклад терміна "утопія" маг дві версії: 1) місце, якого немає; 2) благословенна країна. Сутність теорій Сен-Симона і Фур'є полягала в зображенні ідеального суспільного ладу, який необхідно заснувати на Землі.

Для такого суспільства повинні бути характерні соціальна гармонія і спільність інтересів усіх громадян, вільна творча праця і рівноправність у можливості застосування своїх здібностей.

Передбачалося також, що промислове виробництво і сільське господарство будуть розвиватися на основі державного планування. Усі члени суспільства обов'язково стануть трудитися, а створювані ними блага будуть розподілятися за працею. У суспільстві буде виключена експлуатація людини людиною.

А. Сен-Симон, Ш. Фур'є і Р. Оуен критикували сучасний їм капіталістичний лад, показуючи, що суспільство, засноване на приватній власності й експлуатації, не може забезпечити ні свободи, ні рівності, ні братерства людей.

Світ капіталізму, відзначали соціалісти-утопісти,- це світ хаосу і роз'єднаності, честолюбства і жадібності, індивідуалізму й егоїзму, розбратів і ворожнечі.

У період ранньокапіталістичного розвитку пролетаріат був нечисленним, жорстоко експлуатованим з боку буржуазії класом, гідним співчуття і допомоги. Соціалісти-утопісти засуджували гнобителів пролетаріату, складали утопічні проекти полегшення його тяжкої долі, самі активно займалися благодійною діяльністю і всерйоз намагалися організувати допомогу пролетаріату з боку буржуазії.

Встановлення соціалістичного суспільства вони вважали об'єктивним процесом. На думку Ш. Фур'є, людство у своєму розвитку пройшло через дикість, варварство і цивілізацію і йде до суспільства загальної гармонії. А.Сен-Симон думав, що основними ступенями суспільного прогресу були перехід від первісного ідолопоклонства до рабства, потім до феодально-станового ладу і, нарешті, до індустріально-промислового суспільства.

Р. Оуен випробував на практиці свої ідеї соціалістичного суспільства. Він організував у США громаду "Нова гармонія", статут якої ґрунтувався на принципах зрівняльного комунізму. Однак підприємство, поглинувши майже все майно Оуена, провалилося. Проте соціалісти-утопісти вірили, що досить теоретично чи шляхом наочного прикладу продемонструвати блага нової системи громадської організації, щоб багаті добровільно відмовилися від усіх багатств і підтримали створення справедливого суспільства.

Великі утопісти зверталися до правителів, державних діячів, відомих письменників, полководців із проханням жертвувати засоби на перебудову суспільства за соціалістичним ідеалом. Відомо, що Оуен звертався по допомогу навіть до російського царя Миколи І, який вважався найжорстокішим душителем свободи.

Найбільш розгорнуту теорію перебудови суспільства на соціалістичних засадах розробили німецькі філософи, публіцисти і суспільні діячі К. Маркс (1818-1883) і Ф. Енгельс (1820-1895). Про ряд марксистських ідей вже розповідалося в попередніх параграфах (згадайте основні риси формаційного підходу). Зупинимося на інших положеннях вчення.

Основоположники марксизму насамперед відмовилися від положення, яке панувало у науці, проте, що суспільство, суспільні відносини - породження духу чи результат духовної діяльності людей. Це положення базувалося на очевидному для усіх факті: суспільство складають люди, наділені свідомістю і керуються у своїй діяльності цілком визначеними цілями. Чи не свідчить це про примата (першості) духовного початку в житті суспільства? Визнаючи істотну роль духовної сфери в розвитку суспільства, Маркс і Енгельс стверджували, що першоосновою розвитку суспільства є трудова, продуктивна діяльність людей, спрямована на задоволення матеріальних потреб. Простіше говорячи, перш ніж мислити, займатися наукою, філософією, політикою, релігією, людині необхідно їсти, пити, мати житло тощо. Для задоволення цих потреб люди взаємодіють із природою, вступають у взаємні відносини один з одним, відповідно організовуючи своє суспільне буття, якому притаманні об'єктивні (незалежні від свідомості) закони розвитку.

Таким чином, відповідно до марксизму, суспільне буття визначає суспільна свідомість, тобто духовна сторона життя суспільства.

Досліджуючи суспільне виробництво, Маркс виділив дві його сторони: продуктивні сили і виробничі відносини.