Розділ «§ 13. Соціальне пізнання»

Але як бути з подіями далекого минулого - з історичними фактами? З курсу історії ви знаєте, що події минулого залишили більш-менш значні сліди: це знаряддя і житла, що виявляються при археологічних розкопках, споруди, що збереглися до нашого часу (фортеці, будинки тощо), різні предмети, а головне, письмові джерела (законодавчі акти, листи, літописи, пізніше - книги, газети, різноманітні документи). По цих слідах - історичних джерелах - учені по можливості описують той чи інший факт. Але факти науки - це не сукупність розрізнених фактів, сутність яких (властивості, ознаки, хід події) сумлінно описаний. Життя суспільства - це безмежна безліч подій і фактів. Французький історик М. Блок (1886-1944) писав: "Дійсність людського світу, як і реальність світу фізичного, величезна і строката. У простій її фотографії, якщо припустити, що таке механічне усеосяжне відтворення має сенс, було б неможливо розібратися... Як учений, як будь-який просто реагуючий мозок, історик відбирає і просіює, тобто, говорячи коротко, аналізує".Добір і групування фактів залежать від точки зору дослідника, від проблеми, яку він розглядає. Той, хто вивчає історію права, буде вважати істотними факти, які відбивають прийняті у певний час у певній державі закони і їхнє застосування; хто вивчає економіку, відбере факти економічних зв'язків, економічної діяльності; для дослідника релігії істотними будуть усі факти про вірування, обряди тощо людей даної епохи. Але добір фактів залежить чималою мірою від життєвої позиції вченого, його переконань.

Щоб факт став науковим, його варто інтерпретувати. Це слово латинського походження, і означає воно тлумачення, пояснення, розкриття змісту чого-небудь. Виходить, факт повинен бути пояснений, його потрібно зрозуміти.

Як же здійснюється наукова інтерпретація соціального факту? Насамперед факт підводиться під яке-небудь наукове поняття. Наприклад, скасування королівської влади буде позначене поняттям "політична революція". А прийняття владою закону про поступовий перехід землі з рук поміщиків у руки селян буде підведене під поняття "аграрна реформа" .

Далі вивчаються всі істотні факти, з яких складається подія, а також ситуація (обстановка), у якій вона відбувалася, просліджуються різноманітні зв'язки досліджуваного факту з іншими фактами. Чи можна зрозуміти факт селянської реформ и 1861 р. у Російській імперії без установлення його зв'язку з фактами економічного розвитку країни в середині XIX ст., становища селян, розвитку поміщицького господарства.

На якусь газету різко знизилася підписка. Неможливо пояснити цей факт, не встановлюючи його зв'язок з іншими фактами: як пройшла підписка на інші газети? Який був зміст матеріалів газети в минулий період? Чи змінилася вартість підписки? Що думають про газету її читачі?

Таким чином, інтерпретації соціального факту - це складна багатоступінчаста процедура його тлумачення, узагальнення, пояснення. Тільки інтерпретований факт є дійсно науковим, займає своє місце в науковому знанні. Факт, представлений тільки в описі його ознак, усього лише сировина для наукових висновків.

З науковим поясненням факту пов'язана і його оцінка. Ми вже говорили про те, що людина, яка пізнає соціальні явища, не може бути байдужа до досліджуваних фактів, у неї формується власне до них ставлення, позитивне чи негативне, тобто вона так чи інакше оцінює події. Від чого залежить оцінка? По-перше, від властивостей самого досліджуваного об'єкта (події, факту). По-друге, від співвіднесення досліджуваного об'єкта з іншими, однопорядковими, або з ідеалом. В одних випадках дослідник визначає значимість досліджуваної події для себе (наприклад, факт установлення демократичного режиму в сусідній країні), в інших - співвідносить з існуючими в суспільстві ідеалами або моральними нормами (наприклад, оцінюючи діяльність політичних лідерів). У прийнятті або неприйнятті, схваленні чи несхваленні тих чи інших фактів виявляється, як відзначалося вище, не тільки особиста позиція вченого (чи просто людини ), але й інтереси тих спільнот, до яких він належить (нація, громадяни даної держави, класи, соціальні верстви тощо). І знову звернемося до Марка Блока, що писав про істориків, які хочуть бути суддями предків: "Чи досить ми впевнені в самих собі й у власному часі, щоб у сонмі наших предків відокремити праведників від лиходіїв? Немає нічого більш мінливого за своєю природою, ніж подібні вироки, піддані всім коливанням колективної свідомості чи особистої примхи". Хороший історик, на думку М. Блока, не позбавлений пристрастей. Але цією пристрастю повинне бути прагнення зрозуміти, а не виносити вирок. Проблема наукової об'єктивності - одна з найбільш важливих у соціальному пізнанні.

Соціальному пізнанню, як ми бачимо, властиві ознаки, притаманні будь-якій пізнавальній діяльності, і в той же час специфічні риси, у яких відбивається його складність.

СОЦІАЛЬНЕ І ГУМАНІТАРНЕ ЗНАННЯ

Соціальне пізнання здійснюється групою наук, які називають суспільними (економічна теорія, соціологія, політологія, правознавство тощо). Іноді їх відносять до гуманітарних наук, ставлячи знак рівності між назвами "суспільні" і "гуманітарні". Наприклад: "Гуманітарні науки - суспільні науки, історія, філософія, філологія й інші, не природничі і не технічні". З цього визначення можна зробити висновок, що знання про суспільство (соціальне знання) і є знання гуманітарне. Однак існує більш вузьке розуміння гуманітарного знання як знання про гуманістично-особистісне у людині. При такому розумінні суспільні науки гуманітарні тією мірою, у якій вони розглядають суб'єктивний фактор суспільного розвитку - людини як особистості, як носія індивідуальних якостей.

Суспільні науки прагнуть виявити об'єктивні закони, що виражають істотні, загальні і необхідні зв'язки явищі процесів. Соціальне знання як продукт цих наук - це насамперед знання про відносно стійкі і систематично відтворені відносини між народами, класами, соціально демографічними і професійними групами тощо. Наприклад, економічна теорія розкриває стійкий зв'язок, з одного боку, між співвідношенням на ринку попиту та пропозиції, а з іншого боку ціною товару; соціологія виявляє повторювані істотні зв'язки демографічних процесів із соціально-економічним розвитком; політологія виявляє закономірні зв'язки політики з інтересами класів, націй і інших суб'єктів суспільно-політичного життя тощо, оскільки соціальні закони, на відміну від законів природи, здійснюються через діяльність людей.

а вона здійснюється в різних умовах. Соціальні закони діють як тенденція, а не як постійні величини.

Соціальне знання має й інші особливості, що породжені специфікою соціального пізнання (про це мова йшла вище).

Якщо представник суспільних наук - історик, соціолог, філософ - звертається до фактів, законів, залежностей суспільно-історичного процесу, результатом його досліджень є соціальне знання. Якщо ж він розглядає світ людини, цілі і мотиви діяльності, його духовні цінності, особистісне сприйняття світу, його науковим результатом виступає гуманітарне знання. Коли історик враховує суспільні тенденції в поступальному розвитку людства, він функціонує як суспільствознавець, а коли він вивчає індивідуально-особистісні фактори, він діє як гуманітарій. Таким чином, соціальне і гуманітарне знання взаємопроникаючі. Немає суспільства без людини. Але немає і людини без суспільства. Безлюдна історія виглядала б дивною. Але без вивчення закономірних процесів, без пояснення історичного розвитку вона не була би наукою. Філософія відноситься до гуманітарного знання остільки, оскільки звернена до духовного світу людини.

Гуманітарій розглядає дійсність у колі цілей, мотивів, орієнтації людини. Його завдання - зрозуміти її помисли, спонукання, наміри. Розуміння - одна з особливостей гуманітарного знання. Звертаючись до текстів листів і публічних виступів, щоденників і програмних заяв, художніх творів і критичних рецензій, філософських творів і публіцистичних статей, гуманітарій прагне зрозуміти зміст, який вклав у них автор. Це можливо, лише розглядаючи текст у контексті того середовища, у якому жив його творець, у прив'язанні до його життєвого світу.

Розуміння тексту не може бути настільки строгим, як пояснення об'єктивних соціальних зв'язків. Навпаки, можливі тлумачення тексту, що не є необхідними, єдино правильними, безсумнівними, але які мають право на існування. Тим більше що п'єси Шекспіра сьогоднішнім глядачем наповнюються іншим змістом, ніж той, котрий сприймали сучасники драматурга. Тому гуманітарне знання не має точності природничих і технічних наук, що активно використовує математичні викладення.

Можливість надання текстам різних змістів, значна кількість випадкових відносин, неможливість зведення знання до однозначних, усіма визнаних визначень не знецінюють гуманітарне знання. Навпаки, таке знання, звернене до внутрішнього світу людини, здатне впливати на неї, одухотворяти, перетворювати її моральні, ідейні, світоглядні орієнтири, сприяти розвитку в людині всіх її людських якостей.

Суспільні науки, що дають соціальне і гуманітарне знання, допомагають людині осмислити саму себе, знайти "людський вимір" природних і соціальних процесів. Вони сприяють формуванню способу мислення і дії людини, яка знає суспільство і розуміє інших людей, що вміють жити в сучасному світі з його різноманіттям культур і способів життя, що переборює власний егоїзм, що усвідомлює наслідки своєї діяльності.

Основні поняття

Соціальне пізнання. Конкретно історичний підхід. Соціальний факт .