Розділ «§ 39. Людина у системі економічних відносин»

Чи може людина бути незалежною від економіки? Як збільшити свої доходи? Що значить розумно господарювати?

Про працю в матеріальному виробництві і про економічну діяльність.

Кожна людина вступає з іншими в різноманітні економічні відносини. Вона створює товари чи послуги, одержуючи за них винагороду; володіє більшою чи меншою власністю; виступає в ролі продавця чи покупця.

Гроші дозволяють їй одержувати частку матеріальних і духовних благ, створюваних суспільством. У людині, як у фокусі, сходяться невидимі нитки економічних зв'язків і відносин.

ЛЮДИНА І ВІДНОСИНИ ВЛАСНОСТІ

ЛЮДИНА І ПРАЦЯ

Науково-технічний прогрес, як уже говорилося, викликає зміну ролі людини в процесі виробництва, впливає на зміст її трудової діяльності.

Істотно міняється співвідношення між фізичною і розумовою працею, фізичними й інтелектуальними здібностями. Якщо колись робітник реалізовував у процесі праці переважно фізичні здібності (витривалість, мускульну силу, професійну натренованість), то створення машин, що виконують логічні операції, математичні розрахунки тощо, висуває на перший план такі людські здібності, як уміння аналізувати ситуацію, зіставляти дані, ставити цілі тощо. Чітку межу між розумовою і фізичною працею установити важко. Ремонт комп'ютера пов'язаний і з ручною (фізичною), і з розумовою працею. А чи можна розділити два види праці, наприклад, у діяльності хірурга?

Однак і в нас, і в усьому світі науково-технічна революція спричиняє посилення розумових функцій праці. При цьому зростає творчий початок - здатність оцінювати ситуацію і приймати самостійні рішення.

Новітні техніка і технологія стимулюють розвиток здібностей людини й у той же час висувають високі вимоги до особистості працівника. Наслідком помилки робітника-верстатника могла стати одна зіпсована деталь. Помилки оператора автоматичної лінії спричиняють сотні бракованих деталей. Помилки оператора АЕС чи помилки пілота авіалайнера можуть призвести до надзвичайно важких наслідків. Здавалося б, робота зводиться до спостереження за приладами і натискання кнопок, насправді ж, посилюються емоційна напруга, психічні навантаження, зростає роль таких моральних якостей особистості, як почуття відповідальності, самодисципліна, самоконтроль.

Таким чином, поряд з перетворенням речовинного фактора виробництва значно збільшується роль людського фактора. На досвіді 62 найбільш процвітаючих корпорацій американські послідовники прийшли до висновку: головним джерелом росту продуктивності варто розглядати не капіталовкладення, не автоматику, а людей. Мова йде і про кваліфікацію працівників, і про їхні здібності, і про ставлення до праці.

Ставлення до праці відображає зв'язок між людиною і суспільством у процесі виробничої діяльності, а також прагнення людини реалізувати свої здібності в праці для прогресу суспільства і свого соціального самоствердження. У нашій країні частина трудящих усвідомлено, ініціативно виконують нормативи праці. Вони виявляють організованість, ощадливість, не миряться з безгосподарністю, розхитаністю, недисциплінованістю. У цьому зацікавлені і суспільство, і сама людина, яка пишається своєю професійною діяльністю, одержує від неї не тільки матеріальне, але і моральне задоволення. Але чимало людей працюють абияк, готові жити на грані бідності, аби не напружуватися на роботі.

Зміна ставлення до праці пов'язана з подоланням відчуження працівника від праці, розвитком відповідальності з підвищенням загальної культури і кваліфікації працівників; із впровадженням у виробництво досягнень науково-технічної революції, скороченням питомої ваги монотонної, важкої ручної праці; з поліпшенням санітарно-гігієнічних, естетичних умов праці; з оздоровленням соціально-психологічного клімату в трудових колективах, розвитком виробничої демократії.

ПІДПРИЄМНИЦТВО

ДОХОДИ І ВИТРАТИ

Тепер звернемося до проблеми місця людини у відносинах розподілу і споживання.

Історія знає кілька способів задоволення потреб людей у найбільш необхідному, корисному, а також у марному, навіть шкідливому. Одним з них є самозабезпечення. У цьому випадку всі пропорції в господарстві визначаються безпосередньо виробником - споживачем, що виступає "єдиним у двох особах". Для деяких людей способом задоволення потреб стає жебрацтво, збір милостині тощо. У даному випадку пропорції залежать від добродійності, милосердя того, хто подає. Відомий і такий спосіб задоволення потреб, як насильство, коли предмет потреби віднімають силою в іншого, звичайно, більш слабкого і залежного. Цей спосіб, безумовно, негуманний, несправедливий. Крім того, він рано чи пізно веде до опору жертви насильства і загибелі того, хто створює подібну жорстоку систему. І нарешті, суспільству відомий і такий спосіб задоволення потреб, як обмін на основі еквівалентного відшкодування чи еквівалентний обмін, при якому співвідношення кількості обмінюваних товарів і послуг установлюється безпосередньо між товарами ("товар на товар") або за посередництвом грошей. Даний шлях визначення пропорцій найбільш перспективний і відповідає гуманній людській природі.

Доходи окремої людини і суспільства складаються з ряду джерел. Це може бути і заробітна плата, і дохід від капіталу, розміщеного в банк, і рента за землю, і дивіденди на наявні акції, і суми, отримані в спадщину чи виграні, наприклад, у лотерею тощо. Розміри доходів, їхня стабільність, надійність джерел впливають на поведінку людини в ринковій економіці.

Коливання в доходах пов'язані з відмінностями у відносинах власності. Піднятися на верх соціальної піраміди багатства можна, наприклад, одержавши спадщину. Однак відомо, що значна частина надбагатих людей досягла такого становища в результаті сміливих власних дій і ефективних вкладень засобів у вигідні підприємства. І лише далеко не всі стани утворилися за збігом обставин без участі їхніх власників.