Розділ «§ 5. Діяльність і спілкування»

Що зближує і що відрізняє спілкування і комунікацію? Які функції спілкування? У чому полягає різноманіття світу спілкування? Яке значення спілкування в діяльності людини?

Структура діяльності, потреби.

СПІЛКУВАННЯ І ДІЯЛЬНІСТЬ ЧИ СПІЛКУВАННЯ ЯК ДІЯЛЬНІСТЬ?

СВІТ СПІЛКУВАННЯ

СПІЛКУВАННЯ І КОМУНІКАЦІЯ

ДІАЛОГ

Обмін думками може відбуватися як у формі діалогу, так і у формі обміну монологами чи репліками. Яка різниця? Що дає спілкуванню діалог? Словник визначає діалог як розмову між двома і більше особами. Чи будь-яка розмова є діалогом? Відповідь на це питання залежить знов-таки від позиції сторін. Справжній діалог неодмінно припускає, що кожний з його учасників самостійний, активний, несе особистісну своєрідність. Вступаючи в діалог, люди усвідомлено чи стихійно виходять з визнання цінності і значимості позиції іншої сторони, важливості, оригінальності її точки зору. Вони орієнтуються на те, щоб зрозуміти іншого. У діалозі неодмінно передбачається очікування відповіді, її передбачення у власному висловленні. Це значить, що, висловлюючи свою думку, визнаючи рівність сторін, унікальність партнера, учасник діалогу розраховує на те, що його інформація буде сприйнята з максимальною повнотою, точністю. Він зацікавлений у знятті перекручувань, налаштований на необхідні роз'яснення, уточнення. Іншими словами, йому небайдуже, як його зрозуміють. Учасники діалогу ніби доповнюють позиції один одного, виробляють загальне розуміння. У протилежному випадку можна обмежитися комунікацією через посередника чи механічним доведенням власної позиції до іншої сторони. Обміну репліками для комунікації цілком достатньо, якщо не потрібно відгуку рівного партнера по спілкуванню. Як тут не погодитися з таким визначенням діалогу: "Діалог - зіткнення різних розумів, різних істин, вихідних культурних позицій, що складають єдиний розум, єдину істину і загальну культуру"?

Особливості діалогу як форми спілкування використовувалися з давніх часів у філософській літературі. Ще в ранні тексти, що оповідають про Будду, включені бесіди наставника з учнем. У ході цих бесід Учитель викладає ту чи іншу сокровенну істину, а учень, слухаючи його, виражає свою згоду.

Широко використовувалася форма діалогу у творах давньогрецького філософа Платона. Цей жанр філософської літератури виник із записів промов знаменитого в стародавності філософа Сократа. Записи робили учні Сократа і пізніше використовували їх у своїх творах. Причому Платон не стільки прагнув відтворити ідеї Сократа, скільки розвивав власні філософські погляди в діалогах, складених від імені Сократа. Про платонівські діалоги можна сказати, що вони були діалогами за формою, а за змістом монологами, у яких автор висловлював істини, слухачі ж виступали не рівними партнерами, а учнями, пасивними об'єктами ученої мудрості.

Пізніше форма діалогу широко використовувалася філософами, мудрецями, богословами. В усіх випадках автори або спиралися на досвід Платона, або в умовній формі питань і відповідей давали повчальний виклад власних поглядів.

Реальний діалог не тільки за формою, але і за суттю припускає зіткнення, зіставлення точок зору, їхнє рівноправне існування і самостійну цінність.

БАГАТСТВО СВІТУ СПІЛКУВАННЯ

ФУНКЦІЇ СПІЛКУВАННЯ

На закінчення знову звернемося до назви даного параграфа і питання про співвідношення діяльності і спілкування. Кожна з позначених у дискусії з цього питання точок зору може бути зіставлена з функціями спілкування. Функції, у свою чергу, виділяються залежно від того, яка мета спілкування.

Якщо ціль спілкування виходить за його межі, а саме спілкування обслуговує предметну діяльність, допомагаючи зробити її більш успішною, корисною, радісною, то воно може розглядатися як підлегле, "включене" у взаємодію суб'єкта з об'єктом чи з іншим суб'єктом із приводу об'єкта.

Інша справа, якщо ціль спілкування в ньому самому, якщо цінне саме спілкування. Таке спілкування з товаришем, з коханою людиною. При такій взаємодії сторони, що беруть участь, рівнозначні. Таке і спілкування з мистецтвом заради одержання естетичного задоволення, душевного відгуку. Тут спілкування цілком тотожне діяльності, воно цілком поглинає людину, складаючи для неї вищу мету і зміст. Так само спілкування виявляється в грі.

Нарешті, спілкування може служити меті залучення партнера до свого досвіду, знань, цінностей. Тут немає симетрії сторін, але є прагнення до неї, бажання "підтягти" партнера, збагатити його. Яскравіше за все ця функція спілкування виявляється в навчанні, вихованні. Але в нього є і друга сторона — прагнення самому прилучитися до цінностей іншого, довідатися більше про світ і людину в ньому. Освіта не може бути без самоосвіти, а вихованню допомагають самовиховання, контакт, взаєморозуміння.

Отже, співвідношення діяльності і спілкування залежить від розуміння діяльності. Спілкування залишається за межами предметної діяльності, але воно цілком або частково збігається з діяльністю, що розуміється широко як різнобічний прояв активності людини.

Основні поняття