Розділ «§ 6. Соціальні норми і поведінка з відхиленням від них»

Чи слушно, що діяльність кожної людини контролюється суспільством? Добре це чи погано? Чи існують правила поведінки для всіх? Яка людина може стати злочинцем? Чим небезпечний алкоголь і наркотики?

Суспільство як система, соціальні інститути.

У далекій давнині складалися уявлення про норми життя, про схвалювану і погану поведінку. Міфологія давала членам племені загальні уявлення про належне і заборонене (наприклад, заборонялося убивство членів даного клану, людожерство тощо). Порушники піддавалися суворим карам (побиттю, вигнанню з клану, страті).

Надалі виникли уявлення про божественне походження правил людської поведінки. Дотримання цих правил підтримував страх перед покаранням - при житті або неминуче після смерті - за їхнє порушення, за ті чи інші вчинки.

В античних державах (Греція, Рим) позначалася чітка межа між схвалюваною поведінкою, що відповідала справедливим нормам, і поведінкою, що відхилялася від цих норм. У наш час діяльність людей, їхня поведінка і відносини регулюються безліччю існуючих у суспільстві норм.

СОЦІАЛЬНІ НОРМИ

СОЦІАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ

Соціальні норми складають один з елементів механізму регуляції відносин індивіда і суспільства, що називається соціальним контролем. Вище вже говорилося про те, що суспільство є складною системою, яка включає в себе безліч різних елементів. Цілеспрямований вплив цієї системи на поведінку людей з метою зміцнення порядку і стабільності забезпечується соціальним контролем. Як працює механізм соціального контролю?

Будь-яка діяльність містить у собі різноманітні дії, і кожна людина робить безліч таких дій, вступаючи в активну взаємодію із соціальним середовищем (із суспільством, соціальними спільнотами, суспільними інститутами й організаціями, державою й іншими індивідами). Усі ці дії, окремі вчинки, поведінка людини знаходяться під контролем оточуючих її людей, груп, суспільства. Поки ці дії не порушують суспільного порядку, існуючих соціальних норм, цей контроль непомітний, його начебто немає. Однак варто порушити встановлені звичаї, правила, відступити від зразків поведінки, що прийняті в суспільстві, соціальний контроль виявляє себе. Одна людина перебігла вулицю перед транспортом, що рухається, інша закурила у кінозалі, третя здійснила крадіжку, четверта спізнилася на роботу... В усіх цих випадках може настати реакція інших людей: зауваження, інші прояви невдоволення з боку оточуючих, відповідні дії адміністрації, міліції, суду. Ця реакція оточуючих обумовлена порушенням відповідних соціальних норм, правил, традицій. Люди, які зреагували на наведені ситуації, відображають установки суспільної свідомості (або суспільної думки), що підтримує порядок, який охороняється нормами. Саме тому з їх боку пішла реакція осуду названих дій.

Вираження невдоволення, оголошення догани, накладення штрафу, покарання, що виноситься судом, - усе це санкції; поряд із соціальними нормами вони є найважливішим елементом механізму соціального контролю. Санкції означають або схвалення і заохочення, або несхвалення і покарання, націлені на підтримку соціальних норм. Іншими словами, санкції бувають або позитивні, спрямовані на заохочення, або негативні, спрямовані на припинення небажаної поведінки. І в тому, і в іншому випадку їх відносять до формальних, якщо вони застосовуються відповідно до певних правил (наприклад, нагородження орденом чи покарання за вироком суду), або неформальних, якщо вони виявляються в емоційно забарвленій реакції безпосереднього оточення (друзів, родичів, сусідів, товаришів по службі).

Суспільство (великі і малі групи, держава) оцінює індивіда, але й індивід оцінює суспільство, державу, самого себе. Сприймаючи оцінки, адресовані йому з боку оточуючих людей, груп, державних інститутів, людина приймає їх не механічно, а вибірково, переосмислює через власний досвід, звички, засвоєні нею раніше соціальні норми. І ставлення до оцінок інших людей виявляється в людини індивідуально: воно може бути позитивним і різко негативним. Згадаємо сказане вище: людина постійно сама себе оцінює, при цьому самооцінка може мінятися залежно від зрілості особистості і суспільних умов, у яких вона діє. Людина співвідносить свої дії зі схвалюваними нею соціальними зразками поведінки при виконанні тих соціальних ролей, з якими вона себе ототожнює.

Таким чином, поряд з вищим контролем з боку суспільства, групи, держави, інших людей найважливіше значення має внутрішній контроль або самоконтроль, в основі якого лежать Норми, звичаї, рольові очікування, засвоєні індивідом.

У процесі самоконтролю велику роль відіграє совість, Тобто почуття і знання того, що Добре, а що погано, що справедливо, а що несправедливо; суб'єктивна свідомість відповідності або невідповідності власної поведінки Моральним нормам. У людини, яка здійснила в стані збудження, помилково або піддавшись спокусі поганий учинок, совість викликає почуття провини, моральні переживання, бажання виправити помилку чи відпокутувати провину.

Здатність здійснювати самоконтроль - найцінніша риса особистості, яка самостійно регулює свою поведінку згідно з загальноприйнятими нормами. Самоконтроль - одна з найважливіших умов самореалізації особистості, її успішної взаємодії з іншими людьми.

Отже, найважливішими елементами механізму самоконтролю є соціальні норми, суспільна думка, санкції, індивідуальна свідомість, самоконтроль. Взаємодіючи, вони забезпечують підтримку соціально прийнятних зразків поведінки і функціонування соціальної системи в цілому.

ПОВЕДІНКА, ЩО ВІДХИЛЯЄТЬСЯ ВІД НОРМ

Далеко не завжди поведінка людей відповідає соціальним нормам. Навпаки, в багатьох випадках відбувається їхнє недотримання, порушення. Поведінка, яка не узгоджується з нормами, не відповідає тому, чого чекає від людини суспільство, називається поведінкою, що відхиляється. Соціологи дають і інше визначення: поведінка, що відхиляється - це форма дезорганізації поведінки індивіда в групі або категорії осіб у суспільстві, що виявляє невідповідність сформованим очікуванням, моральним і правовим вимогам суспільства. Негативні відхилення від соціальних норм на рівні особистості виявляються насамперед у злочинах і інших правопорушеннях, в аморальних учинках. На рівні малих соціальних груп ці відхилення виявляються в деформаціях, порушеннях нормальних взаємин людей (розбрати, скандали тощо). У діяльності державних і громадських організацій такі відхилення виявляються в бюрократизмі, тяганині, корупції й інших явищах.

Відхилення від норм можуть носити і позитивний характер, тобто мати корисні для суспільства наслідки (наприклад, прояви ініціативи, новаторські пропозиції, спрямовані на поліпшення суспільних відносин). Бувають і індивідуальні, що не приносять ніякої шкоди особливості поведінки окремої людини: дивацтво, ексцентричність.

Прояви поведінки, що відхиляється, настільки ж різноманітні, як різноманітні соціальні норми. Не менш різноманітні наслідки цих відхилень, їхня загальна риса - шкода, збиток, що наносяться суспільству, соціальній групі, іншим людям, а також особистості, яка допускає негативні відхилення.