Розділ «§ 10. Істина і її критерії»

Чому деякі філософи і вчені заперечують можливість пізнання світу? Які знання є істинними? Чи існують абсолютні істини? Відкіля беруться помилки?

Мотиви діяльності, переконання, інтереси, спілкування і комунікація.

ХТО ТАКІ АГНОСТИКИ

КРИТЕРІЇ ІСТИНИ

ЧИ ОБ'ЄКТИВНА ІСТИНА?

Ми вже знаємо, що деякі філософи виходять з того, що наші знання суб'єктивні, тобто залежать винятково від суб'єкта, що пізнає, і є конструкціями чи побудовами "чистого розуму" або деякі "комплексами відчуттів". У такому випадку ні про яку об'єктивну істину не може бути і мови, і слідом за давньогрецьким мислителем Протагором ми можемо сказати: "Що кожному здається, те і вірогідно". Критику такого погляду дав ще Аристотель: якщо правий Протагор, виходить, "що одне і те саме, що існує і не існує, що воно і погане, і добре, що інші протилежні одне одному висловлення також слушні, тому що часто одним здається прекрасним одне, а іншим - протилежне". Але "надавати однакового значення думкам людей, що сперечаються одне з одним, безглуздо: адже зрозуміло, що одні з них повинні бути помилкові".

Розвиваючи надалі погляди Аристотеля, багато філософів прийшли до висновку про існування об'єктивної істини, незалежної від сваволі людей, їхніх пристрастей і інтересів.

Так, у наших знаннях безсумнівно присутнє суб'єктивне, пов'язане з особливостями органів почуттів, нервової системи, діяльністю головного мозку, з нашими здібностями, інтересами, ставленням до світу. Але є в наших знаннях, вважають ці філософи, і те, що визначається самим досліджуваним предметом. Завдання науки - нарощувати це об'єктивне знання про світ.

ПРО АБСОЛЮТНІ ВІДНОСНІ ІСТИНИ

"ЯК МАЛО ПРОЙДЕНО ШЛЯХІВ, ЯК БАГАТО ЗРОБЛЕНО ПОМИЛОК..."

Якщо ми володіємо могутнім і ефективним інструментом пізнання -мозком, знаємо, що таке істина, прагнемо до істинних знань, то чому така велика кількість помилок людства в цілому і кожного з нас окремо? (тут ми відкидаємо випадки завчасної неправди, свідомого підтасування фактів).

Почасти причини цього криються в деяких особливостях пізнавальної діяльності людини. Про ці особливості, що відводять зі шляху істинного знання, писав ще в XVI ст. англійський філософ Ф. Бекон. Він назвав їх ідолами. Ось, зокрема, як він характеризував ідолів роду, тобто джерела помилок, що кореняться в самій людській природі: "Розум людини уподібнюється нерівному дзеркалу, яке, домішуючи до природи речей свою природу, відбиває речі у викривленому і спотвореному вигляді". Напевно, залишати на частку людей лише "викривлення" і "спотворювання" пізнаваного світу несправедливо. Але те, що людина не може залишатися лише стороннім спостерігачем у процесі пізнання, визнається сьогодні, як ми уже відзначали, багатьма дослідниками. З часів Ф. Бекона перелік таких ідолів свідомості, що перешкоджають віднайденою істинного знання, істотно поповнився.

Добре відомо, наскільки ми залежні від загальноприйнятих думок, навіть якщо вони розходяться з достовірними фактами і науково обґрунтованими висновками. Деякі з цих думок складаються стихійно, інші нав'язуються пропагандою або рекламою. Приміром, довгий час багато хто був переконаний, що вгодованість, "огрядність" — ознака здоров'я. Такий погляд зберігався всупереч запевнянням медиків у зворотному. Окремі з таких ідей можна вважати сучасними міфами. Детальніше про них буде розказано нижче.

Людям також властиво встановлювати зв'язки там, де їх насправді немає. Так, чимало тих, хто вважає, що землетруси, як би далеко вони не відбувалися, неодмінно викликають погіршення самопочуття людей. Ми занадто довіряємо першому враженню, нерідко перебільшуємо число тих, хто розділяє наші погляди.

Але головне, що перешкоджає встановленню істини, - це, говорячи мовою науки, відсутність повної і точної інформації про цікавлячий нас предмет, а також необхідних засобів її обробки. Звичайно, навряд чи можна мати вичерпні відомості, особливо про складний об'єкт пізнання. Саме тому ми говоримо, що наше знання утворює відносні істини. Але і те, що уже вірогідно відомо, далеко не завжди враховується кожним з нас: щось здається несуттєвим, щось ми відкидаємо як суперечне сформованим поглядам. Психологи вважають, що це викликане прагненням заощаджувати пізнавальну енергію. З лавиноподібним ростом інформації ми неминуче стаємо пізнавальними "скнарами". Але подібний психологічний захист веде до того, що ми будуємо свої умовиводи на неповних, нерідко і на недостовірних даних, а виходить, вони, швидше за все, будуть помилковими. Приміром, купуючи який-небудь продукт, ми, в першу чергу, звертаємо увагу на яскраву картинку на упакуванні і вважаємо, що зображене на ній відповідає вмісту. При цьому рідко звертаємося до поміщеного на тім же упакуванні тексту, що, як правило, містить більш корисну і точну інформацію про склад продукту, його харчову цінність, фірму-виготовлювача. У результаті покупка далеко не завжди виправдовує наші чекання.

Добувати об'єктивні істинні знання про світ і людину покликана, в першу чергу, наука.

Основні поняття

Істина. Критерій істини. Об'єктивна істина. Абсолютна істина. Відносна істина. Омана.

Терміни