Розділ 41. Спустошення Землі 

“Бо гріхи її досягли аж до неба, і Бог пригадав неправди її... У чаші, в якій вона готувала вам вино, приготуйте їй подвійно! Скільки вона себе прославляла, жила в розкоші, стільки муки і горя завдайте їй! Бо вона говорить в серці своєму: ‘Сиджу царицею, я не вдова, і не бачитиму!’ Через це в один день кара на неї прийде і смерть, і плач, і голод, і буде спалено вогнем, бо сильний Господь Бог, Котрий судить її... І будуть оплакувати її і голосити по ній царі земні, котрі блудодіяли з нею і розкошували... говорячи: ‘Горе, горе тобі, о місто велике Вавилон, місто могутнє, бо суд твій прийшов однієї години!’” (Об'явлення 18:5—10).

Земні купці, що збагатіли від сили розкоші її, “від страху мук його стануть здалека і будуть плакати та голосити і казати: ‘Горе, горе, місто велике, зодягнене в вісон і порфиру та в кармазин, і прикрашене золотом і дорогоцінним камінням та перлами, бо за одну годину загинуло таке велике багатство’” (Об'явлення 18:3, 11, 15—17).

Такі суди спіткають Вавилон у день гніву Божого. Він наповнив міру свого беззаконня, його час настав, він дозрів для знищення.

Коли голос Божий звільнить Свій поневолений народ, тоді матиме місце страхітливе пробудження тих, які втратили все у великій життєвій боротьбі. Коли час. випробування ще не закінчився, вони були засліплені сатанинськими заблудженнями та виправдовували своє гріховне життя. Багаті пишались своєю зверхністю над тими, що мали менше переваг, але їхнє багатство було набуте порушенням Закону Божого. Вони нехтували своїм обов'язком нагодувати голодних, одягти нагих, чинити справедливість і любити діла милосердя. Вони шукали власного звеличення і пошани від оточуючих людей.

Тепер вони позбавлені всього того, що робило їх великими, а самі стали вбогими і беззахисними. Охоплені жахом, вони дивляться на зруйнованих ідолів, яким надавали перевагу перед своїм Творцем. Вони продали душі за земне багатство і насолоди, не дбали про збагачення в Богові. Внаслідок цього вони зазнали повної невдачі в своєму житті; замість насолоди, вони відчувають гіркоту, а їхні скарби зотліли. Багаті ридають над руїнами своїх розкішних будинків, над розсипаним золотом і сріблом. Раптом вони перестають ридати, з жахом усвідомлюючи, що й самі повинні загинути разом зі своїми ідолами. Беззаконні жалкують, але не з приводу свого гріховного нехтування Богом та своїми ближніми, а тому, що Бог переміг. Вони оплакують наслідки власних гріхів, але не каються у беззаконні. Якби це було можливо, вони використали б усе задля перемоги.

Тепер люди бачать, що ті, над ким вони глузували і насміхалися, кого бажали стерти з лиця землі, залишаються неушкодженими серед епідемій і землетрусів. Той, Хто для порушників Його Закону — вогонь пожираючий, для Свого народу Він є надійним сховищем.

Священнослужитель, який пожертвував істиною заради людської прихильності, усвідомлює тепер характер і вплив свого вчення. Всевидюще Око спостерігало за ним, коли він стояв за кафедрою, коли ходив вулицями, спілкувався з людьми, а також за іншими його діями. Тепер все це стає відомим. Кожна емоція душі, кожний написаний рядок, кожне сказане слово, кожний вчинок, які заводять людей в оману, були посіяним насінням, і тепер він бачить в оточуючих його, жалюгідних пропащих душах дозріле жниво.

Господь сказав: “І легенько лікують нещастя народу Мого, говорячи: ‘Мир, мир’, а миру нема!” “... Ви брехнею заподіяли біль серцю праведного, хоч Я не зробив йому болю... зміцнюєте руки нечестивого, щоб він не відвернувся від своєї злої дороги, щоб спасти його при житті” (Єремії 8:11; Єзекіїля 13:22).

“Горе пастирям тим, що розгублюють та розганяють отару Мого пасовиська... Ось тому покараю Я вас за лихі ваші вчинки...” “Ридайте, о пастирі, та голосіть, і валяйтесь у попелі, поводирі ви отари, бо виповнились ваші дні для зарізу, і вас розпорошу!.. І не матимуть пастирі захисту, а поводирі череди — сховища” (Єремії 23:1—2; 25:34—35).

Священнослужителі й народ бачать, що вони не підтримували правильних взаємовідносин з Богом. Тепер вони знають, що повстали проти Автора всіх справедливих і праведних законів. Нехтування божественними заповідями сприяло виникненню різних видів зла, чвар, ненависті, беззаконня, доки земля не перетворилася на широке поле боротьби й безодню розпусти. Така картина постає тепер перед тими, хто відкинув істину і обрав шлях омани. Жодні слова нездатні передати того відчаю, який охопить неслухняних і невірних, коли вони побачать, що назавжди втратили вічне життя. Мужі, перед талантом і красномовністю яких схилявся весь світ, тепер побачать все в правдивому світлі. Вони зрозуміють, що втратили через непослух, і, припавши до ніг тих, кого зневажали й висміювали за їх вірність Богові, визнають, що Бог любить їх.

Народ зрозуміє, що його ошукали. Люди звинувачуватимуть один одного в тому, що приречені на загибель, але найгіркіші звинувачення впадуть на голови священнослужителів. Невірні пастирі пророкували приємне, вони навчали свою паству вважати Закон Божий непотрібним і переслідувати тих, хто свято дотримував його. Тепер ці вчителі у відчаї зізнаються перед всім світом, що обманювали людей. Натовпи народу охоплює лють. “Ми загинули! — кричать вони, — загинули через вас” — і повстають проти лжепастирів. Ті самі люди, які більш за всіх захоплювалися ними, тепер виголошують на них найстрахітливіші прокляття. Ті руки, які колись вінчали їх лаврами, тепер підіймуться, щоб вбити їх. Мечі, котрі повинні були вигубити народ Божий, обертаються проти його ворогів. Всюди відбуваються сутички і пролиття крові.

“Дійде гомін до краю землі, бо Господь над народами суд звершує. Він буде судити кожне тіло і несправедливих віддасть їхньому мечеві” (Єремії 25:31). Протягом шести тисяч років тривала ця велика боротьба. Син Божий і Його небесні вісники боролися із силами лукавого, щоб застерегти, освітити й спасти синів людських. Тепер кожна людина зробила свій вибір; беззаконні назавжди об'єдналися із сатаною в його боротьбі проти Бога. Настав час, коли Бог відновить авторитет Свого зневаженого Закону. Тепер боротьба буде вестися не тільки із сатаною, а й з людьми. “Господь над народами суд звершує... несправедливих віддасть їхньому мечеві”.

Знак визволення буде покладений на “чолах людей, що зітхають та стогнуть над усіма тими гидотами, що робляться”. Після цього вийде ангел смерті, зображений у видінні Єзекіїля у вигляді людей зі смертоносною зброєю, яким дане повеління: “Старого, юнака і дівчину, і дітей та жінок позабивайте дощенту, а до кожної людини, що на ній цей знак, не підійдете, а почнете від Моєї святині”. Пророк говорить: почали вони від старших мужів, що були перед храмом (Єзекіїля 9:1—6). В першу чергу будуть знищені ті, які вважали себе духовними охоронцями народу. Невірні вартові загинуть першими без пощади й жалю. Немає нікого, хто б мав милість до них або щадив їх. Чоловіки, жінки, дівчата, навіть малі діти загинуть разом.

“Бо Господь ось виходить із місця Свого карати мешканців землі за їхню провину. І земля видасть кров, яку ввібрала, і вже не закриє убитих своїх!” (Ісаї 26:21). “А оце буде кара, що нею ударить Господь всі народи, хто піде війною на Єрусалим: тіло їхнє гнитиме, ще як на ногах своїх будуть стояти, і очі їхні гнитимуть в своїх ямках, і язик їхній гнитиме в їхньому роті. І станеться в день той, між ними велике збентеження від Господа, хапатимуть один одного за руку, і підійметься рука одного проти руки ближнього” (Захарії 14:12—13). В несамовитому вирі людських пристрастей і немилосердного гніву Божого загинуть нечестиві мешканці землі: священики, правителі, народ, багаті й бідні, великі й малі. “...І будуть побиті від Господа в день той лежати від краю землі й аж до краю землі: не будуть оплакувані, і не будуть позбирані, і не будуть поховані...” (Єремії 25:33).

При Другому приході Христа нечестиві будуть вигублені з лиця землі — вбиті духом уст Його і знищені славою Його. Христос візьме Свій народ у місто Боже, і земля залишиться без мешканців. Ось Господь нищить землю й пустошить її й обертає поверхню її, а мешканців її розпорошує. “Земля буде дощенту зруйнована та вся пограбована, бо це слово Господь проказав...” “Бо переступили закони, постанови порушили, зламали вони заповіта відвічного. Тому землю прокляття поїло, й одержали кару мешканці її, тому-то спалені мешканці землі...” (Ісаї 24:1, 3, 5—6).

Уся земля подібна до безлюдної пустелі. На її поверхні — руїни знищених землетрусом міст і сіл, вирвані з корінням дерева, кам'яні брили, викинуті морем або відірвані від скель; на місці гір, що зрушилися зі своїх місць, видніються провалля безодні. Відбувається подія, символічно змальована в останньому акті урочистого служіння у день примирення. Після того, як закінчувалося служіння в Святая Святих і гріхи Ізраїлю були видалені зі святині кров'ю жертви за гріх, перед лице Господа приводили козла відпущення, і в присутності всього народу первосвященик визнавав “над ним усі гріхи Ізраїлевих синів та всі їхні провини через усі їхні гріхи”, поклавши руки на голову його (Левіт 16:21). Так само, коли закінчиться служіння примирення в небесній святині, тоді в присутності Бога, небесних ангелів і сонму спасенних гріхи народу Божого будуть покладені на сатану; він буде оголошений винуватцем усього зла, до якого підбурював людей. І як козла відпущення відсилали в безлюдну пустелю, так і сатана залишатиметься на спустошеній і незаселеній землі.

Автор Відкриття передрік вигнання сатани і стан хаосу та спустошення, в якому перебуватиме земля тисячу років. Після опису подій Другого приходу Господа і знищення беззаконних в пророцтві далі зазначається: “І бачив я ангела, що сходив із неба, що мав ключа від безодні і кайдани великі в руці своїй. І схопив він змія, вужа стародавнього, що диявол він і сатана, і зв'язав його на тисячу років та й кинув його до безодні, і замкнув його, і печатку над ним поклав, щоб народи не зводив уже, аж поки не скінчиться тисяча років. А по цьому він розв'язаний буде на короткий час” (Об'явлення 20:1—3).

Слово “безодня” означає спустошену, вкриту темрявою землю. Це очевидно і на підставі інших текстів Святого Письма. Про стан землі “на початку” Біблія говорить: “А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею” (Буття 1:2). Пророцтво говорить, що вона, принаймні частково, повернеться до цього стану. Дивлячись у майбутнє на великий день Господній, пророк Єремія говорить: “Дивлюся на землю, аж ось порожнеча та пустота, і на небо — й нема його світла! Дивлюся на гори, аж вони трусяться, і всі згір'я хитаються! Дивлюся, аж ось вже немає людини і порозліталось все птаство небесне! Дивлюся, аж ось край родючий пустинею став, а міста його знищені всі...” (Єремії 4:23—26).

Така земля буде оселею сатани і його злих ангелів упродовж тисячі років. Прикутий до землі, він не матиме доступу до інших світів, щоб дошкуляти спокусами тим, хто ніколи не впадав у гріх. У цьому розумінні він буде зв'язаний: не залишиться більше нікого, над ким він міг би виявити свою силу. Він буде повністю позбавлений змоги зводити й губити людей, що протягом багатьох століть було його єдиною радістю.