Розділ 31. Ангели Божі та злі духи

Зв'язок між видимим і невидимим світом, служіння ангелів Божих та діяльність злих духів ясно описані в Святому Письмі, бо нерозривно пов'язані з історією людства. Люди все менше вірять в існування злих духів, а святих ангелів, котрих “посилають для служіння тим, які мають успадкувати спасіння” (Євреям 1:14), вважають духами померлих. Але Святе Письмо не тільки свідчить про існування як добрих, так і злих ангелів, а й наводить незаперечні докази того, що вони не є безтілесними духами померлих людей.

Ангели існували ще до створення людини; коли закладалися підвалини землі, “коли разом співали всі зорі поранні”, тоді “радісний оклик здіймали всі Божі сини” (Йова 38:7). Після гріхопадіння людини ангели були послані охороняти дерево життя; до того часу ще ніхто з людей не помер. Ангели своєю природою перевершують людину; псалмист сказав: “Ти створив чоловіка мало чим меншим від ангелів” (Псалми 8:6).

Святе Письмо розповідає про чисельність, силу і славу небесних істот, про їхній зв'язок з правлінням Бога та причетність до справи викуплення. “Господь міцно поставив престол Свій на небі, і над усім володіє царство Його” (Псалми 102:19). Далі пророк говорить: “Я ...чув голос багатьох ангелів навколо престолу” (Об'явлення 5:11). Вони знаходяться перед Царем царів — “ангели Його, потужні силою”, “слуги Його, виконавці Його волі”, “покірні голосові слова Його” (Псалми 102:20). Даниїл бачив тисячі тисяч та десять тисяч десятків тисяч небесних посланців (Даниїла 7:10). Апостол Павло говорить про них, як про “десятки тисяч ангелів” (Євреям 12:22). Посланці Божі, “немов блискавка” (Єзекіїля 1:14). Яка сліпуча їхня слава, який стрімкий політ! Ангел, що з'явився біля гробу Спасителя, мав вигляд “як блискавка, і одежа — біла, як сніг”; “від страху перед ним затряслася сторожа та й стала як мертва” (Матвія 28:3—4). Коли Санхериб, зарозумілий ассіріянин, зневажав і ганьбив Бога, погрожуючи Ізраїлеві загибеллю, то “тієї ж самої ночі вийшов Ангел Господній і побив в ассірійському таборі сто вісімдесят п'ять тисяч” (2 Царів 19:35). “Він вигубив кожного хороброго вояка, начальників і князів” у війську Санхериба, і той “вернувся з соромом обличчя до краю свого” (2 Хронік 32:21).

Ангели послані на служіння дітям Божим. Так, Авраамові вони принесли обітницю благословення; до воріт Содому прийшли, щоб урятувати праведного Лота від загибелі в огні, до Іллі — коли він помирав від втоми і голоду в пустелі; до Єлисея — у вигляді вогненних коней і колісниць, що оточили невелике місто, обложене ворогами, до Даниїла — коли він просив божественної мудрості при дворі язичницького царя і коли був укинутий до лев'ячої ями; до приреченого на смерть Петра у в'язниці Ірода; до в'язнів у Филипах; до Павла і його супутників під час нічної бурі на морі; до Корнилія — щоб відкрити його розум для прийняття Євангелія; до Петра — доручити йому занести вістку спасіння язичникові-чужинцю. Отже, святі ангели в усі часи служили народові Божому.

Кожний послідовник Христа має ангела-хоронителя. Ці небесні вартові захищають праведника від сили лукавого. І сам сатана визнав це, коли сказав: “Чи ж Йов дармо боїться Бога? Чи ж ти не огородив його і дім його, і все, що його?” (Йова 1:9—10). З наступних слів псалмиста ми довідуємося про ті засоби, котрі використовує Бог для захисту Свого народу: “Ангел Господній стоїть на варті навкруги тих, що Його бояться, і визволяє їх” (Псалми 33:8). Спаситель говорить про тих, що вірять у Нього: “Глядіть, щоб не погордували ні одним з малих цих, бо кажу вам, що ангели їхні на небесах завжди бачать лице Отця Мого Небесного” (Матвія 18:10). Ангели, що служать дітям Божим, завжди мають вільний доступ до небесного Отця.

Таким чином, діти Божі, що наражаються на спокуси і постійну злобу князя темряви, змагаються з усіма силами зла, мають запевнення в постійній охороні небесних ангелів. І вони насправді мають потребу в такій охороні. Якщо Бог дав Своїм дітям обітницю милості й охорони, то це тому, що їм доведеться зустрітися з могутніми силами зла — численними, рішучими і невтомними. Той, хто недооцінює їхню лютість і силу, перебуває в небезпеці.

Злі духи, створені на початку безгрішними, були за своєю природою, силою і славою рівними святим істотам, котрі зараз є Божими посланцями. Але згрішивши, вони об'єдналися, щоб зганьбити Бога і знищити людину. Підтримавши повстання сатани, вони разом з ним були вигнані з небес і впродовж усіх наступних віків співпрацювали з ним, воюючи проти божественного авторитету. Святе Письмо розповідає нам про їхній союз і правління, про їхні різні ранги, а також про розум, хитрість і підступні наміри, спрямовані проти миру і щастя людей.

У Старому Завіті часом згадуються їхнє існування і діяльність; але особливим чином ці злі духи виявили свою силу тоді, коли Христос жив на землі. Спаситель прийшов на землю, щоб здійснити план викуплення людини, а сатана вирішив відстоювати своє право на панування у світі. Йому вдалося запровадити ідолопоклонство в кожному куточку світу, крім Палестини. В цю єдину землю, яка не підкорилася остаточно впливові спокусника, прийшов Христос, щоб дати людям небесне світло. Тут дві суперницькі сили сперечались за право на верховну владу. Ісус з любов'ю відкрив Свої обійми бажаючим знайти в Ньому прощення і мир. Воїнство темряви побачило, що воно не має необмеженої влади, і розуміло, що коли місія Христа увінчається успіхом, правлінню сатани незабаром прийде кінець. Сатана лютував, як закутий у ланцюги лев, і зухвало виявляв свою силу над людськими тілами та душами.

Новий Завіт ясно говорить про те, що нечисті духи оволодівали людьми. Такі люди страждали не тільки від фізичних хвороб. Христос добре розумів, з ким має справу. Він розпізнавав безпосередню присутність і дію злих духів. Зцілення біснуватих з Гадаринського краю — яскравий приклад чисельності, сили й люті злих духів, а також сили і милості Христа. Нещасні біснуваті, відкинувши всяку стриманість, корчилися від болю і, шаленіючи, несамовито кричали, завдаючи собі тілесних пошкоджень та загрожуючи всім, хто наближався до них. їхні закривавлені, спотворені тіла та затуманена свідомість були тим видовищем, яке приносило радість князеві темряви. Один з демонів, що вселився у цих нещасних, заявив: “Легіон ім'я моє, бо нас багато” (Марка 5:9). У римській армії легіон налічував від трьох до п'яти тисяч воїнів. Воїнство сатани також поділене на підрозділи; підрозділ, до якого належали ці демони, був не меншим, ніж легіон.

Підкорюючись наказові Ісуса, злі духи залишили свої жертви, і тепер вони мирно сиділи біля ніг Спасителя, спокійні, лагідні і в здоровому розумі. Але демонам було дозволено увійти в гурт свиней, котрі після цього кинулися в морську глибінь. Однак для мешканців Гадаринського краю свині виявилися дорожчими, ніж благословення Христа, і божественний Зцілитель був змушений піти геть. Саме на це й розраховував сатана. Склавши вину за втрату свиней на Ісуса, він збудив у народі егоїстичні побоювання, і вони не захотіли слухати Його слів. Сатана постійно звинувачує християн у всіх втратах, нещастях і стражданнях, щоб вигородити себе та своїх посібників.

Однак плани Христа не були розладнані. Він дозволив злим духам знищити стадо свиней. Це був докір тим юдеям, котрі вирощували нечистих тварин задля прибутку. Якщо б Христос стримував нечистих духів, то вони вкинули б у море не тільки свиней, а й пастухів та їх власників. Людське життя було збережене завдяки Його силі та милості. Крім того, це було допущено, щоб Його учні могли побачити жорстоке ставлення сатани до людей і тварин. Спаситель бажав, щоб Його послідовники краще знали ворога, з яким їм доведеться зустрітися, щоб люди, котрі жили в тій місцевості, побачили Його силу, здатну розірвати кайдани сатани і звільнити його в'язнів. І хоч Ісус покинув цю місцевість, та люди, яких Він так чудово звільнив, залишилися, щоб сповіщати Про милість свого Благодійника.

У Святому Письмі записані й інші подібні приклади. Дочка жінки-сірофінікіянки була одержима нечистим духом, якого Ісус вигнав Своїм словом (Марка 7:26—30). “Біснуватий”, “сліпий і німий” (Матвія 12:22) юнак, що мав духа, котрий “часто... кидав і в огонь, і в воду, щоб погубити його” (Марка 9:17—27); біснуватий, котрий мав “духа нечистого”, що порушував суботній спокій у капернаумській синагозі (Луки 4:33—36), — усі вони були зцілені співчутливим Спасителем. Майже в усіх випадках Ісус звертався до нечистих духів як до розумних істот, наказуючи їм вийти з людини і більше не мучити свою жертву. Коли присутні на богослужінні в Капернаумі побачили могутню силу Христа, то “всіх охопив жах, і говорили між собою: ‘Що це значить, що з владою і силою Він наказує нечистим духам, і вони виходять?’” (Луки 4:36).

Біснуваті, як правило, терпіли страшні муки, проте були й винятки з цього правила. Щоб володіти надприродною силою, дехто добровільно йшов на зв'язок із сатаною. Такі люди, звичайно, не ворогували з нечистими духами. До такої категорії належали ті, що мали духа віщування: ворожбит Симон, Єліма-ворожбит та дівчина, що ходила за Павлом і Силою у Филипах.

Під вплив злих духів найбільше підпадають ті, хто, незважаючи на пряме й вичерпне свідоцтво Писання, заперечують існування і діяльність диявола та його ангелів. Доки нам нічого не відомо про їхні підступи, вони мають неймовірний успіх; чимало людей приймають їхні пропозиції, вважаючи, що діють на власний розсуд. Ось чому сатана, в міру того, як ми наближаємося до кінця часу, буде діяти з величезною силою, щоб зводити і губити, поширюючи при цьому думку, нібито його взагалі не існує. У цьому й полягає тактика сатани приховати себе і свої дії.

Великий ошуканець найбільше боїться, що нам стануть відомі його підступи. Щоб краще замаскувати свій справжній характер і наміри, він намагається подати себе в такому вигляді, аби викликати в людей тільки глузування й презирство. Він задоволений, коли його зображають смішною або огидною істотою, потворною напівтвариною, напівлюдиною. Йому подобається, коли люди, вважаючи себе розумними й ерудованими, говорять про нього в жартівливому, насмішкуватому тоні.

Оскільки сатані вдалося так майстерно замаскуватися, часто можна почути питання: “Невже справді може існувати така істота?” Доказом його успіху є загальноприйняті у релігійному світі теорії, що суперечать ясним свідоцтвам Святого Письма. Оскільки сатана може легко опанувати розумом людей, які не усвідомлюють його впливу, Слово Боже містить численні приклади його лиховісної діяльності, відкриваючи нам таємні сили диявола і спонукуючи завжди бути готовими відбити його напади.

Звичайно, сила і злоба сатани та його воїнства могли б викликати в нас тривогу, якби ми не мали захисту й рятунку в набагато переважаючій силі нашого Спасителя. Ми старанно закриваємо двері наших осель на замки і засуви, щоб зберегти життя і майно від лихих людей, але рідко думаємо про злих ангелів, котрі постійно шукають доступу до нашого серця і від котрих ми не можемо захиститися власними силами. Якщо б їм було дозволено, вони б затуманили наш розум, завдали б нам тілесних мук, знищили б майно і життя. Єдина насолода для них — це нещастя і руйнування. Яким жахливим е становище тих, хто опирається божественним вимогам і піддається спокусам сатани доти, поки Бог не залишить їх в полоні злих духів. Але ті, що йдуть за Христом, завжди перебувають у безпеці під Його опікою. Могутні ангели посилаються з неба для їхньої охорони. І злий ворог не може проникнути через сторожу, яку Бог поставив навколо Своїх дітей.