Розділ 34. Чи можуть розмовляти з нами мертві?

Служіння святих ангелів, як про це розповідає Святе Письмо, є однією з найбільш потішаючих і дорогоцінних істин для кожного послідовника Христа. Але біблійна істина затьмарена й спотворена хибними теоріями популярної теології. Вчення про природне безсмертя душі, запозичене з язичницької філософії та запроваджене до християнської віри в темні часи великого відступництва, посіло місце істини, яка так ясно викладена в Святому Письмі, а саме: “Померлі нічого не знають” (Екклезіяста 9:5). І багато людей повірили в те, що “духи службові, яких посилають для служіння тим, які мають успадкувати спасіння” (Євреям 1:14), є духами померлих. І таке переконання панує всупереч ясному свідченню Писання про існування небесних ангелів та їх участь в історії людства перш ніж померла перша людина.

Вчення про свідомий стан людини після її смерті, зокрема віра в те, що духи померлих повертаються, щоб служити живим, приготували шлях для сучасного спіритизму. Якщо померлі перебувають у присутності Бога і святих ангелів і мають знання незрівнянно більші за ті, котрі вони мали на землі, то чому б їм не повернутися на землю, щоб просвітлювати і наставляти живих? І якщо духи померлих витають над своїми друзями на землі, як це твердять популярні богослови, то чому б їм не спілкуватися з ними, не застерігати від зла або потішати у смутку? Як можуть ті, хто вірить у свідомий стан людини після її смерті, відкидати те, що приходить до них як божественне світло, передане прославленими духами? Ось канал, який вважається святим, через який сатана здійснює свої плани. Злі ангели, які виконують його повеління, з'являються людям як вісники зі світу духів. Хоч князь зла спонукає людей вірити, що вони нібито мають зв'язок з померлими, однак їхній розум перебуває під магічним впливом сатани.

Спокусник має здатність відтворювати образи померлих друзів. Підробка досконала — зовнішність, мова, інтонація відтворюються з вражаючою точністю. Багато людей заспокоюються, одержавши запевнення в тому, що дорогі їм люди насолоджуються небесним блаженством, не підозрюючи про небезпеку, вони прислухаються до “духів підступних і наук демонів” (1 Тимофію 4:1).

Коли вони починають вірити, що померлі насправді повертаються, щоб спілкуватися з ними, сатана викликає появу тих, хто зійшов у могилу непідготовленими. Вони заявляють, що щасливі на небі і навіть займають там високе становище; у такий спосіб шириться хибна думка про те, що немає жодної різниці між праведником і нечестивим. Такі пришельці зі світу духів іноді висловлюють застереження, котрі нерідко збуваються. Завоювавши таким чином довір'я людини, вони пропонують такі вчення, які підривають віру в Святе Письмо. Удаючи глибоку зацікавленість у щасті своїх друзів, вони намагаються надихнути їм найнебезпечнішу оману. Той факт, що вони викладають деякі істини й часом можуть передбачити прийдешні події, надає їхнім словам правдоподібного вигляду; багато людей охоче приймають їх лжевчення і так довіряють їм, ніби це найсвятіші істини Біблії. Закон Божий усувається, Духом благодаті нехтують, і кров Заповіту не вважається за святиню. Духи заперечують божественність Христа і навіть ставлять Творця на один рівень із собою. Отже, ховаючись під новою маскою, великий відступник продовжує проти Бога свою боротьбу, яку він розпочав у небесах і яка триває вже майже шість тисяч років на землі.

Багато людей намагаються пояснити спіритичні прояви лише шахрайством і спритністю рук медіума. І справді, часто ошуканство видають за реальні явища, але не можна заперечувати вражаючі прояви надприродної сили. Таємничий стукіт, з якого сучасний спіритизм почав своє існування, не був наслідком людської спритності й обману, але прямою дією злих ангелів, які таким чином започаткували одне з найуспішніших і найбільш руйнівних для людських душ заблуджень. Багато хто потрапив до пастки, тому що вважав спіритизм звичайним шахрайством, але, зіткнувшись віч-на-віч з проявами сили, яку не можуть не визнати за надприродну, вони будуть засліплені й приймуть її за велику силу Божу.

Такі люди залишають поза увагою свідчення Святого Письма щодо вчинених сатаною і його посередниками чудес. За сприяння сатани фараонові чарівники намагалися наслідувати Божі чудеса. Апостол Павло свідчить, що перед Другим приходом Христа діятиме та сама сатанинська сила. Приходу. Христа передуватиме дія сатани “з усякою силою й знаками та з неправдивими чудами, і з усякою оманою неправди...” (2 Солунянам 2:9—10), Апостол Йоан також описав чудодійну силу, яка виявиться в останні дні. “І чинить вона великі ознаки, так що й вогонь зводить з неба додолу перед людьми. І зводить вона мешканців землі через ознаки, що їх дано їй чинити...” (Об'явлення 13:13—14). Тут не йдеться про звичайне шахрайство. Люди зваблюються не видимістю чудес, а чудесами, які агенти сатани звершують насправді.

Князь темряви, який спрямовував сили свого могутнього інтелекту, щоб зводити людей, майстерно пристосовує свої спокуси до людей усіх верств суспільства і до будь-яких обставин. Освіченим і культурним людям він пропонує спіритизм у найвитонченіших інтелектуальних формах, і в такий спосіб йому вдалося заманити багатьох у свої тенета. Про мудрість, запропоновану спіритизмом, апостол Яків писав, що не “зверху походить вона, але земна, тілесна та демонська” (Якова 3:15). Однак великий ошуканець приховує це, оскільки маскування якнайкраще служить його намірам. Той, хто міг стати перед Христом у пустелі спокушення як сяючий небесний серафим, з'являється і перед людьми у привабливому образі ангела світла. Він звертається до людського розуму з високими темами, зачаровує уяву захоплюючими сценами і полонить почуття красномовним змальовуванням любові й милосердя. Він окрилює людей до високого польоту думки, надає їм впевненості у власній мудрості для того, щоб вони в своєму серці відкинули Передвічного. Ця могутня істота, яка змогла піднести Спасителя світу на височенну гору і показати Йому всі царства землі в їхній славі, буде спокутувати людей таким чином, щоб завести в оману тих, хто не буде захищений божественною силою.

І в наш час сатана ошукує людей так само, як ошукав Єву в Едемі, лестощами запалюючи в них жагу до забороненого знання і викликаючи потяг до самозвеличення. Плекання цього зла призвело колись його до падіння; цим же він намагається призвести до загибелі і людей. “...Істанете ви, немов Бог, — заявив він, — знаючи добро й зло” (Буття 3:5). Спіритизм навчає, що “людина за своєю природою — це істота, яка постійно прогресує, що її призначення від самого народження — це нестримний потяг до прогресу, аж до осягнення вічності, піднесення до рівня божества”. І далі: “Кожна інтелектуальна істота буде судити сама себе, а не іншого”. “І цей суд буде справедливим тому, що буде судом власного ‘я’... Престол знаходиться в тобі самому”. Один з учителів спіритизму, після того, як у ньому прокинулась так звана “духовна свідомість”, сказав: “Усі мої ближні були безгрішними, півбогами”. Ще інший заявив: “Усяка справедлива і досконала істота — це і Христос”.

Отже, замість праведності та досконалості безмежного Бога, Який тільки єдиний гідний поклоніння, замість досконалої праведності Його Закону, справжнього мірила людських чеснот, сатана висуває грішне помильне єство самої людини як єдиний об'єкт поклоніння, єдиний зразок судження чи мірило характеру. Але це рух не вперед, а назад.

Закон розумового і духовного розвитку полягає в тому, що людина змінюється залежно від того, на що дивиться. Розум людини поступово пристосовується до тих предметів, про які вона думає, і вона стає схожою на те, що любить і що поважає. Людина ніколи не підійметься вище власного взірця чистоти, доброти чи Істини. Якщо її “я” є найвищим Ідеалом, то вона ніколи не досягне нічого вищого. Навпаки, вона поступово, але постійно занепадатиме. Тільки благодать Божа здатна піднести людину. Полишена на саму себе, людина неминуче прямуватиме до занепаду.

Людям розбещеним, пожадливим і хтивим, любителям задоволень спіритизм подається в менш витонченій формі, ніж благородним і високоосвіченим інтелектуалам. В його грубих формах вони знаходять саме те, що відповідає їхнім смакам. Сатана вивчає слабкість натури кожної людини, її уподобання й гріхи, до яких вона схильна, а потім докладає всіх зусиль, щоб створити сприятливі умови, аби людина згрішила. Він спокушує людей до непомірності в речах, котрі в суті своїй не мають нічого ганебного. Але нестриманість ослаблює тілесні, розумові й моральні сили. Сатана погубив і губить тисячі людей, спокушуючи їх задовольняти свої пристрасті, внаслідок чого людське єство уподібнюється до тваринного. І щоб довершити свою руйнівну роботу, він заявляє через духів, що “істинне пізнання підносить людину над усіма законами”, “все, що існує, — добре”, “Бог не осуджує”, а “всі гріхи, які чиняться, не ставляться в провину”. Коли люди починають вірити, що їхні бажання — це найвищий закон, а свобода — це вседозволеність і людина відповідальна тільки перед собою, то чи ще можна дивуватись тому, що моральний занепад і розбещеність панують усюди? Багато людей із задоволенням приймають вчення, яке дає їм змогу потурати бажанням не-відродженого серця. Отже, людина звільняється від гальм самообмеження, нею керує пожадливість, розумові й духовні сили нівечаться тваринною хтивістю, і торжествуючий сатана таким же чином заманює у свої пастки тисячі нових жертв, які при цьому не сумніваються, що вони є послідовниками Христа.

Але хай ніхто не дасть себе обманути заявами спіритистів. Бог дав світові достатньо світла, щоб люди могли виявити пастки сатани. Як уже було сказано вище, теорія, що лежить в основі спіритизму, різко суперечить ясним і переконливим ученням Святого Письма. Біблія навчає, що мертві нічого не знають, їхні думки зникають і вони не беруть участі ні в чому, що діється під сонцем, і їм нічого не відомо про радощі чи клопоти тих, хто був їм дорогий на землі.

Більше того, Бог рішуче заборонив усяке спілкування з “духами померлих”. У стародавньому Ізраїлі були люди, що як і сучасні спірити, заявляли, нібито мають зв'язок з померлими. Але про таких “духів-друзів”, як називали цих пришельців з іншого світу, Біблія говорить як про “демонські духи” (Числа 25:1—3; Псалми 105:28; 1 Коринтянам 10:20; Об'явлення 16:14). Усяке спілкування з такими духами вважалося гидотою перед Богом і найсуворішим чином було заборонене навіть під страхом смертної кари (Левіт 19:31; 20:27). Саме слово “чаклунство” у наші дні вимовляється з огидою. Віра в те, що люди можуть мати зв'язок з нечистими духами, вважається байкою з похмурого Середньовіччя. Але спіритизм, який налічує сотні тисяч або й мільйони прихильників, проклав собі шлях у наукові кола, в церкви, законодавчі органи і навіть у королівські палаци, і це величезне заблудження є нічим іншим, як відродженням в новій формі чаклунства, осудженого і забороненого Богом в давнину.

Якби навіть не було іншого доказу про справжній характер спіритизму, то самого факту, що духи не роблять ніякої різниці між праведністю і гріхом, між благородними чистими апостолами Христа і розпусними слугами сатани, досить, щоб відкрити очі християнинові на цей великий обман. Заявляючи, що найнегідніші люди перебувають на небесах і посідають там високе становище, сатана говорить світові: “Немає жодного значення, беззаконник ти чи ні, віриш ти в Бога та Біблію, чи ні. Живи, як тобі заманеться, небо — твій дім”. Вчителі спіритизму заявляють, що “кожен, хто чинить лихе, той добрий у Господніх очах, і Він до таких ласкавий”, або: “Де Бог правосуддя?” (Малахії 2:17). Однак Слово Боже говорить: “Горе тим, що зло називають добром або добро — злом, що з темноти роблять світло, а зі світла — темряву” (Ісаї 5:20).

Ці оманливі духи, які видають себе за апостолів, заперечують те, що писали дійсні апостоли під натхненням Святого Духа, коли жили на землі. Вони відкидають богонатхненність Біблії і таким чином руйнують основу християнської надії та гасять світло, яке освічує шлях до небес. Сатана спонукає людей вірити, що Біблія — це лише вигадка або в кращому випадку книга, яка відповідає рівню, на якому знаходилось людство в ранню пору свого розвитку, що тепер вона не варта уваги, і її можна відкинути як застарілу. А замість Слова Божого сатана пропонує спіритичні прояви. Цей канал перебуває цілковито під його контролем; з його допомогою він може примусити світ вірити в те, що потрібно йому. Книгу, за якою судитимуть його та його послідовників, диявол утримує в тіні, як це йому вигідно. Спаситель світу, твердить він, усього-на-всього звичайна людина. І подібно до римської варти при гробі Ісуса, яка поширювала неправду, підказану священиками і старійшинами, щоб заперечити Його воскресіння, люди, що вірять у спіритичні прояви, намагаються довести, що в житті нашого Спасителя не було нічого чудесного. Відсуваючи таким чином Ісуса на задній план, вони привертають увагу до власних чудес, які нібито значно переважають діла Ісуса Христа.

Очевидним є той факт, що сучасний спіритизм дещо змінюється, приховуючи свої непривабливі характерні риси, одягається у християнські шати. Впродовж багатьох років світ мав змогу чути й читати висловлювання його ідеологів. У них вимальовується його справжній характер. Ці вчення не можна ні заперечувати, ні приховувати.

Навіть у своїй теперішній формі спіритизм не заслуговує на терпиме ставлення до нього, бо став ще небезпечнішим обманом, оскільки зводить людей більш витонченими засобами. Якщо в минулому спіритизм відкидав Христа і Біблію, то тепер визнає їх. Але Біблія пояснюється так, як це подобається невідродженому серцю; її урочисті та життєво важливі істини залишаються поза увагою. Про любов говориться як про головну рису Бога, але зводять її до рівня звичайного сентименталізму, не роблячи жодної різниці між добром і злом Справедливість Божа, осудження Ним гріха, вимоги Його святого Закону — все це залишається без уваги. Спіритизм привчає народ дивитися на Десятислів'я як на мертву букву. Приємні та оманливі байки полонять розум і почуття людей, призводять їх до заперечення Біблії як основи їхньої віри. Христа відкидають, як і раніше, але сатана так засліпив людей, що вони не помічають обману.

Мало хто має правильне уявлення про спокусливу силу спіритизму та небезпеку його впливу. Багато людей заграють з ним через звичайну цікавість. Вони по-справжньому не вірять у нього, і жах охоплює їх від однієї тільки думки, щоб підкоритися владі духів. Але вони насмілюються вступити на заборонену територію, і могутній губитель робить їх своїми підвладними всупереч їхній волі. Раз віддавши свій розум у його розпорядження, вони потрапляють у полон до нього і власною силою вже не можуть звільнитись від пут його спокусливих чарів. Тільки сила Божа, дарована у відповідь на щиру молитву віри, може звільнити ці поневолені душі.

Хто потурає гріховним рисам свого характеру або свідомо плекає улюблений гріх, той наражає себе на спокуси сатани. Такі люди віддаляються від Бога та охорони Його ангелів, і коли диявол вводить їх в оману, то, позбавлені всякого захисту, вони стають його легкою здобиччю. Ті, хто таким чином піддається його впливу, мало усвідомлюють, куди їх провадить цей шлях. Призвівши їх до падіння, спокусник використовує їх для зведення інших людей.