Розділ 32. Пастки диявола

Велика боротьба між Христом і сатаною, яка триває вже майже шість тисяч років, незабаром завершиться, тому лукавий подвоює свої зусилля, щоб завдати поразки справі Христа для спасіння людини. Він продовжує заманювати душі людей у свої пастки. Мета, якої хоче досягти сатана, — це тримати людей у темряві й нерозкаянні аж до того часу, коли Спаситель закінчить Своє посередницьке служіння і вже не буде жертви за гріх.

Коли ми не докладаємо достатньо зусиль, аби протистояти його владі, коли в Церкві й світі панує дух байдужості, сатана спокійний, бо йому не загрожує небезпека втратити тих, кого він зробив своїми полоненими. Але тоді, коли люди починають цікавитись питаннями вічності, коли душі запитують: “Що мені робити, щоби спастись?”, тоді він починає протидіяти Христові та перешкоджати впливові Святого Духа.

У Святому Письмі розповідається, як одного разу ангели Божі прийшли перед лице Господнє, а серед них і сатана (Йова 1:6). Але він прийшов не для того, щоб поклонитися вічному Цареві, а щоб здійснити свої підступні плани проти праведних. З тією ж метою він присутній і на богослужіннях, коли люди поклоняються Богові. Хоч він і невидимий для нашого зору, проте з усіх сил намагається опанувати розумом віруючих. Як досвідчений полководець, він складає плани заздалегідь. Коли сатана бачить, що вісник Божий досліджує Писання, то помічає тему його проповіді. Потім, використовуючи всю свою хитрість і винахідливість, він намагається створити такі обставини, щоб ті, котрі зведені ним саме в цьому питанні, не почули б цієї вістки. І той, хто має. найбільшу потребу в застереженні, раптом виявиться зайнятим якимись справами, що вимагають його присутності в іншому місці, або ж інші обставини будуть заважати йому почути слова, котрі можуть стати для нього життєдайними.

І знову сатана бачить, що слуги Божі обтяжені тягарем внаслідок духовної темряви, яка огортає народ. Він чує їхні щирі молитви про те, щоб божественна благодать і сила розвіяли дух байдужості, безпечності та недбалості. Тоді він з оновленою ревністю береться за своє ремесло. Сатана спокушує людей черевоугодництвом або якоюсь іншою формою самозадоволення, притуплюючи цим їхні почуття, і тоді вони не почують тих істин, в яких мають найбільшу потребу.

Сатана добре знає, що всі ті, кого йому вдасться схилити до занедбання молитви і дослідження Святого Письма, будуть переможені. Тому він вишукує будь-які можливі шляхи, аби опанувати розумом людей. Завжди були такі особи, які розуміли себе побожними, але замість того, щоб зростати в пізнанні істини, вони вважали своїм священним обов'язком вишукування помилок у характері або у вірі тих, з ким не погоджуються. Такі люди є правою рукою сатани. Оскаржувачів своїх братів чимало, і вони найбільш активні, коли Бог здійснює Свою волю, а щирі віруючі намагаються її виконувати. Вони надають фальшивого забарвлення словам і вчинкам тих, хто любить істину і живе за її принципами. Найбільш щирих, ревних і самовідданих слуг Христа вони виставляють як обманщиків або людей, що стали жертвою обману, їхня робота полягає в тому, щоб перекручувати мотиви і цілі всякого благородного й чесного вчинку, поширювати наклепи та сіяти сумніви в умах недосвідчених. Вони намагаються будь-яким чином представити все чисте й правильне брудним і оманливим.

Але ніхто не повинен дати себе ошукати щодо цих людей. Неважко зрозуміти, чиї вони діти, чий приклад наслідують і чию роботу виконують. “По їхніх плодах ви пізнаєте їх” (Матвія 7:16). їхні діла нагадують діла сатани — лихого наклепника, “хто братів наших обмовляв” (Об'явлення 12:10).

У великого ошуканця є багато агентів, готових поширювати будь-яке заблудження, щоб занапастити душі; омана розрахована на будь-який смак і схильності тих, кого він бажає знищити. Його план полягає в тому, щоб залучати до церкви нещирих і невідроджених людей, котрі будуть сіяти насіння сумнівів і невіри, перешкоджати всім, хто бажає бачити успіх у справі Божій і працює для цього. Багато з тих, хто не має справжньої віри в Бога і Його Слово, погоджуються з деякими принципами істини, і на цій підставі їх вважають християнами. Потім вони починають запроваджувати свої помилкові погляди, видаючи їх за біблійні істини.

Однією з найбільших спокус сатани є твердження про те, що немає великого значення, в що люди вірять. Він знає, що прийнята з любов'ю істина освячує душу того, хто приймає її. Тому безперервно намагається підмінити її фальшивими теоріями, байками, своїм власним “євангелієм”. Від самого початку слуги Божі провадили непримиренну боротьбу з фальшивими вчителями, порочними людьми, що запроваджували згубні єресі. Ілля, Єремія, Павло рішуче й безстрашно протидіяли тим, хто відвертав людей від Слова Божого. Ці святі поборники Істини не схвалювали тієї широти поглядів, котра дозволяла дивитись на правдиву біблійну віру як на щось маловажливе.

Невиразні й химерні тлумачення Писань, численні суперечливі теорії щодо біблійної віри, які заполонили сьогодні весь християнський світ, — усе це робота нашого великого ворога; він намагається збити людей з пантелику, щоб вони не розпізнали Істину. Поділ і розбіжності, які існують між церквами християнського світу, значною мірою пояснюються звичкою перекручувати Писання, пристосовуючи його до своїх улюблених теорій. Замість того, щоб уважно і зі смиренним серцем досліджувати Слово Боже, аби отримати пізнання Його волі, багато хто намагається знайти в ньому щось незвичайне або оригінальне.

Щоб обґрунтувати хибні вчення або нехристиянські звичаї, дехто вихоплює окремі місця Святого Письма, вириваючи їх з контексту, часто цитуючи лише половину вірша, тим часом, як друга частина повністю спростовує їхні твердження. З хитрістю змія вони таким чином шукають доказів у віршах, не пов'язаних один з одним, для виправдання своїх тілесних бажань. Отже, багато людей свідомо перекручує Слово Боже. Інші ж, маючи багату уяву, хапаються за прообрази й символи Святого Письма і пояснюють їх так, як це їм підказує власна фантазія. Незважаючи на те, що Біблія сама себе тлумачить, вони видають власні ідеї за біблійне вчення.

Якщо Святе Письмо досліджується без молитви, без смирення і без духа учнівства, тоді найясніші й найпростіші, як і найскладніші тексти будуть тлумачитися неправильно. Папські ієрархи вибирають зі Святого Письма тексти, які відповідають їхнім цілям, тлумачать їх на свій розсуд і в такому вигляді викладають людям, позбавляючи їх права самостійно досліджувати Біблію і розуміти її священні істини. Біблію потрібно дати народу повністю і такою, якою вона є. Краще зовсім не знати Біблії, ніж фальшиво тлумачити її вчення.

Біблія — дорога для тих, хто бажає пізнати волю Творця. Бог дав людям найпевніше пророче слово; ангели і навіть Сам Христос пояснювали Даниїлові та Йоанові передвіщення недалекого майбутнього. Найважливіші істини, які стосуються нашого спасіння, не залишились у таємниці. Вони не були відкриті в такому світлі, щоб викликати неправильне уявлення або збентеження щирого шукача істини. Господь сказав через пророка Авакума: “...Напиши це видіння... щоб читач його легко читав” (Авакума 2:2). Слово Боже зрозуміле всім, хто досліджує його з щирою молитвою. І кожна насправді щира душа прийде до світла Істини. “Світло сяє для праведників” (Псалми 96:11). І жодна церква не може зростати у святості, якщо її члени не шукають Істини як прихованого скарбу.

Заклик до широти поглядів послаблює пильність людей, і вони не помічають хитрощів ворога, котрий безупинно працює над досягненням своєї мети. Коли йому вдається замінити Біблію людськими теоріями, то Закон Божий відкидається, а церкви впадають у рабство гріха, хоч і вважають себе вільними.

Для багатьох людей прокляттям стали наукові дослідження. Бог дозволив, щоб на світ вилилися потоки світла у вигляді відкриттів у галузі науки й мистецтва, але навіть найвизначніші уми, намагаючись з'ясувати відношення між знаннями і відкриттями, потрапляють у безвихідь, якщо вони не керуються в своїх дослідженнях Словом Божим.

Людські знання як в матеріальній, так і в духовній сфері є неповними та поверховими, тому що чимало людей неспроможні узгодити свої наукові погляди з біблійними твердженнями. Декотрі приймають людські теорії та здогадки за наукові факти і думають, що Слово Боже слід випробовувати “фальшивим знанням” (1 Тимофію 6:20), Творець і Його справи недоступні їхньому розумінню, і оскільки вони не можуть пояснити їх законами природи, то біблійна історія залишається для них недостовірною. Ті, що сумніваються в достовірності Старого й Нового Завітів, дуже часто йдуть ще далі і починають сумніватися в існуванні Бога, приписуючи Його безмежну силу природі. А знявшись з якоря віри, вони розбиваються об скелі невір'я.

Таким чином багато хто втрачає віру і стає полоненим сатани. Люди хочуть бути мудрішими за свого Творця; людська філософія намагається дослідити і пояснити таємниці, які не будуть відкриті навіть у вічності. Якби люди намагалися пізнати те, що Бог відкрив їм про Себе і Свої наміри, то отримали б таке пізнання про славу, велич і силу Єгови, що зрозуміли б власну нікчемність і були б задоволені тим, що відкрите їм і їхнім дітям.

Вершиною сатанинського підступу є спроба постійно тримати людський розум у стані пошуків і гіпотез про те, що Бог не відкрив і чого Він не має наміру відкрити. Саме через це Люцифер утратив небо. Він був незадоволений тим, що від нього приховані таємниці планів Божих, знехтував тим знанням, яке було відкрите йому щодо його особистої діяльності на високій посаді. Викликавши таке саме незадоволення серед ангелів, які пішли за ним, він і призвів їх до падіння. Тепер сатана намагається прищепити людям того ж духа, щоб і вони знехтували заповідями Божими.

Хто не хоче прийняти ясної та чистої правди Біблії, той приречений весь час шукати приємні для слуху байки, які здатні заспокоювати людське сумління. І чим менше в таких ученнях духовності, самовідречення і смирення, тим прихильніше їх сприймають люди. Цим вони послаблюють свої розумові здібності, примушуючи служити їх тілесним бажанням. Вважаючи себе надто мудрими, щоб зі смиренним серцем і щирою молитвою про божественне керівництво досліджувати Писання, вони залишаються без всякого захисту проти заблудження. Сатана готовий задовольнити бажання їхнього серця і підсуває свою оману замість правди. Саме так папство опанувало свідомістю людей. Відкидаючи істину, оскільки вона вимагає від кожного нести свій хрест, протестанти пішли тим же шляхом. Усі, хто нехтує Словом Божим задля вигод життя і спокою, задля того, щоб нічим не відрізнятися від світу, будуть приречені прийняти най-жахливішу єресь за біблійну Істину. Хто Свідомо відкидає Істину, той прийме всяку форму заблудження. І той, хто з жахом дивиться на якусь одну оману, охоче приймає другу. Апостол Павло, згадуючи людей, котрі “не прийняли любові істини, щоб їм спастися” писав: “І за це Бог пошле їм дію омани, щоб повірили в неправду та щоб стали засуджені всі, які не повірили правді, але полюбили неправду” (2 Солунянам 2:10—12). Маючи таке застереження, ми повинні бути дуже обережними, коли приймаємо те чи інше вчення.

Серед найуспішніших засобів великого обманщика є псевдовчення та облудні чудеса спіритизму. Приймаючи вигляд ангела світла, він розставляє свої пастки там, де цього найменше можна чекати. Якби люди досліджували Слово Боже з ревною молитвою і з бажанням зрозуміти його, то вони не були б залишені в темряві й не прийняли б фальшиві вчення. Але оскільки вони відкидають Істину, то стають жертвою омани.