Розділ 23. Таємниця Божого храму 

ВЕЛИКА БОРОТЬБА і найбільша надія

Підвалиною, основним стовпом адвентистської віри став наступний текст Святого Письма: “Аж до двох тисяч трьохсот вечорів та ранків, — тоді буде визнана очищеною святиня” (Даниїла 8:14). Ці слова були знайомі всім, хто вірив у скорий прихід Господа. Тисячі уст повторювали це пророцтво як девіз своєї віри. Всі усвідомлювали, що від провіщених в ньому подій залежать їхні райдужні надії та сподівання. Було підраховано, що ці пророчі дні закінчуються восени 1844 р. Разом з усім християнським світом адвентисти того часу вірили, що земля або якась її частина представляє собою святиню. Таким чином очищення святині означає очищення землі за допомогою вогню останнього великого дня, і це станеться під час Другого приходу Христа. Тому вони дійшли висновку: Христос повернеться на землю у 1844 р.

Але призначений час минув, а Господь не з'явився. Віруючі знали, що Слово Боже — безпомилкове, отже, помилка повинна приховуватись у тлумаченні ними пророцтва; але де саме? Багато хто поспішив розрубати вузол протиріччя своїм необачним твердженням про те, що 2300 днів не закінчуються у 1844 р. Однак для цього неможливо було знайти якусь іншу підставу, крім тієї, що Христос не прийшов у той час, коли Його чекали. Отже, якщо б пророчі дні завершилися у 1844 p., то Христос прийшов би, щоб очистити святиню (тобто землю) вогнем. Але оскільки Він не прийшов, то ці дні ще не закінчились.

Прийняти таке рішення означало відмовитись від попереднього обчислення пророчих періодів. Як було встановлено, 2300 днів почалися в той час, коли вступив у силу наказ Артаксеркса про відбудову Єрусалима, тобто восени 457 р. до Н.Хр, Якщо прийняти цю дату за пункт відліку, то всі події, провіщені в книзі Даниїла (9:25—27), де дається пояснення цього пророчого періоду, гармонійно вкладалися у вказані рядки. Шістдесят дев'ять седмиць, або перші 483 роки з 2300 років, сягають часу до Месії- Помазаника. Хрещення Христа та помазання Святим Духом у 27 р. н.е. було точним виконанням пророцтва. У середині сімдесятої седмиці Месія повинен бути відданий на смерть. Через три з половиною роки після хрещення, навесні 31 p., Христос був розп'ятий. Сімдесят седмиць, або 490 років відводились виключно для юдеїв. По закінченні цього періоду ізраїльський народ остаточно відкинув Христа, переслідуючи Його учнів, і в 34 р. апостоли звернулися до язичників. Коли минуло 490 років з пророчого періоду 2300 років, залишилося ще 1810 років, які починають свій відрахунок з 34 р. після Н.Хр. і закінчуються 1844 р. “Тоді, — сказав ангел, — буде визнана очищеною святиня”. Усі попередні частини пророцтва виконалися в строго зазначений час.

У цьому обчисленні все було правильним, взаємопов'язаним, за винятком одного: в 1844 р. не відбулося жодної події, яка б відповідала очищенню святині. Заперечувати той факт, що пророчі дні закінчились у 1844 p., означало б заплутати всю справу та залишити позиції, котрі підтверджувалися безпомилковим виконанням пророцтва.

Але Бог провадив Свій народ у великому адвентистському русі. Його сила і слава супроводжували цю роботу, і Він не дозволив, щоб вона закінчилась у темряві та розчаруванні, була затаврована як фальшиве, фанатичне вчення. Він не міг допустити, щоб Його слова піддавали сумніву. Хоч багато людей і відмовились від колишнього обчислення пророчих періодів та заперечували правомірність адвентистського руху, який ґрунтувався на ньому, інші, навпаки, не зреклися своєї віри і того досвіду, котрий підтверджувався Святим Письмом і свідоцтвом Божого Духа. Вони були переконані, що при дослідженні пророцтв дотримувалися правильних принципів тлумачення, і вважали своїм обов'язком не залишати отриману істину, а продовжувати досліджувати у тому ж дусі Біблію. Із серйозною молитвою ці люди перевіряли свої позиції та досліджували Писання, щоб виявити свою помилку. Не знайшовши жодної похибки в обчисленні пророчих періодів, вони почали ретельніше вивчати питання про святиню.

Досліджуючи це питання, вони дійшли висновку; популярна точка зору, згідно з якою святинею є земля, не знаходить підтвердження у Святому Письмі, Але водночас у Біблії вони знайшли вичерпне пояснення питання про святиню, її природу, місце знаходження та особливості служіння в ній; свідоцтва біблійних письменників були такими зрозумілими і вичерпними, що сумнівам не залишалося місця. Апостол Павло в Посланні до євреїв говорить: “І перший завіт також мав постанови про богослужіння і святилище земне. Бо була споруджена скинія перша, в якій знаходилися світильник, стіл і хліби жертовні і яка називається ‘Святе’. А за другою завісою була скинія, названа ‘Святе Святих’, яка мала золоту кадильницю і ковчег завіту, обкладений з усіх сторін золотом, в якому була золота посудина з манною, розцвілий жезл Ааронів та скрижалі завіту. А над ним херувими слави, отінюючі престол благодаті” (Євреям 9:1—5).

Святиня, про яку писав Павло, — це скинія, споруджена Мойсеєм згідно з повелінням Божим як місце земного перебування Всевишнього. “Нехай вони Мені спорудять святиню, щоб Я міг жити серед них” (Вихід 25:8), — таке повеління отримав Мойсей під час спілкування з Богом на горі. Ізраїльтяни мандрували по пустелі, тому скинія була влаштована так, щоб її можна було переносити з місця на місце; і все ж вона була величною спорудою. її стіни складалися з прямих дошок, обкладених товстими листами золота, що спиралися на срібні підніжки, а дах утворювався з кількох килимів, або покривал. Зовнішнім покриттям скинії служили видублені шкіри, в той час як внутрішній покров був витканий з найтоншого полотна із зображеннями херувимів. Окрім зовнішнього двору, де був жертовник всепалення, сама скинія складалася з двох відділів: Святого і Святого святих, відокремлених одне від одного красивою завісою з коштовної тканини; така ж завіса закривала вхід до першого відділу.

На південному боці, тобто у Святому, знаходився світильник, сім лампад якого освітлювали святиню вдень і вночі; на північному — стіл з жертовними хлібами, а перед завісою, що відокремлювала Святе від Святого святих, стояв золотий жертовник куріння, від якого щоденно разом з хмариною пахощів підносилися до Бога молитви ізраїльтян.

У Святому святих стояв ковчег завіту — скриня, зроблена з дорогоцінного дерева, обкладена золотом; у ньому зберігалися дві кам'яні скрижалі, де Бог викарбував Свій Закон — десять заповідей. Над ковчегом містився престол благодаті, що служив за віко для святої скрині. Це був чудовий витвір мистецтва; з обох боків його підтримували два херувими; все це було зроблено з чистого золота. У цьому відділенні в хмарині слави між херувимами відкривалася присутність Божа.

Коли євреї оселились у землі Ханаанській, замість скинії був споруджений храм Соломона, котрий, хоч і зроблений з каменю та більший за розміром, зберігав ті самі пропорції, що й скинія, і був обладнаний подібно до неї. У такому вигляді святиня проіснувала до 70 р. після Н.Х., коли її зруйнували римляни, якщо, звичайно, не брати до уваги той час, коли вона лежала в руїнах за днів Даниїла.

Це єдина святиня, яка будь-коли існувала на землі й про яку розповідає Біблія. Апостол Павло називав її святинею Першого Завіту А хіба Новий Завіт не має святині?

Знову заглиблюючись у Послання до євреїв, шукачі правди знайшли у вищезгаданих словах апостола Павла вказівку на існування іншої, новозавітньої святині: “І перший завіт також мав постанови про богослужіння і святилище земне” (Євреям 9:1). Слово також говорить про те, що Павло раніше вже згадував цю святиню. Повертаючись до початку попереднього розділу, вони прочитали: “Головне ж у тому, про що ми говоримо: ми маємо такого Первосвященика, Який сів правдруч престолу величі на небесах як Служитель святилища та скинії правдивої, яку збудував Господь, а не чоловік” (Євреям 8:1—2).

Тут йдеться про святиню Нового Завіту. Святиня Першого Завіту була збудована людиною, Мойсеєм, а цю святиню спорудив Бог, а не людина. В першій святині служіння здійснювали земні священики, а в другій — Христос, наш великий Первосвященик, Який знаходиться праворуч Бога. Одна святиня була на землі, інша — на небі.

Крім того, скинія, споруджена Мойсеєм, була зроблена за даним йому зразком. Господь звелів: “Усе згідно із взірцем скинії та згідно з взірцем утварі, що покажу тобі, так зробите усе”. І знову дано йому повеління: “Та гляди, щоб зробив їх за зразками, що показані тобі на горі” (Вихід 25:9, 40). І апостол Павло зазначив, що перша скинія була образом того часу, коли приносилися дари і жертви, що її відділення були “образами небесного”, а священики, які згідно із законом приносили дари, служили “образу і тіні небесного”; і що “Христос увійшов не в рукотворне святилище, яке було на зразок справжнього, але в саме небо, щоб предстати нині за нас перед лице Боже” (Євреям 8:5; 9:9; 9:23, 24).

Небесна святиня, де Христос здійснює Своє служіння задля нас, є тим великим оригіналом, за яким Мойсей зробив копію — земну святиню. Бог надихнув Своїм Духом будівників земної святині. Художня майстерність, з якою була здійснена ця праця, свідчить про прояв божественної мудрості. Складалось враження, ніби стіни святині являють собою масивний золотий зливок, тому що світло семи лампад золотого світильника відбивалося на них в усіх напрямках. Стіл з показними хлібами та жертовник куріння виблискували, як відполіроване золото. Розкішна завіса верхнього склепіння із зображеннями ангелів, витканими на ній блакитними, червоними і пурпуровими нитками, доповнювали красу святині. За другою завісою знаходився ковчег завіту — видимий прояв Божої слави; жодна людина, крім первосвященика, не могла увійти туди і залишитися живою.

Ні з чим незрівнянна пишність земної скинії відкривала людським очам славу того небесного храму, де Христос — наш Заступник — здійснює служіння за нас перед престолом Божим. Оселя Царя царів, де тисячі тисяч служать Йому і десять тисяч десятків тисяч стоять перед Ним (Даниїла 7:10); цей храм, наповнений славою вічного престолу, де серафими, його сяючі хоронителі, в благоговінні закривають свої обличчя, — міг знайти в найвеличнішій споруді, будь-коли збудованій людськими руками, лише слабке відображення своєї грандіозності та слави. Проте важливі істини про небесну святиню і велике служіння, котре звершується в ній задля спасіння людства, були викладені на прикладі земної святині та служіння в ній.

Відділення небесної святині відповідають двом відділенням святині на землі. Коли в одному з видінь апостолові Йоану був показаний храм Божий на небесах, він побачив там сім світильників вогняних, “що горіли перед престолом” (Об'явлення 4:5). Він бачив також ангела, котрий тримав “золоту кадильницю; і дано йому було багато фіміаму, щоб він поклав його з молитвами всіх, святих на золотий жертовник, що перед престолом” (Об'явлення 8:3). Пророкові було показано перше відділення небесної святині, і він побачив там “сім світильників вогняних” і “Золотий жертовник”, представлені в земній святині золотим світильником і жертовником куріння. І знову “розкрився храм Божий на небі” (Об'явлення 11:19), і він зазирнув за внутрішню завісу, до Святого святих. Там він побачив “ковчег завіту Його”, зображений у вигляді святої скрині, котру зробив Мойсей, де мав зберігатися Закон Божий.

Таким чином, дослідники цього питання знайшли незаперечні докази існування небесної святині. Мойсей спорудив земну святиню за тим зразком, який йому було показано. Апостол Павло навчає, що цим зразком була справжня святиня на небесах. Йоан також свідчить про те, що бачив її на небі.

У небесному храмі, місці перебування Бога, Його престол ґрунтується на праведності й суді. У Святому святих міститься Його Закон — велике мірило праведності, котрим випробовується усе людство. Над ковчегом, де зберігаються скрижалі Закону, знаходиться престол благодаті, перед яким Христос благає про зарахування грішникові заслуг Його. Так представлений союз справедливості та милості в плані викуплення людства. Цей союз, який могла запланувати тільки Безмежна Мудрість і здійснити тільки Безмежна Сила, викликає подив і благоговіння всього неба. Херувими із земної святині, погляд котрих шанобливо звернений до престолу благодаті, представляють ту зацікавленість, з якою все небесне воїнство спостерігає за виконанням Плану спасіння. Це — таємниця милості, котру бажають збагнути ангели: як Бог може бути справедливим, якщо Він виправдовує покаяного грішника та відновлює зв'язок з грішним людством; як Христос може врятувати з безодні загибелі незліченну кількість людей, зодягнути їх у незаплямований одяг Своєї праведності та об'єднати з безгрішними ангелами, щоб вони могли вічно перебувати в присутності Бога.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «ВЕЛИКА БОРОТЬБА і найбільша надія» автора Уайт Еллен на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 23. Таємниця Божого храму “ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова 

  • Розділ 1. Любов та довготерпіння Христа 

  • Розділ 2. Гоніння в перші століття  

  • Розділ 3. Епоха духовної темряви 

  • Розділ 4. Захист віри в горах

  • Розділ 5. Світанок в Англії

  • Розділ 6. Два герої перед обличчям смерті

  • Розділ 7 Людина свого часу

  • Розділ 8. Поборник правди 

  • Розділ 9. Світло істини засяяло в Швейцарії

  • Розділ 10. Успіх реформації

  • Розділ 11 Протест князів 

  • Розділ 12. Світанок у Франції

  • Розділ 13. Герої віри в Нідерландах і Скандинавії

  • Розділ 14. Розповсюдження вістки на британських островах

  • Розділ 15. Жахлива помста у Франції

  • Розділ 16. У пошуках свободи

  • Розділ 17. Вісники світанку 

  • Розділ 18. Вісники надії 

  • Розділ 19. Світло в темряві

  • Розділ 20. Велике релігійне пробудження

  • Розділ 21. Знехтуване застереження

  • Розділ 22. Пророцтва виконалися 

  • Розділ 23. Таємниця Божого храму 
  • Розділ 24. У Святому святих

  • Розділ 25. Америка в Біблійному пророцтві

  • Розділ 26. Захисники істини

  • Розділ 27. Пробудження в наші дні

  • Розділ 28. Віч-на-віч з Книгою Життя

  • Розділ 29. Чому існують зло і страждання

  • Розділ 30. Запеклий ворог людини 

  • Розділ 31. Ангели Божі та злі духи

  • Розділ 32. Пастки диявола

  • Розділ 33. Таємниця безсмертя 

  • Розділ 34. Чи можуть розмовляти з нами мертві?

  • Розділ 35. Свобода совісті під загрозою

  • Розділ 36. Прийдешня боротьба

  • Розділ 37. Наш єдиний захист

  • Розділ 38. Останнє Боже застереження 

  • Розділ 39. Час горя

  • Розділ 40. Справдження надії

  • Розділ 41. Спустошення Землі 

  • Розділ 42. Боротьба закінчена

  • Хронологія

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи