Розділ 32. Пастки диявола

Іншим небезпечним заблудженням є вчення, котре заперечує божественну природу Христа і твердить, що Він не існував до Свого приходу в цей світ. Цю теорію охоче приймає велика кількість віруючих, які заявляють, що вірять в Біблію; проте вона прямо суперечить ясним твердженням нашого Спасителя про Його зв'язок з Отцем, про Його божественний характер і вічне існування. Це вчення можуть приймати лише ті, котрі перекручують зміст Святого Письма. Воно не тільки обмежує уявлення людини про значення викуплення, а й підриває віру в Біблію як Боже відкриття. Це вчення особливо небезпечне, з ним нелегко боротися. Якщо люди відкидають свідоцтво натхненних Писань про божественну природу Христа, то марно намагатися довести їм це, адже жодний, навіть найсильніший, доказ не переконає їх. “Тілесна людина не сприймає того, що від Божого Духа, бо вона вважає це безумством, і вона зрозуміти їх не зможе, тому що про це треба судити духовно” (1 Коринтянам 2:14). Ніхто з тих, хто підтримує цю оманливу теорію, не може мати правильного уявлення про характер і місію Христа чи про великий Божий План спасіння людства.

Ще одним підступним і небезпечним заблудженням є теорія, яка заперечує існування сатани як реальної істоти. Згідно з цією теорією слово “сатана” вживається у Святому Письмі тоді, коли йдеться про лихі думки та бажання людини.

Широко проповідується з-за кафедри вчення про те, що Другий прихід Христа є Його приходом для кожної людини в час її смерті, — це той засіб, який відвертає увагу людей від Його особистого приходу на хмарах небесних. Протягом багатьох років сатана говорив: “Ось Він у потаємних кімнатах” (Матвія 24:23, 26), і багато душ загинуло, повіривши в цей обман.

Багато мудреців світу також вважають, що молитва не є необхідною. Вчені твердять, що на молитву неможливо отримати відповіді, що це було б порушенням законів природи — чудом, а чудес на світі не буває. Всесвіт, кажуть вони, керується твердо встановленими законами, і навіть Сам Бог не може нічого робити всупереч цим законам. Отже, вони вважають, що Бог зв'язаний Своїми ж законами, ніби дія божественних законів виключає можливість прояву божественної свободи. Таке вчення суперечить свідоцтву Писань. Хіба Христос і Його учні не творили чудес? Милосердний Спаситель живий і сьогодні, і Він так само готовий вислухати; молитву віри, як і тоді, коли жив серед людей на землі. Природне з'єднується з надприродним. Це частина плану Божого — давати у відповідь на наші молитви віри те, чого Він не зміг би дати, якби ми не звернулися до Нього.

Незліченні фальшиві вчення і оманливі теорії здобули визнання в християнських церквах. Неможливо уявити собі всі ті жахливі наслідки, які можуть виникнути від усунення хоча б одного з принципів, встановлених Словом Божим. Небагато є тих, хто наважується на такий крок, задовольняючись неприйняттям тільки однієї істини. Більшість, врешті-решт усуває один за одним принципи істини, перетворюючись на справжніх безбожників.

Хибні погляди сучасного богослів'я штовхнули багатьох на шлях скептицизму, хоча за інших обставин вони могли б повірити у Писання. Людині важко прийняти вчення, несумісне з притаманним їй розумінням справедливості, милосердя і доброти; а оскільки ці доктрини пропонуються як біблійні, то вона взагалі відмовляється прийняти Слово Боже.

Це і є та мета, якої хоче досягнути сатана. Він нічого не бажає більше, як того, щоб знищити в людині довіру до Бога і Його Слова. Сатана стоїть на чолі великої армії скептиків, що сумніваються, і докладає всіх зусиль, щоб обманом поповнити свої ряди. Стало модним сумніватися. Багато людей ставиться з недовір'ям до Слова. Божого й до Його Автора тому, що воно докоряє й осуджує гріх. Ті, хто не бажає коритися його вимогам, намагаються знищити його авторитет. Такі люди читають Біблію чи прислухаються до її вчення, яке викладається з-за кафедри тільки для того, щоб вишукувати недоліки в Писанні або в проповіді. Чимало людей стали безбожниками тільки тому, що намагались виправдати чи вибачити своє зневажливе ставлення до обов'язків. Інші переймають скептичні погляди внаслідок лінощів. Вони надто полюбляють легке життя, щоб відзначитися на ниві добрих, справ гідних поваги, але потребують певних зусиль і самозречення. Критикуючи Біблію, вони думають завоювати собі репутацію мудреців. Обмежений розум, не освічений божественною мудрістю, нездатний дечого зрозуміти, і це дає скептикам привід до критики.

Багато людей вважають за доброчесність перебувати на боці невір'я, скептицизму і сумніву. Але піц удаваним видом щирості ховається самовпевненість і гордість. Багато людей знаходять задоволення в тому, щоб вишукувати в Святому Писанні місця, які дивують та бентежать людей. Дехто перш за все критикує і помилково судить Біблію тому, що любить сперечатися. Такі люди не усвідомлюють того, що в такий спосіб вони, як птахи, потрапляють у тенета птахолова. Але висловивши відверто свою невіру, вони вважають, що не можуть змінити своєї позиції. Таким чином вони об'єднуються з безбожними і зачиняють перед собою ворота раю.

У Своєму Слові Бог дав достатньо доказів Свого божественного характеру. Великі істини щодо нашого спасіння тут викладені дуже чітко. За допомогою Святого Духа, обіцяного всім, хто щиро шукає Його, кожна людина може самостійно зрозуміти ці істини. Бог дав людям тверду основу, на якій вони можуть будувати свою віру.

Однак обмежений людський розум не в змозі повністю зрозуміти плани й наміри Безмежного. Ми ніколи не зможемо знайти Бога дослідженням. Не намагайтеся самовпевненою рукою відкрити завісу, за якою Він приховує Свою велич. Апостол говорить: “Які невідомі присуди Його і недосліджені дороги Його!” (Римлянам 11:33). Ми настільки спроможні зрозуміти Його відносини з нами і мотиви Його вчинків, наскільки здатні бачити Його безмежну любов і милість у поєднанні з безмежною Божою силою. Наш небесний Отець керує всім мудро й справедливо, і в нас нема підстав бути незадоволеними і недовірливими; ми повинні шанобливо схилитися перед Ним у покорі. Він відкриє нам Свої плани настільки, наскільки це буде корисно для нас, а що “більше того”, ми повинні віддати в Його всемогутню руку і сповнене любові серце.

Хоч Бог дав достатньо підстав для віри, Він ніколи не усуне всіх причин для невір'я. Хто шукає гачків, щоб чіпляти на них свої сумніви, неминуче знайде їх. І ті, хто відмовляється прийняти Слово Боже і підкоритися йому доти, поки не будуть усунені всі перешкоди і сама можливість для сумніву, ніколи не прийдуть до світла.

Недовіра до Бога — це природний наслідок невідродженого серця, яке ворогує з Ним. А віра надихається Духом Святим: вона розквітатиме, якщо ми будемо плекати її. Ніхто не може бути сильним у вірі без рішучих зусиль. Невіра посилюється, коли її заохочують. Коли люди замість того, щоб замислюватися над доказами, які Бог дав їм для зміцнення віри, дозволяють собі сумніватися або критикувати їх, тоді сумніви будуть ставати дедалі сильнішими.

А хто сумнівається в обітницях Божих і не довіряє запевненням Його благодаті, той безчестить Його і зменшує їх вплив. Замість того, щоб навертати людей до Христа, скептики відштовхують їх від Нього. Вони подібні до безплідного дерева, яке далеко простягає своє похмуре віття, позбавляючи інші рослини сонячного проміння і життя. Все життя таких людей буде повсякчасним свідченням проти них самих. Вони сіють насіння сумніву і скептицизму, котре принесе відповідний врожай.

Для тих, хто щиро бажає звільнитися від сумніву, є тільки один шлях. Замість того, щоб сумніватися й критикувати те, чого вони не розуміють, необхідно прийняти світло, яке вже зійшло на них, і тоді вони отримають ще більше світла. Виконуючи обов'язки, зрозумілі для них, вони можуть збагнути і виконати те, що викликає у них зараз сумнів.

Сатана здатний підкинути таку правдоподібну підробку, котрою зможе обдурити тих, хто бажає бути обдуреним, хто бажає уникнути самовідречення і жертви, чого вимагає істина. Але він не зможе втримати під своєю владою жодної душі, яка щиро бажає будь-якою ціною пізнати істину. Христос — це Істина і Світло, що “просвічує кожну людину, що приходить на світ” (Івана 1:9). Дух правди був посланий на землю, щоб попровадити людей до повної правди. Син Божий авторитетно заявив: “...Шукайте — і знайдете”. “Коли хто хоче чинити Його волю, той довідається про це вчення” (Матвія 7:7; Івана 7:17).

Послідовники Христа мало знають про інтриги сатани і його воїнства, які вони плетуть проти них. Але Той, Хто панує на небесах, подбає про те, щоб усе сприяло виконанню Його найглибших намірів. Господь дозволяє, щоб Його народ зазнав вогняних випробувань не тому, що Йому подобається бачити страждання і горе, а тому, що це необхідно для його остаточної перемоги. Своєю славою Він не може уберегти народ від спокуси, бо справжня мета випробування полягає в тому, щоб приготуватись до боротьби з усіма спокусами сатани.

Ні беззаконні люди, ні злі духи не можуть перешкодити справі Божій чи позбавити Його народ Господньої присутності, якщо він зі смиренним і щирим серцем побажає визнати і позбутися гріхів і у вірі покладатиметься на Його обітниці. Кожній спокусі, кожному ворожому впливу, таємному чи явному, можна успішно опиратися “не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваот” (Захарії 4:6).

“Бо очі Господні — до праведних, а вуха Його до їхніх прохань... І хто заподіє вам зле, коли ви будете оборонцями доброго?” (1 Петра 3:12—13). Коли Валаам, спокушуваний обіцянкою багатої нагороди, використовував ворожбитство проти Ізраїлю і через принесені жертви для Господа намагався стягнути прокляття на Його народ, Дух Господній заборонив йому говорити лихе, хоч Валаам бажав цього, і він був змушений вигукнути: “Що ж я буду проклинати того, Кого Бог не прокляв? І що ж буду казати лихе на того, на кого гніву не має Господь?”. “Хай душа моя вмре смертю праведних, і кінець мій хай буде такий, як його!” Коли були принесені нові жертви, нечестивий пророк звістив: “Оце я одержав веління: Він благословив, і я того не відкличу! Не видно страждання в Якова, і чарів нема в Ізраїлі, — тепер буде сказане Якову та Ізраїлеві, що Бог творитиме”. Однак і втретє були споруджені жертовники, і Валаам знову намагався виголосити прокляття, але неохочими вустами пророка Дух Божий проголосив розквіт Свого улюбленого народу і докорив його ворогам за безумство і злобу; “...Хто благословляє тебе — той благословенний, а хто проклинає тебе — той проклятий!” (Числа 23:8, 10, 20, 21, 23; 24:9 С.П.).

У той час ізраїльський народ був вірний Богові, і доти, доки він корився Його Закону, жодна земна або пекельна сила не могла перемогти його. Але прокляття, яке Валаамові не було дозволено накликати на Ізраїль, він пізніше зумів стягнути на Божий народ, спокусивши його до гріха. Порушивши Божі заповіді, ізраїльтяни відділилися від Нього і залишилися під владою губителя.

Сатана добре розуміє, що найслабша душа, перебуваючи у Христі, сильніша за воїнства темряви, і якби навіть він сам насмілився вступити у двобій, то й тоді зазнав би поразки. Тому Люцифер намагається всіма можливими методами виманити воїнів Христа з їхньої сильної твердині, а сам, сидячи в засідці зі своєю армією, готовий знищити всіх, хто насмілюється вступити на його територію. Ми можемо бути в повній безпеці тільки тоді, коли смиренно покладаємося на Бога, дотримуючись Його заповідей.