Розділ 8. Відступництво народу

Ахав був слабовольною людиною. Його шлюб з рішучою і самовпевненою ідолопоклонницею мав фатальні наслідки як для нього самого, так і для всієї нації. Безпринципний, позбавлений почуття справедливості, Ахав легко став знаряддям у руках рішучої Єзавелі. Його егоїстична натура була нездатна оцінити Божі милості до Ізраїлю та зрозуміти власні обов'язки вождя і покровителя вибраного народу.

Піддавшись згубному впливу правління Ахава, Ізраїль далеко відступив від живого Бога і пішов хибним шляхом. З плином часу люди втратили страх Господній і усяке благоговіння; здавалося, що вже не було жодної людини, яка наважилася б викрити їхні вчинки і відверто виступити проти пануючого богохульства. Жахливий морок відступництва вкрив усю землю. Всюди можна було бачити зображення Ваала й Астар ти. Зростала кількість язичеських храмів і так званих священних гаїв, де народ поклонявся твориву своїх рук. Повітря було занечищене від жертвоприношень ідолам. Серед пагорбів і долин лунали п'яні вигуки язичеських жерців, які здійснювали жертвоприношення на честь сонця, місяця й зірок.

Навчений Єзавеллю та її нечестивими священиками, народ вважав, що ідоли є справжніми божествами, котрі за допомогою своєї таємничої сили управляють стихіями землі, вогнем і водою. Всі щедроти Неба: дзюркотливі струмки, потоки життєдайної води, ніжна роса, дощ, що освіжає землю й зрошує поля, аби вони приносили рясні врожаї — усе це приписувалося милості Ваала й Астарти, а не справжньому Подателю усякого доброго даяння і досконалого дару. Люди забули, що гори й долини, потоки і джерела були в руках Живого Бога; що Він управляє сонцем, небесними хмарами й усіма силами природи.

Через вірних вісників Господь неодноразово застерігав царя-відступника і народ, однак марними були ці слова докору. Даремно богонатхненні вісники обстоювали право Єгови бути Єдиним Богом в Ізраїлі, даремно намагалися підносити дані Ним Закони. Зачаровані пишністю і принадністю язичницьких обрядів, люди, наслідуючи царя та його придворних, поринули в збуджуючі аморальні задоволення чуттєвого поклоніння. У своєму безумстві вони відкинули Бога та служіння Йому. Таким чином, дане їм милостиво світло перетворилося на темряву. Щире золото потемніло.

О, як же відійшла слава від Ізраїлю! Ще ніколи вибраний Божий народ не падав так низько у своєму відступництві. Вони мали “чотириста п'ятдесят Ваалових пророків, та чотириста пророків Астарти”.(1Цар.18:19) Лише надприродна Божа сила могла врятувати націю від остаточної загибелі. Ізраїль добровільно залишив Єгову, однак Господь у Своєму милосерді продовжував любити тих, кого допровадили до гріха, і мав намір послати до них одного з наймогутніших Своїх пророків, через якого багато хто з людей міг би навернути до Бога своїх батьків.