Розділ 7. Єровоам 

Наприкінці свого неспокійного царювання, що тривало двадцять два роки, Єровоам зазнав жахливої поразки у війні з Авійєю, наступником Ровоама, “Єровоам втратив силу за днів Авійї. І вдарив його Господь, і він помер”.(2Хронік 13:20)

Відступництво, започатковане за днів Єровоама, набирало дедалі більшого розмаху, поки не призвело до повного краху Ізраїльського царства. Ще до смерті Єровоама Ахійя, похилого віку пророк із Шіло, котрий багато років тому передрік вступ Єровоама на престол, сповістив: “Поб'є Господь Ізраїля, і він захитається, немов тростина на землі, яку дав їхнім батькам, і порозкидає їх по той бік річки за те, що вони наробили собі Астарт, прогнівляючи Господа. Він видасть Ізраїля на поталу через гріх Єровоама, який грішив сам, і призводив до гріха Ізраїля”.(1Цар.14:15-16)

Однак Господь не відкинув Ізраїля, доки не зробив усього можливого, аби той навернувся до Нього. Упродовж довгих похмурих років, коли кожний наступний цар продовжував зухвало противитися волі Неба, спричиняючись до дедалі більшого ідолопоклонства в Ізраїлі, Бог посилав до Свого бунтівного народу вістку за вісткою. Через Своїх пророків Він давав їм чимало можливостей зупинити потік відступництва і навернутися до Нього. В наступні після поділу царства роки жили й працювали Ілля та Єлисей, а по всій землі лунали палкі заклики Осії, Амоса та Овдія. Ніколи Ізраїльське царство не залишалося без благородних свідків могутньої, спасаючої від гріха Божої сили. Навіть у найпохмуріші часи ідолопоклонства залишалися люди, вірні своєму Божественному Правителю, непорочні в очах святого Бога. Ці вірні люди належали до вибраного останку, завдяки якому мав виконатися вічний намір Єгови.