Розділ 5. Розкаяння Соломона 

Ці приклади навчають нас, що пильність і молитва — єдиний захист як для молодих, так і старших. Високе становище і великі переваги не гарантують небезпеки. Людина може протягом багатьох років бути щирим християнином, однак це не означає, що вона цілковито захищена від нападів сатани. Навіть мудрий і сильний Соломон був переможений у боротьбі з внутрішнім гріхом і зовнішньою спокусою. Його падіння навчає нас: якими б здібностями не володіла людина і як би вірно не служила Богові в минулому, вона ніколи не буде в безпеці, якщо покладатиметься на свою мудрість і досконалість.

Для кожного покоління і в кожній країні існують єдиний зразок і правдива основа для формування характеру. Божественний закон: “Люби Господа Бога свого всім серцем своїм... і свого ближнього, як самого себе”,(Луки 10:27) — цей великий принцип, виявлений у характері і житті нашого Спасителя, являє собою міцну основу і надійне керівництво. “Часів твоїх безпечність буде багатством, що спасає; мудрість, знання і страх Господній буде його скарбом”.(Ісаї 33:6)

Слова: “це мудрість ваша та ваш розум перед очима народів”(П. Закону4:6) і нині такі ж вірні, як і тоді, коли закликали Ізраїля бути слухняним Божим Заповідям. У цьому єдина гарантія цілісності характеру кожної людини, чистоти сімейних стосунків, добробуту суспільства і непорушності держави.

Серед труднощів, небезпек і мінливостей життя єдиним надійним і правильним рішенням буде чинити те, що каже Бог. “Господній Закон досконалий”, “хто чинить таке, ніколи той не захитається”.(Псал.19:8; 15:5)

Хто сприймає відступництво Соломона як застереження, той ухилятиметься від гріхів, які перемогли царя. Тільки послух вимогам Неба може зберегти кожного від відступництва. Бог посилає людині велике світло і рясні благословення, але якщо вона не приймає цих дарів, тоді вони не можуть захистити її від непослуху і відступництва. Якщо люди, котрим Бог довірив високі посади, відвертаються від Нього, обираючи людську мудрість, тоді їхнє світло перетворюється на темряву. Дані їм здібності обертаються для них пасткою.

Доки триватиме боротьба, доти існуватиме відступництво. Якщо ми не перебуваємо під захистом Божественної сили, тоді сатана створюватиме такі обставини, які непомітно послаблять твердиню душі. На кожному кроці ми повинні запитувати себе: “Чи Господній це шлях?” Доки триватиме життя, існуватиме необхідність твердо та цілеспрямовано контролювати свої почуття і пристрасті. Жодної хвилини ми не можемо почуватися в безпеці, якщо не покладатимемось на Бога і не знайдемо сховища в Христі. Пильність і молитва — запорука чистоти.

Усі, хто прямує до Божого міста, мають пройти вузькими ворітьми з важкими, болісними зусиллями, оскільки “не ввійде до нього ніщо нечисте”.(Об'явл.21:27) Однак ніхто з тих, хто впав, не повинен удаватися в розпач. Літні люди, свого часу піднесені Богом, можуть заплямувати свої душі гріхом, принісши доброчесність в жертву на вівтар хтивості, але якщо вони покаються, залишать гріх і навернуться до Бога, то і для них ще є надія. Хто сказав: “будь вірний до смерті, і Я тобі дам вінець життя”, Той просить: “Нехай безбожний покине дорогу свою, а беззаконник — свої задуми! Нехай до Господа навернеться, і Він його помилує, до нашого Бога, бо Він на прощення багатий”.(Об'явл.2:10; Ісаї 55:7) Бог ненавидить гріх, але любить грішника. “Я вилікую їхню зраду, — говорить Він, — добровільно любитиму їх”. (Осії 14:5)

Розкаяння Соломона було щирим, однак виправити згубний вплив його прикладу було неможливо. В Ізраїлі під час його відступництва все ж залишалися люди, котрі зберегли віру, чистоту і вірність. Однак чимало було таких, які зійшли з правдивого шляху, і розкаяння царя не могло спинити сил зла, які почали діяти внаслідок запровадження ідолопоклонства і світських звичаїв. Колишній добрий вплив Соломона значно послабився. Багато людей, недовіряючи йому, відмовлялися цілковито покладатися на його керівництво. Хоча цар визнав свій гріх і записав для добра прийдешніх поколінь історію свого безумства і розкаяння, проте він не міг сподіватися, що згубні наслідки його лихих учинків будуть повністю усунуті. Багато хто з людей, заохочувані його минулим відступництвом, продовжували чинити зло і лише зло. У поведінці багатьох наступних правителів, котрі відзначалися ще більшим падінням, можна зауважити сумні наслідки вчинків Соломона, який зловживав даними йому Богом здібностями і можливостями. Болісні, гіркі роздуми над своїм гріховним життям змусили Соломона визнати: “Мудрість краща від військової зброї, але один грішник губить багато добра”. “Є зло, що я бачив під сонцем, помилка, що походить від володаря: безумному дають гідності високі”. “Мертві мухи псують та роблять смердючою масть мироварника; так само трохи глупоти може зіпсувати мудрість та славу”.(Екл.9:18; 10:1,5-6)

Серед багатьох уроків, які можна почерпнути з життя Соломона, жодний не має такої ваги, як сила впливу на добро чи зло. Якою б вузькою не була сфера нашої діяльності, ми спричиняємося або до добра, або до зла. Хоч ми можемо цього не усвідомлювати і не надавати значення, проте наш вплив стає для інших або благословенням, або прокляттям. Вплив може спричиняти темряву незадоволення й егоїзму, бути смертоносною отрутою якогось виплеканого гріха, або життєдайною силою віри, яка дає мужність, надію, життя та солодкі пахощі любові. Так чи інакше, вплив є силою до добра чи до зла.

Думка про те, що наш вплив може виявитися “запахом смертоносним на смерть”, жахлива, однак це можливо. Навіть одна, введена в оману душа може втратити вічне блаженство, і хто може оцінити цю втрату? Один необережний учинок, одне необачне наше слово можуть сильно вплинути на життя іншої людини і навіть призвести до її загибелі. Лише одна вада характеру може багатьох відвернути від Христа.

Посіяне насіння приносить врожай, який збільшується, якщо його насіння знову вкинути в землю. Цей закон діє й у сфері наших стосунків з іншими людьми. Кожний учинок, кожне слово є насінням, яке приносить урожай. Кожне добре діло, послух, самозречення також відобразяться в інших людях, а через них — ще в інших. Так само й заздрість, злоба чи розбрат є насінням, з якого виросте “гіркий корінь”, що опоганить багатьох (див. Євр.12:15).

Якою ж великою буде кількість цих “багатьох” отруєних! Так здійснюється сіяння добра і зла для життя — сьогоднішнього і вічного.