Розділ 46. “Божі пророки укріпляли їх”

Аггей звернувся до розчарованих людей із досить гострим запитанням: “Чи час вам сидіти у ваших вигідних домах, тоді як дім цей лежить у руїнах? Тому ось так промовляє Господь Саваот: Розважте добре путі ваші!” Чому ви зробили так мало? Чому піклуєтеся про власні оселі, а до Господнього дому виявляєте байдужість? Де той запал, з яким колись узялися за відбудову Божої Святині? Чого ви досягли, догоджаючи собі? Бажання уникнути бідності призвело до занедбання храму, але саме це стягнуло лихо, якого ви так боялися. “Ви сієте багато, але збираєте мало, їсте, — та не насичуєтеся, п'єте, — та не напиваєтеся, одягаєтеся, — та вам не тепло, а заробітчанин працює для дірявого гаманця”.(Аггея 1:2,4-14)

Після цього у словах, яких вони аж ніяк не могли не зрозуміти, Господь вказав їм на причину їхніх злиднів: “Ви сподівалися багато, а вийшло мало, і що приносите в дім, то розвіюєте. За що? — питає Господь Саваот. — За храм Мій, що лежить у руїнах, а ви спішите кожен до дому свого. Тому небо затримало росу над вами, а земля — урожай свій. Я покликав посуху на землю й на гори, на хліб, на сік виноградний, на олію і на все, що земля родить, на людину, на худобу і на всю працю рук”.(Аггея 1:2,4-14)

“Розважте добре дороги ваші, — закликає Господь. — Йдіть у гори, приносьте дерева й будуйте храм цей, — він буде Мені до вподоби і Я буду вшанований”.(Аггея 1:2,4-14)

Ізраїльські вожді й народ прийняли близько до серця пораду й докір з уст Аггея. Вони усвідомили серйозність справи і не наважилися знехтувати черговим нагадуванням. Їхній матеріальний і духовний добробут залежить від вірного послуху Божим повелінням. Пробуджені застереженнями пророка, Зоровавель і народ “послухалися голосу Господа, Бога свого, і слів пророка Аггея”.(Аггея 1:2,4-14)

Як тільки Ізраїль вирішив змінити своє ставлення до духовних справ, замість слів докору прийшла вістка підбадьорення. “І сказав Аггей... до народу: ‘Я з вами, — говорить Господь!’ I збудив Господь дух Зоровавеля... правителя Юдеї, та дух Ісуса... первосвященика і дух решти народу; вони пішли й узялися до роботи в домі Господа Саваота, Бога свого”.(Аггея 1:2,4-14)

Не минуло й місяця після відновлення будівництва храму, як робітники отримали таку втішаючу вістку: “Будь мужній, Зоровавелю, — закликав Господь через пророка, — зміцнися, Ісусе... і зміцнися, увесь народе землі, — говорить Господь, — і прощайте, бо Я з вами, — говорить Господь Саваот”.(Аггея 2:4)

Колись давно до Ізраїлю, який отаборився біля гори Синай, Господь сказав: “Я житиму серед ізраїлевих синів, і буду їм Богом. І пізнають вони, що Я — Господь, їхній Бог, Котрий вивів їх із єгипетської землі, щоб жити серед них. Я — Господь, їхній Бог!”.(Вих.29:45-46) І нині, незважаючи на те, що вони неодноразово “були неслухняними й засмучували Духа Святого”,(Ісаї 63:10) Бог через Свого пророка знову простягнув їм руку спасіння. На знак прийняття їхньої співпраці Він поновив Свій Заповіт з ними, і запевнив, що Його Дух залишатиметься серед них, а тому наказував: “Не бійтеся!”

Звертаючись сьогодні до Своїх дітей, Господь говорить: “Зміцнюйтеся... і працюйте, бо Я з вами”. Християнин завжди має сильного Помічника в Господі. Ми можемо не знати, якими шляхами Господь допомагає нам, але кожний з нас має бути свідомий одного: Він ніколи не залишить тих, хто покладається на Нього. Якби християни могли збагнути, скільки разів Господь вирівнював їхню дорогу всупереч ворожим намірам, вони б не спотикалися і не скаржилися. Їхня віра покладалася б на Бога, і жодне випробування не похитнуло б їх. Вони визнавали б Його своєю мудрістю й силою, а Він здійснював би через них Свої наміри.

Щирі напучування та підбадьорення Аггея набули особливої виразності й сили в устах Захарії. Цього пророка Бог покликав стати поруч з Аггеєм, спонукаючи Ізраїля відгукнутися на повеління, схаменутися і будувати. Перша вістка Захарії давала запевнення в непорушності Божого слова та обітницю благословення тим, хто прислухається до найвірнішого пророчого слова.

Тепер ізраїльтяни вже не зважали на те, що ниви залишалися не обробленими, а мізерні запаси їжі швидко вичерпувалися. Вони не думали про ворожість оточуючих народів, натомість із вірою відгукнулися на поклик Божих вісників і старанно працювали на відбудові зруйнованого храму. Ця робота вимагала твердої віри в Бога. У той час як народ завзято працював, прагнучи відродити Божу благодать у серці й житті, Бог через Аггея і Захарію посилав їм вістку за вісткою. Він запевняв, що їхня віра буде щедро винагороджена і Боже Слово про майбутню славу храму, стіни якого вони зводили, не виявиться даремним. Коли ж сповниться повнота часу, у цьому храмі стоятиме Бажаний усіма народами — Учитель і Спаситель людства.

Таким чином, будівничі не були залишені напризволяще, з ними були “Божі пророки, які допомагали їм”. Сам Господь Саваот підбадьорював: “Зміцніться... і працюйте, бо Я з вами”.(Ездр.5:2; Аггея 2:4,19,23)

Коли народ розкаявся і був готовий з вірою іти вперед, надійшла також обітниця про матеріальний добробут: “Від цього дня, — проголосив Господь, — Я благословлятиму вас”.(Ездр.5:2; Аггея 2:4,19,23)

Але найдорогоцінніша обітниця була дана їхньому вождеві — Зоровавелю, котрий протягом усього часу від виходу з Вавилону зазнавав вельми важких випробувань. Надійде день, повідомляв Господь, коли всі вороги Його вибраного народу впадуть. “Того дня, — говорить Господь Саваот, — візьму Я тебе, Зоровавелю... Мій слуго... і ти будеш у Мене, немов печатка, бо Я тебе вибрав Собі”.(Ездр.5:2; Аггея 2:4,19,23) Тепер керівник Ізраїлю зрозумів, чому Провидіння провадило його шляхом розчарувань і тривог. У всьому, що він пережив, було видно мудрий Божий задум.

Слова, звернені особисто до Зоровавеля, записані для підбадьорення Божих дітей у всі віки. Посилаючи Своїм вибраним випробування, Бог ставить певну мету. Він провадить їх таким шляхом, який вони обрали б самі, якби могли бачити кінець від початку і розуміли здійснюваний ними славний план Провидіння. Усі переживання і випробування Господь посилає для того, щоб зміцнити їх у служінні Йому та в стражданнях за Нього.

Слова Аггея і Захарії спонукали народ піднятися й усіма силами взятися за відбудову храму. Однак під час роботи продовжували їм прикро докучати і перешкоджати як самаряни, так і інші вороги. Одного разу намісники провінцій Мідо-Перського царства відвідали Єрусалим і поцікавилися, хто дозволив відбудову храму. Якби в той час юдеї не покладалися на Господнє керівництво, це питання стало б для них згубним. “Та око їхнього Бога було над юдейськими керівниками, тож їм не заборонили, аж поки справа не дійде до Дарія”.(Ездр.5:5) Намісники царя отримали настільки мудру відповідь, що вирішили написати листа Дарію Гістаспу — тодішньому правителеві Мідо-Персії. Вони послалися на перший указ, виданий Кіром, у якому було повеління відбудувати Божий дім в Єрусалимі, а пов'язані з цим витрати покривати із царської казни.

Дарій почав шукати і знайшов той указ, після чого звелів своїм намісникам, котрі цікавилися цією справою, дозволити продовжувати з відбудови храму. “Лишіть у спокої працю коло Божого дому, — наказав він, — нехай юдейський правитель та ... керівники збудують той Божий дім на його місці”.

Більше того, Дарій проголосив: “Від мене дається наказ про те, що ви маєте зробити для юдейських старшин при відбудові цього дому Божого: з царського майна, що походить із податків за рікою, нехай вправно виплачують кошти тим людям, і без зволікання. А що буде потрібно для всепалення на честь Небесного Бога — телят, баранів, овечок, пшениці, солі, вина й олії, за розпорядженням священиків, які в Єрусалимі, нехай без омани видають їм день-у-день. Щоб вони завжди приносили пахощі в жертву Небесному Богові та молилися за життя царя та синів його”.(Ездр.6:7-10,12)

Цар також визначив суворе покарання для тих, хто наважиться будь-яким чином змінити виданий ним документ. Указ закінчувався такими словами: “Нехай Бог, Який оселив там Своє ім'я, знищить кожного царя й народ, який простягнув би свою руку, щоб змінити ці слова на шкоду того Божого дому, що в Єрусалимі! Я, Дарій, наказав! Нехай воно буде пильно виконано!”.(Ездр.6:7-10,12) Саме у такий спосіб Господь приготував шлях для закінчення будівництва храму.

Протягом кількох місяців ще до прийняття цього указу ізраїльтяни з вірою продовжували працювати, а Божі пророки підтримували їх своєчасними вістками про Божественний намір щодо Ізраїлю. Через два місяці після проголошення Аггеєм його останньої записаної вістки, Захарія бачив чимало видінь щодо Божої справи на Землі. Ці вістки у формі притч і символів надійшли в час великої тривоги та непевності і мали надзвичайне значення для мужів, які працювали в ім'я Бога Ізраїля. Начальники сподівались, що даний юдеям дозвіл на відбудову храму буде скасований, а тому майбутнє уявлялося їм вельми похмурим. Бог бачив, що Його народ потребує підтримки і підбадьорення відкриттям Його безмежної любові та батьківського співчуття.

У видінні Захарія чув, як ангел Господній запитував: “Господи Саваоте, доки Ти не змилосердишся над Єрусалимом та над містами Юди, на які гніваєшся уже сімдесят років?” “І відповів Господь до ангела, що розмовляв зі мною, — зазначає Захарія, — словами добрими, приємними словами”.