Розділ 41. У розпеченій печі 

Звідки язичеський цар міг щось знати про вигляд Божого Сина? Високопоставлені невільники-євреї у Вавилоні своїм життям і характером свідчили йому про істину. Коли ж їх запитували про підставу їхньої віри, вони, не вагаючись, відповідали. Просто і зрозуміло вони викладали принципи праведності, відкриваючи оточуючим Бога, Котрому поклонялися. Вони також розповідали про прийдешнього Христа-Викупителя. Ось чому в постаті четвертого Мужа, що ходив серед вогню, цар упізнав Божого Сина.

І тепер, забувши про свої велич і гідність, Навуходоносор зійшов з престолу, наблизився до отвору печі і вигукнув: “Слуги Бога Всевишнього! Вийдіть і приступіть сюди!”

Тоді Седрах, Мисах і Авденаго вийшли неушкодженими перед очима усього великого зібрання. Присутність Спасителя зберегла їх від загибелі, згоріли лише їхні пута. “І зібралися сатрапи, правителі, замісники й радники царські, щоб подивитись на цих мужів, над тілом яких вогонь не мав жодної сили; волосся в них на голові не обсмалилось, одежа на них не змінилася, і чад вогню їх не торкнувся”.

Вмить усі забули про великого золотого боввана, встановленого з такою пишністю. У присутності живого Бога людей охопив страх і трепет. “Благословенний Бог Седраха, Мисаха та Авденаго, — змушений був покірно визнати цар, — що послав Свого Ангела і врятував Своїх рабів, які надіялися на Нього і не послухалися царського наказу, а віддали свої тіла на вогонь, аби не служити й не кланятися іншому богові, крім Бога свого”.

Події того дня спонукали Навуходоносора видати інший указ, згідно з яким “кожен з народу, племені та язика, який скаже щось зневажливе на Бога Седраха, Мисаха та Авденаго, буде пошматований на куски, а дім його буде перетворений на руїну”. “Бо немає іншого Бога, — додав він, пояснюючи причину такого указу, — Який міг би так спасати”.

Такими і подібними словами цар Вавилону намагався продемонструвати перед усіма народами землі своє переконання, що сила і влада Бога євреїв гідні найвищого вшанування. Спроба царя виявити шанобливість до Бога та засвідчити про свою до Нього лояльність перед усім Вавилонським царством отримала Боже схвалення.

Цар зробив правильно, коли привселюдно визнав Бога Небесного і звеличив Його над усіма іншими богами, але, примушуючи своїх підданих до такого ж визнання віри та прояву благоговіння, Навуходоносор перевищив права земного правителя. У даному разі він мав не більше громадянських і моральних прав примушувати поклонятися Богові, ніж тоді, коли видав наказ про знищення вогнем усіх, хто відмовиться поклонятися золотому бовванові. Бог у жодному разі не примушує людей коритися Йому. Він усім дає свободу вибирати, кому служити.

Визволяючи Своїх вірних слуг, Господь показав, що Він захищає пригноблених і засуджує усяку земну владу, яка повстає проти авторитету Неба. Троє євреїв засвідчили перед усіма народами Вавилону про свою віру в Того, Кому поклонялися. Вони покладалися на Бога. У годину випробування вони пам'ятали обітницю: “Коли переходитимеш через води, Я буду з тобою, або через ріки — вони не затоплять тебе; якщо підеш через огонь, — не попечешся, і полум'я не обпалить тебе”.(Ісаї 43:2) Їхня віра в живе Слово Бога чудовим чином була вшанована на очах усіх людей. Вістка про їхнє дивовижне визволення досягла багатьох країн завдяки представникам різних народів, запрошених Навуходоносором на церемонію освячення боввана. Завдяки вірності Своїх дітей, Бог був прославлений по всій землі.

Які важливі уроки можна почерпнути з досвіду, пережитого вірними юнаками в долині Деір! І в наші дні чимало Божих слуг зазнаватимуть незаслужених образ та принижень від підбурюваних сатаною, сповнених заздрощів та релігійного фанатизму людей. Їхній гнів особливо буде спрямований проти тих, хто дотримуватиметься суботи — четвертої Заповіді; нарешті буде виданий всесвітній декрет, який проголосить їх гідними смерті.

Майбутній час горя вимагає від Божого народу непохитної віри. Його діти повинні будуть засвідчити, що Бог — єдиний об'єкт їхнього поклоніння і ніщо, навіть смерть, не примусить їх піти хоча б на найменшу поступку фальшивому служінню. Для вірних людей постанови смертної людини втратять будь-яке значення перед Словом вічного Бога. Вони будуть дотримуватися істини, незважаючи навіть на ув'язнення, вигнання і смерть.

Як за днів Седраха, Мисаха та Авденаго, так і в останній період історії Землі Бог чудовим чином діятиме задля тих, хто непохитно відстоює правду. Господь, Котрий ходив з єврейськими юнаками у вогняній печі, ніколи не залишить Своїх послідовників. Його постійна присутність потішить і підтримає їх. Під час горя, якого не було від часу існування людей на землі, Його вибраний народ стоятиме непохитно. Сатана з усім своїм воїнством зла не зможе погубити навіть найслабшого з Божих святих. Могутні ангели захищатимуть їх; задля них Єгова відкриється, як “Бог богів”, здатний спасати тих, котрі довіряють Йому.