Розділ 39. При вавилонському дворі

При вавилонському дворі були зібрані представники всіх країн — надзвичайно талановиті, здібні люди, носії найвищої культури свого часу, однак єврейські юнаки не мали собі рівних серед них. Вони були неперевершені у фізичній силі і вроді, розумових здібностях і начитаності. Їхня струнка статура, тверда пружна хода, чудова зовнішність, непорушність почуттів, свіже легке дихання — усе це красномовно свідчило про добрі звички і благородство, котрими природа обдаровує слухняних її законам.

У пізнанні мудрості вавилонян Даниїл та його друзі значно перевершили інших учнів, проте знання вони отримали не випадково, а завдяки старанному використанню своїх природних здібностей під керівництвом Святого Духа. Вони підтримували зв'язок із Джерелом усякої мудрості, а в основу своєї освіти поклали пізнання Бога. З вірою молоді люди молилися про отримання мудрості і жили відповідно до своїх молитов. Вони бували там, де Бог міг благословити їх, уникали всього, що могло послабити їхні сили, і використовували кожну можливість для здобуття різних знань. Вони дотримувалися тих принципів життя, які сприяли зміцненню інтелекту, і прагнули опанувати науки з єдиною метою — прославити Бога. Молоді люди усвідомлювали: щоб бути достойними представниками правдивої релігії серед багатьох фальшивих релігій язичництва, необхідно володіти ясним розумом, удосконалюючи християнський характер. Сам Бог був їхнім Учителем. Постійно молячись, сумлінно навчаючись і підтримуючи зв'язок із Невидимим, вони, як і Енох, ходили з Богом.

Справжній успіх у будь-якій справі — не випадковість і не подарунок долі, а виявлення Божого провидіння, нагорода за вірність й розважливість, доброчесність і наполегливість. Чудові розумові здібності і висока моральність не є справою випадку. Бог дає можливості, а успіх залежить від того, як людина їх використає.

У той час, як Бог викликав у Даниїла та його товаришів “бажання і дію за Своєю доброю волею”,(Филп.2:13) вони дбали про власне спасіння. У цьому й полягає Божественний принцип співпраці, без якого неможливо досягти справжнього успіху. Людські зусилля без Божественної сили даремні, однак і Божественні зусилля часто не приносять успіху без людських старань. Ми сповнимось Божою благодаттю лише тоді, коли виконаємо свою частину роботи. Його благодать дається, щоб викликати в нас бажання і дію, але вона не може замінити наших зусиль.

Подібно до того як Господь співпрацював із Даниїлом та його товаришами, Він співпрацюватиме з тими, хто намагається виконувати Його волю. Посилаючи Свого Духа, Він зміцнить усякий добрий намір, кожне благородне рішення. Усі, котрі прямують шляхом послуху, зустрінуть чимало перешкод. Могутня підступна сила притягатиме їх до світу, але Господь здатний зруйнувати все, що може принести поразку Його вибраним; Його силою вони спроможні перемогти кожну спокусу, перебороти всі труднощі.

За Божим провидінням Даниїл та його товариші потрапили в товариство великих людей Вавилону, щоб явити Його характер язичникам. Як вони змогли посісти таке почесне й відповідальне становище? Саме вірність у малому визначила усе їхнє подальше життя. Вони шанували Бога виконанням як незначних, так і відповідальних обов'язків.

Подібно до того як Бог покликав Даниїла бути Його вісником у Вавилоні, так нині Він закликає нас стати Його свідками в сучасному світі. Він бажає, щоб ми відкривали людям принципи Його Царства як у незначних, так і великих життєвих справах. Багато хто з людей чекають, коли їм буде доручена якась визначна робота, втрачаючи при цьому щодня можливості для виявлення своєї вірності Богові. З дня на день вони нехтують виконанням дрібних життєвих обов'язків. У той час як люди чекають на велику справу, де могли б застосувати свої уявні видатні таланти і в такий спосіб задовольнити честолюбні прагнення, їхні дні минають безповоротно.

У житті справжнього християнина не існує нічого незначного; в очах Всемогутнього кожний обов'язок важливий. Господь з точністю відзначає кожну нагоду для служіння. Невикористані здібності враховуватимуться так само, як і використані. На Божому суді буде відзначено, що ми могли зробити, але не зробили через те, що не використали своїх можливостей для прославлення Бога.

Благородний характер — не випадковість і не результат особливих дарів або милості Провидіння. Він є наслідком самодисципліни, підкорення нижчої природи людини вищій, посвячення себе на служіння Богові й людям.

Бог і сьогодні нагадує молоді про вірність принципам стриманості, виявлену єврейськими юнаками. І нині існує потреба в мужах, які, подібно до Даниїла, чинитимуть та відстоюватимуть правду. Потрібні чисті серця, сильні руки й мужність, адже боротьба між пороком і доброчесністю вимагає постійної пильності. Сатана підступає до кожної душі з найпривабливішими спокусами, змушуючи її потурати своєму апетитові.

Тіло — найважливіше середовище, де разом із формуванням характеру розвиваються розум і душа. Саме тому ворог людських душ спрямовує свої спокуси на послаблення і руйнування наших фізичних сил. Його успіх у цій справі часто призводить до того, що зло повністю опановує людиною. Якщо нахили нашого фізичного єства не перебуватимуть під контролем вищої сили, це неминуче призведе до падіння і смерті. Тіло повинно підкорятися вищим силам людини. Пристрасті мають перебувати під контролем волі, а її, у свою чергу, контролює Бог. Нашим життям мусить управляти царственна сила розуму, освячена Божественною благодаттю. Сила інтелекту, запас фізичної життєвої енергії, тривалість життя залежать від незмінних законів. Завдяки послухові цим законам людина може отримати перемогу над собою, своїми нахилами, “началами, владами, світовими правителями цього віку”, над “піднебесними духами злоби”.(Ефес.6:12)

У стародавньому ритуалі жертвоприношень, який символізував Євангеліє, жодна жертва з вадою не могла бути принесена на Божий вівтар. Жертва, що символізувала собою Христа, мала бути бездоганною. Слово Боже використовує цей приклад, аби пояснити, якими повинні бути Його діти — “жертвою живою”, “святими й непорочними”.(Римл.12:1; Ефес.5:27)

Цим достойним єврейським юнакам були притаманні такі ж пристрасті, що й нам, однак, незважаючи на згубний вплив вавилонського двору, вони залишалися непохитними, бо покладалися на безмежну Силу. Для язичницького оточення вони стали втіленням доброти і благодійства Бога та любові Христа. Їхній досвід — це приклад перемоги принципу над спокусою, чистоти над зіпсованістю, відданості й вірності над безбожництвом та ідолопоклонством.

Сучасна молодь також може володіти силою Даниїла. Навіть серед несприятливих обставин молоді люди можуть черпати з того ж самого джерела сили, мати таке ж самовладання та виявляти в житті такі ж чесноти. Існує безліч спокус потурати своїм бажанням, особливо у великих містах, де доступні й привабливі усі види чуттєвих задоволень, проте завдяки Божественній благодаті християни можуть залишатися твердими у своєму бажанні шанувати Бога. Тверде рішення і невтомна пильність допоможуть їм протистояти будь-якій спокусі, що загрожує душі. Але перемогу отримає лише той, хто вирішив чинити правду тільки тому, що це — правда.

Яким же прекрасним було життя цих шляхетних євреїв! Залишаючи батьківський дім, вони навіть гадки не мали, яка доля їх чекає. Вірні й непохитні, вони підкорилися Божественному керівництву, щоб через них Бог міг виконати Свій намір.

Такі ж великі істини, котрі Бог відкрив через цих мужів, Він бажає явити через молодь і дітей наших днів. Життя Даниїла та його товаришів є наочним прикладом того, що Бог зробив тим, котрі довіряються Йому і всім серцем прагнуть виконати Його наміри.