Розділ 29. Посли з Вавилону 

Тоді сказав Ісая до Єзекії: “Послухай же слова Господа Саваота: Оце прийдуть дні, коли все, що є в домі твоєму, і що зібрали батьки твої аж до цього дня, буде забране у Вавилон. Нічого не залишиться, — говорить Господь. А синів твоїх, які вийшли з тебе, яких ти породив, заберуть. Вони стануть євнухами в палатах вавилонського царя!”

І сказав Єзекія до Ісаї: “Добре Господнє слово, яке ти сказав”.(Ісаї 39:2-8)

Єзекія, відчуваючи докори сумління, “впокорився в пишноті серця свого, він та мешканці Єрусалиму, — і не прийшов на них Господній гнів за днів Єзекії”.(2Хронік 32:31,25-26) Але насіння зла вже було посіяне і свого часу мало прорости та принести плоди горя і спустошення. Упродовж решти років життя, завдяки твердому бажанню спокутувати помилки минулого, віддаючи шану імені Бога, Котрому він служив, цар Юдеї мав у всьому великий успіх, тішився благополуччям. Однак його віра повинна була зазнати суворих випробувань і він на власному досвіді мав пізнати, що лише повністю довірившись Єгові, можна перемогти сили темряви, що планували погубити царя та його народ.

Історія гріха Єзекії, якого він припустився, не виправдавши виявленої до нього довіри під час візиту послів, містить важливий урок для всіх. Ми повинні значно більше розповідати про дорогоцінні досвіди нашого життя, про милість та доброту Бога і незрівнянні глибини любові Спасителя. Коли свідомість і серце сповнені Божою любов'ю, тоді неважко говорити про те, що стало змістом нашого духовного життя. Піднесені думки, шляхетні поривання, глибоке розуміння істини, безкорисливі наміри, прагнення благочестя і святості знайдуть своє відображення у словах, які відкривають сутність сердечного скарбу.

Люди, з якими ми щодня спілкуємося, потребують нашої допомоги і повчання. Вони можуть перебувати в такому душевному стані, коли своєчасно сказане слово уподібнюється до цвяха, забитого в належному місці. Завтра деякі з них, можливо, будуть уже там, де ми їх ніколи не побачимо. Яким же є наш вплив на людей, котрі поряд з нами мандрують по життєвій дорозі?

Кожний день нашого життя покладає на нас певні обов'язки. Щодня наші слова та вчинки справляють певний вплив на оточуючих. Тож наскільки великою є потреба, щоб ми уважно стежили за своїми словами і діями! Один необачний учинок, один необережний крок — і бурхливі хвилі сильної спокуси штовхнуть душу на шлях до падіння. Вже неможливо забрати назад думки, які ми посіяли в умах людей. Якщо вони недобрі, то за сприятливих обставин перетворяться на потік зла, спинити який ми неспроможні.

З іншого боку, своїм прикладом спонукаючи людей розвивати благородні принципи, ми наділяємо їх силою творити добро. А вони, у свою чергу, справлятимуть такий же благотворний вплив на інших. Таким чином ми несвідомо допомагаємо сотням і тисячам душ. Справжній послідовник Христа утверджує в добрих пориваннях усіх, з ким спілкується. Перед нечестивим, прихильним до гріха світом, він відкриває силу Божої благодаті та досконалість Його характеру.