Розділ 19. Пророк миру 

Один із таких досвідів трапився під час одного з його візитів до школи в Гілгалі, коли він отруєну їжу зробив придатною для вживання. “В краю був голод. Одного разу, коли пророчі сини сиділи перед ним, він сказав своєму слузі: ‘Постав великого казана на вогонь і звари їжу пророчим учням’”.

Один з них пішов у поле, аби назбирати зелені; він знайшов там рослину, що в'ється, і нарвав із неї повну свою одежу диких огірків. Він прийшов і накришив їх у казан з юшкою, хоча ніхто не знав, що то за плоди. І налили вони людям їжі. Як тільки вони скуштували ту їжу, то закричали й сказали: “‘Смерть у казані, чоловіче Божий!’ І не могли вони їсти... Тоді Єлисей сказав: ‘Принесіть муки’. І він всипав її в казан і сказав: ‘Наливай людям, і нехай їдять’. І вже не було нічого шкідливого в казані”.

Так само під час посухи Єлисей нагодував у Гілгалі сто чоловік невеличким дарунком, який йому приніс “чоловік із Баал-Шапішу”. Це був “хліб первоплоду, — двадцять ячмінних хлібців та зерна в колосках”. Люди, які були з ним, потребували їжі. Отримавши таке приношення, він сказав своєму слузі: “‘Дай людям, і нехай вони їдять’. А слуга його сказав: ‘Що тут класти перед сотнею чоловік?’ Та Єлисей сказав: ‘Дай людям і нехай їдять, бо так сказав Господь: їстимуть, та ще й зостанеться!’ І він поклав перед ними. Вони їли і ще зосталося за словом Господнім”.

Яке милосердя виявив Христос через Свого вісника, здійснивши чудо нагодування голодних! Таким чином, постійно і незмінно, можливо, не завжди таким помітним і відчутним способом, Господь Ісус турбується про задоволення людських потреб. Якби наш духовний зір був більш ясним, ми зауважили б, з яким співчуттям Бог ставиться до синів людських.

Перетворити крихти, якими ми володіємо, на повний достаток здатна лише Божа благодать. Його рука може збільшити їх у стократ. Своєю силою і владою Він може накрити стіл і в пустелі. Одним дотиком Своєї руки Він може збільшити мізерний запас їжі, зробивши його достатнім для всіх. Завдяки Божій силі хлібці та зерна в руках пророчих синів намножувалися.

Під час земного служіння Христа, коли Він здійснив подібне чудо нагодування народу, було виявлене таке ж невір'я, що й за днів стародавнього пророка. “Що тут класти перед сотнею чоловік?” — запитав Єлисеїв слуга. Так само, коли Ісус звелів Своїм учням нагодувати народ, ті відповіли: “Немає в нас більше нічого, окрім п'яти хлібів та двох рибин. Хіба підемо та й купимо поживи для всього цього народу”.(Луки 9:13) Що то для такої кількості?

Цей приклад містить повчання для Божих дітей усіх часів. Коли Господь доручає виконати якусь роботу, нехай люди не намагаються усвідомлювати, чи розсудливе це повеління, Чи ні, або якими можуть бути наслідки їхнього послуху. Ресурси, якими вони володіють, можуть видаватися надто малими, щоб задовольнити потребу, однак у Господніх руках їх виявиться навіть більше, ніж необхідно. “І він поклав перед ними. Вони їли і ще позосталося за словом Господнім”.

Сьогодні Церква має велику потребу в кращому розумінні Божого ставлення до викуплених смертю Його Сина; потрібна і більша віра в успіх Його справи на Землі. Нехай ніхто не витрачає часу, щоб оплакувати обмеженість своїх видимих можливостей. На перший погляд, вони можуть видаватися мізерними, але енергія та віра в Бога намножать їх. Дар, принесений Йому з подякою та молитвою про Його благословення, буде намножений Ним так само, як і їжа для пророчих синів і стомленого народу.