Розділ 17. Покликання Єлисея 

Молоді недосвідчені працівники повинні навчатися, співпрацюючи з досвідченими Божими слугами. Таким чином вони навчаться нести тягар відповідальності.

Хто займається вихованням молодих працівників, ті звершують вельми благородне служіння. З ними співпрацює Сам Господь. А покликані на служіння молоді люди, котрі мають перевагу тісно спілкуватися з щирими, побожними працівниками, мають якнайкраще використати цю можливість. Бог вшанував їх, обравши на Своє служіння і пославши туди, де вони зможуть виявити себе повною мірою, тому вони повинні намагатись бути скромними, вірними, слухняними і жертовними. Якщо вони підкоряться Божому вихованню, виконуючи Його вказівки й обираючи Його слуг своїми порадниками, то стануть праведними, принциповими і стійкими мужами, котрим Бог цілковито може довірити відповідальну справу.

Поки проповідуватиметься чисте Євангеліє, Бог закликатиме людей від плуга або звичайного комерційного бізнесу, що повністю займає їхній розум, аби вони могли пройти школу виховання з досвідченими мужами.

Навчившись успішно працювати, вони будуть з великою силою звіщати істину. Завдяки чудовим проявам Божественного Провидіння гори труднощів будуть зрушені з місця і вкинуті в море. Мешканці землі почують і зрозуміють вістку, яка має для них вирішальне значення. Люди пізнають, що є істина. Робота просуватиметься вперед, поки увесь світ не почує вістки застереження, і тоді настане кінець.

Протягом кількох років після свого покликання Єлисей працював разом з Іллею; молодий чоловік з кожним днем набував усе більше необхідних знань. Ілля був Божим знаряддям для подолання величезного зла. Ідолопоклонству, яке за підтримки Ахава та язичниці Єзавелі заразило народ, було завдано рішучого удару. Ізраїльтяни пробудилися, Ваалові пророки були знищені, і багато хто навернувся до служіння істинному Богові.

Наступник Іллі за допомогою старанного терпеливого навчання повинен був далі провадити Ізраїль вірними шляхами. Спілкування з Іллею — найбільшим пророком від часу Мойсея, приготувало його до праці, яку він незабаром мав виконувати самостійно.

За роки спільного служіння з Єлисеєм Іллі час від часу доводилося зустрічатися із жахливим злом, яке він суворо докоряв. Коли нечестивий Ахав привласнив виноградник На вата, Ілля передрік як його особисту долю, так і усієї його родини. Так само, коли Ахазія після смерті свого батька Ахава залишив живого Бога і став поклонятися богові екронському Ваал-Зевуву, Ілля знову підніс свій голос у палкому протесті.

Засновані Самуїлом пророчі школи за роки відступництва Ізраїлю занепали. Ілля знову відродив ці школи, аби молоді люди могли здобувати освіту, яка б заохочувала їх звеличувати і шанувати закон. У Писанні згадуються три такі школи — Гілгалі, Бет-Елі та Єрихоні. Перед своїм вознесінням на небо Ілля з Єлисеєм відвідав ці навчальні центри. Божий пророк повторив ті ж повчання, з якими звертався під час попередніх візитів. Він особливим чином наголосив на їхній високій перевазі — зберігати вірність небесному Богові. Він також навчав, що простота є важливою складовою частиною виховання. Тільки таким чином вони могли здобути святі якості характеру, готуючись до праці для Господа.

Ілля тішився, зауважуючи успіхи, досягнуті цими школами. Справа реформи ще не була закінчена, однак він уже міг бачити в усьому царстві виконання слів Господа: “В Ізраїлі Я позоставив сім тисяч, коліна яких не схилялися перед Ваалом”.(1Цар.19:18)

Коли Єлисей супроводжував пророка під час відвідування шкіл, його віра і рішучість були ще раз випробувані. У Гілгалі, а згодом Бет-Елі та Єрихоні пророк пропонував йому повернутися додому. “Зостанься тут, — сказав Ілля, — бо Господь посилає мене аж до Бет-Елу”. Та Єлисей, який звик ходити за плугом, був навчений не розчаровуватися та не падати духом. Нині також, поклавши руку на плуг нових обов'язків, він не міг змінити свій намір. Поки ще залишалася можливість удосконалюватися для служіння, він вирішив не залишати свого вчителя. Ілля не знав, що учням пророчих шкіл і, зокрема, Єлисею було відкрито, що він буде забраний на Небо. І тепер випробуваний слуга Божого чоловіка не відходив від нього. На чергову пропозицію повернутися назад він щоразу відповідав: “Як живий Господь і жива душа твоя, — я не залишу тебе!”

“І йшли вони обидва... і стали над Йорданом. Тоді взяв Ілля свій плащ, згорнув його, і вдарив по воді, і вода розступилась на обидва боки... А як вони перейшли, то Ілля сказав до Єлисея, ‘Проси, що маю зробити тобі, перш ніж буду взятий від тебе!’”

Єлисей не просив ані земної слави, ані високого становища між знатними людьми землі. Він палко бажав великою мірою Духа Божого, Який так щедро був злитий на того, хто удостоївся бути взятим живим на Небо. Він розумів: ніщо, крім Духа, Котрий спочивав на Іллі, не могло зробити його здатним зайняти належне місце в Ізраїлі, до якого Бог покликав його. Тому він просив: “Я хотів би мати подвійний твій дух!”

У відповідь на це прохання Ілля сказав: “‘Просиш про вельми важливу річ! Та коли бачитимеш, як я буду взятий від тебе, то воно так і буде, а якщо ні — не буде’. Тим часом, як вони йшли, розмовляючи, раптом появилася вогненна колісниця й вогненні коні розлучили їх. І вознісся Ілля в вихрі на Небо”.(2Цар.2:1-15)

Ілля є праобразом святих, котрі житимуть на землі під час Другого приходу Христа і котрі, не зазнавши смерті, “переміняться, — раптово, миттєво, при останній сурмі”.(1Кор.15:51-52) Як представникові тих, котрі будуть живими взяті на Небо, Іллі було дозволено стояти разом з Мойсеєм біля Спасителя на горі Переображення перед закінченням земного служіння Христа. У цих прославлених мужах учні в мініатюрі побачили образ царства викуплених. Вони споглядали Ісуса, зодягнутого в небесне сяйво, чули “голос із хмари”,(Луки 9:35) Який знову визнав Його Сином Божим; учні бачили Мойсея, котрий символізував собою воскреслих під час Другого пришестя; там стояв також Ілля — представник тих, котрі наприкінці історії Землі будуть перетворені з тлінних на нетлінних і вознесуться на Небо, не зазнавши смерті.

У пустелі, самітний і розчарований, Ілля прохав собі смерті. Але Господь у Своєму милосерді не виконав його прохання. Ілля мав ще здійснити велику роботу, і навіть після її завершення він не повинен був закінчити життя в самотності і розчаруванні. Не в могилу він мав зійти, а вознестися разом з Божими ангелами до престолу Його слави.

“А Єлисей це бачив, і закричав, ‘Батеньку мій, батеньку! Колісниця Ізраїля та коні!’” Та коли вже більше не бачив його, вхопив він одежу свою та й розірвав її на дві частини. Потім підняв він плаща Іллі, що впав з його плечей, повернувся і став на березі Йордану. Взяв він плащ Іллі, що впав з плечей Іллі, вдарив по воді і сказав: “Де Господь, Бог Іллі?” ...вода розступилася на обидва боки, і Єлисей перейшов. Побачили його пророчі сини, що були навпроти в Єрихоні, й сказали: “На Єлисеєві спочив дух Іллі! І пішли вони назустріч йому, і вклонились перед ним до землі”.(2Цар.2:1-15)

Коли Господь у Своєму Провидінні вважає за потрібне відсторонити від Своєї роботи тих, кого наділив мудрістю, Він підтримує та зміцнює їхніх наступників, якщо вони звертаються до Нього за допомогою і бажають ходити Його дорогами. Вони можуть принести Божій справі навіть більше користі, ніж їхні попередники, тому що скористалися їхнім досвідом і навчені на їхніх помилках.

З того часу Єлисей зайняв місце Іллі. Той, хто виявився вірним у малому, повинен був виявити вірність і у великому.