Розділ 13. “Чого ти тут?” 

Саме в час найбільшої духовної слабкості людини сатана посилає їй найдошкульніші спокуси. Саме так він сподівався подолати Сина Божого, оскільки такими діями отримував не одну перемогу над людиною. Трапляється: коли сила волі слабне і віра занепадає, тоді люди, які довго й мужньо відстоювали правду, поступаються спокусі.

Мойсей, втомлений сорокарічним блуканням та невір'ям народу, лише на мить перестав покладатись на Безмежну Силу. Цей муж віри зазнав поразки на самому кордоні Обітованого краю. Щось подібне трапилося і з Іллею. Той, котрий не втрачав довіри до Єгови в тяжкі роки посухи та голоду, хто безстрашно протистояв Ахавові і впродовж нестерпно важкого дня на Кармелі стояв перед усім Ізраїлем як єдиний свідок правдивого Бога, у хвилину слабкості дозволив, аби страх смерті подолав віру в Бога.

Трапляється, що подібне відбувається і нині. Коли наш дух “шматують” сумніви, пригнічують важкі обставини житія, непокоїть бідність або відчай, тоді сатана намагається підірвати нашу довіру до Єгови. В такі хвилини він виставляє перед нами всі наші помилки, спокушуючи не довіряти Богові, сумніватися в Його любові. Таким чином він надіється розчарувати душу і зруйнувати її сподівання на Бога. Ті, котрі перебувають на передовій лінії боротьби і під натхненням Святого Духа виконують особливу роботу, не раз після напруженої боротьби відчувають пригніченість. Розпач може похитнути найбільш героїчну віру, послабити найбільш стійку волю. Але Бог ставиться до цього з розумінням; Він продовжує співчувати і любити. Він знає мотиви і наміри кожного серця. Терпляче чекати, довіряти навіть тоді, коли все видається похмурим, — ось урок, який мають осягнути керівники Божої справи. Небо не залишить їх у час недолі. Ніщо не здається таким безпорадним і водночас найбільш непереможним, аніж душа, яка відчуває свою нікчемність і в той же час цілковито покладається на Бога.

Історія Іллі навчає, що Богові потрібно довіряти завжди і особливо в час випробування. Урок досвіду цього пророка повинні засвоїти не тільки мужі, які займають відповідальне становище. Той, Хто зміцнював Іллю, достатньо сильний, щоб підтримати в боротьбі кожну Свою дитину, якою б слабкою вона не була. Від нас Він очікує вірності і кожному зокрема готовий дарувати відповідну потребі силу. Сама по собі людина безпомічна, але її сила — в могутності Бога: вона може перемагати зло і навіть допомагати в цьому іншим. Сатана ніколи не зможе подолати того, хто зробив Бога своїм захистом. “Усякий язик присягне: лише в Господі справедливість та сила”.(Ісаї 45:24)

Брате-християнине! Сатана знає твою слабкість, тому міцно тримайся за руку Ісуса. Перебуваючи в Божій любові, ти зможеш витримати будь-яке випробування. Тільки праведність Христа може дати тобі силу опору потокові зла, що заполонило увесь світ. Віра має займати головне місце в твоєму досвіді. Вона полегшує всякий тягар, знімає втому. Дії Провидіння, які нині видаються тобі таємничими, стануть зрозумілими завдяки постійній довірі Богові. З вірою прямуй шляхом, який Він накреслив для тебе. Незважаючи на випробування, йди вперед. Таким чином зміцниться твоя віра і ти будеш здатний до служіння. Історії Святого Письма записані не тільки для звичайного читання і захоплення ними; віра Божих слуг далекої давнини має діяти і в нас. Нині Господь готовий явити Свою силу не менш помітним чином скрізь, де сповнені вірою серця бажають стати каналами Його сили.

Слова, звернені до Петра, стосуються і нас: “Ось сатана випросив вас, щоб пересіяти, як пшеницю. Я ж молився за тебе, щоб не забракло тобі віри”.(Луки 22:31-32) Христос ніколи не залишить тих, за кого Він помер. Ми можемо залишити Його, поступившись спокусі, але Христос у жодному разі не відвернеться від того, кого Він викупив ціною власного життя. Якби наші духовні очі відкрилися, ми побачили б душі, пригнічені та обтяжені горем як віз снопами; вони готові померти у своєму розчаруванні. Ми побачили б, як ангели поспішають на допомогу цим спокушуваним людям, проганяючи геть оточуючі сили зла та утверджуючи їхні ноги на надійному фундаменті. Війна, що точиться поміж цими двома арміями, така ж реальна, як війна армій цього світу; від результату цієї духовної боротьби залежить вічна доля людини.

Пророк Єзекіїль бачив у видінні руки під крилами херувимів. Це свідчить Божим слугам, що їхній успіх залежить від Божественної сили. Ті, кого Бог використовує як Своїх вісників, не вважають, що Божа справа залежить від них. Смертні істоти не залишені самотужки нести тягар відповідальності.

Той, Хто ніколи не дрімає, постійно працюючи над виконанням Своїх намірів, здійснюватиме Свою справу і надалі. Він перешкоджатиме планам нечестивих, руйнуватиме наміри тих, котрі задумали зло проти Його народу. Той, Хто є Царем, Господом сил, Який сидить між херувимами, серед сум'яття та боротьби народів охороняє Своїх дітей. Коли, нарешті, впадуть фортеці царів, коли стріли гніву пройдуть через серця Божих ворогів, Його народ залишиться безпечним у Його непереможній правиці.