Розділ 9. Ілля Тішб'янин

Відступництво Ізраїлю було набагато жахливішим за всі страхіття голоду. Бог бажав звільнити Свій народ від омани і допомогти усвідомити їхню відповідальність перед Тим, Кому завдячували життям і всіма благами. Він намагався допомогти їм повернути втрачену віру, а тому змушений був послати це велике лихо.

“Хіба ж Мені смерть грішника до вподоби? — говорить Господь Бог. — Хіба річ не в тому, щоб він відвернувся від своєї поведінки та й жив? Повідкидайте геть від себе всі ваші гріхи, якими ви грішили проти Мене, і створіть собі нове серце та нового духа! І навіщо вам помирати, доме Ізраїля? Не жадаю Я смерті грішника, — говорить Господь Бог, — але покайтеся й живіть! Наверніться з ваших злих доріг, і нащо вам умирати, доме Ізраїлів?”.( Єзек.18:23,31-32; 33:11)

Бог посилав до Ізраїлю вісників із закликами навернутися до Нього. Якби вони послухалися, якби залишили Ваала і повернулися до живого Бога, тоді Іллі не довелося б повідомляти вістку про суд. Але застереження, які могли бути “запахом животворним на життя”, стали для них “запахом смертоносним на смерть”. Їхня гордість була уражена, вони обурювались на Божих вісників і відчували ще більшу ненависть до Іллі. О, якби тільки вони змогли його схопити! З якою радістю віддали б його Єзавелі, ніби, вважаючи, що, примусивши його замовкнути, вони цим перешкодять виконанню його слів!

Незважаючи на лихо, вони продовжували вперто триматися свого ідолопоклонства. Таким чином, люди лише примножували свою вину, через яку небесні суди відвідали землю.

Покараному Ізраїлю залишався єдиний вихід — залишити гріхи, які стягнули суди Всемогутнього, і всім серцем навернутися до Господа. їм було дане запевнення: “Якщо Я замкну небеса, і не буде дощу, і якщо накажу сарані пожирати край, і якщо нашлю моровицю на народ Мій, але впокориться народ Мій, який називається Моїм ім'ям, і будуть молитися та шукатимуть обличчя Мого, і навернуться від своїх злих доріг, то Я вислухаю з Небес, і прощу їхні гріхи, та вилікую їхню землю!”.( 2Хронік 7:13-14)

Щоб ця блаженна обітниця могла стати реальністю, Бог продовжував утримувати росу і дощ, очікуючи, коли, нарешті, в їхньому житті відбудеться кардинальна зміна.