У Голландії у XVII ст. з'явилося чимало й інших знаменитих художників, таких як Франс Холе (1580-1666), Яи Стен (1626-1674), Герад Тербох (1617-1681), Емануель де Вітт (1617-1692), Пітер де Хорх (1629-1683).
Названий період був роками піднесення іспанської культури. У цій країні культурний розвиток розпочався дещо пізніше, ніж в Італії, Нідерландах і Німеччині, тому що на нього негативно впливали абсолютизм і католицька церква. Однак уже із середини XVI ст. в іспанську культуру почали проникати гуманістичні ідеї Відродження. У цей період у ній з'являється плеяда талановитих художників, імена яких входять до світової еліти. Це Ель Греко (1541-1614) - полотна "Поховання графа Оргаса", "Толедо під час грози", "Апостоли Петро і Павло"; Хусепе Рібера (1591-1652) - полотна: "Святий Онуфрій", "Хромоножка"; Франсіско Сурбаран (1598-1664) - цикл картин із життя Св. Бонавентури.
Найбільші досягнення іспанського живопису пов'язані з іменем Дієго Родрігеса де Сільви Веласкеса (1599-1660), який вважається одним із найбільших реалістів європейського мистецтва. Вся його творчість пройнята ідеями гуманізму, вірності демократії, любові до простого народу і боротьби за його свободу. У своїй творчості Веласкес торкається різних жанрів, але особливий акцент робить на створення портретних образів у яких він прагне показати психологію людини, її характер, складність і суперечливість людської натури тощо. До відомих робіт Веласкеса належать: "Водонос", "П'яниці", "Здача Бреди", "Портрет інфанта Фердінанда", "Венера з дзеркалом", "Фрейліни", "Прядильниці", "Хлопчик з собачкою".
Поряд з високим розвитком мистецтва у XVI-XVII ст. позитивні зміни відбулися і в художній літературі, яка також відображала всі ті складні світоглядні процеси, що відбувалися в суспільстві у цей період. Епоха Відродження дала багато видатних письменників-гуманістів, твори яких увійшли до скарбниці світової літератури, і на них у наступні століття виховувалися й зростали цілі покоління письменників, поетів.
Необхідно зазначити, що як і мистецтво, література цього періоду мала багато жанрів: прозу, драму, поезію, лірику, сатиру, яким також були притаманні гуманізм, повернення літератури обличчям до простих людей, їх соціальних й духовних потреб.
Нікколо Макіавеллі (1469-1529) та Франческо Гвігардіні (1483-1540) у своїй літературній діяльності й філософському світогляді висунули на передній план людину. У працях Макіавеллі "Історія Флоренції", "Государ", Гвігардіні "Історія Італії", "Замітках про справи політичні і цивільні" показано народ як основного творця в історії, автори виступають захисниками особистої свободи громадян.
Видатним гуманістом доби Відродження став великий мислитель, письменник, державний та політичний діяч англієць То-мас Мор (1478-1535). Випереджаючи на десятиліття гуманістів Реформації, ідеологів Нідерландської та Англійської революцій, він у своєму відомому творі "Історія Ричарда Ш" викладає цілу низку демократичних, політичних поглядів щодо побудови нового неантагоністичного державно-правового устрою. У дусі гуманістичних ідей Мор у цій праці ставить питання про зміну старої від жилої абсолютистської системи, розглядає проблеми співвідношення політики і моралі, тиранії і справедливості, абсолютизму і демократії. Засуджує не тільки короля як історичну особу, а всю панівну систему абсолютизму, засновану на свавіллі, демагогії, тиранії, насильстві й пригнобленні людини людиною.
Другою відомою працею Мора стала "Золота книга, така ж корисна, як і забавна, про найкращий устрій держави і про новий острів Утопія". У ній Мор з наукових позицій аналізує соціально-політичний устрій Європи, засуджує паразитизм феодально-дворянського устрою, його жорстокість, міжусобні війни, висуває ідею побудови нового ідеального суспільного ладу, заснованого на соціальній рівності, демократії, свободі особи, де немає власності, експлуатації людини людиною. Щодо політичного устрою нового суспільства, то воно, на думку Мора, має ґрунтуватися на демократичних засадах виборності всіх керівних посад, рівності в соціально-політичних правах усіх членів суспільства, у тому числі чоловіків і жінок.
Серед західноєвропейських письменників XVI-XVII ст. чільне місце посідає творчість іспанського письменника Мігеля де Сервантеса Сааведра (1547-1616). У своїх новелах і лицарських романах він зображує життя селян, ремісників, жебраків, бродяг, лицарів, розкриває і критикує ті причини, які призвели людей до тяжкого соціального стану, захищає людське прагнення до свободи, їх патріотизм, любов до Батьківщини.
Вершиною творчості Сервантеса є геніальний і безсмертний роман "Дон Кіхот", яким було покладено початок розвиткові реалістичного роману у світовій літературі. На перший погляд, роман "Дон Кіхот" написано нібито в сатиричному дусі. У ньому висміяно лицарство, його віджилий спосіб життя, побут, мораль. Однак, якщо проаналізувати твір глибше, то побачимо, що через різні образи тут правдиво зображено іспанську соціальну дійсність, критикується абсолютизм з його вадами.
Найвищим досягненням англійської і всієї європейської літератури епохи Відродження стала творчість Вільяма Шекспіра (1564-1616). Літературна спадщина геніального літератора вже за його життя набула світового значення, наповнила новим змістом творчість багатьох письменників світу і не втратила своєї притягальної сили й до сьогодні. Літературний доробок Шекспіра становить 37 п'єс, близько 160 сонетів, чимало різних поем, драм-хронік, комедій тощо. Багато його творів з певними переробками приписано іншим авторам або не дійшли до нас зовсім.
Творчості Шекспіра притаманний як показ оптимізму, радісного сприйняття життя, так і розкриття темних негативних рис дійсності, соціальних бід, суспільних антагонізмів, заклик до боротьби за торжество добра, злагоди і справедливості. У його творчості сконцентровано і розвинено найкращі елементи духовної культури великої доби Відродження. Окрім того, Шекспір заснував реалістичний напрямок у драматургії, що стало переломним етапом у формуванні цього жанру у світовому сценічному мистецтві.
Доба Відродження стала важливим етапом у розвитку природознавства.
Причиною наукового піднесення стало зростання матеріального виробництва і продуктивності праці, які об'єктивно вимагали прискорення наукових розробок і втілення їх у виробництво у багатьох галузях економіки. На XVI-XVII ст. припадає створення таких раніше невідомих світові приладів, як телескоп, мікроскоп, термометр, барометр, гідрометр, винайдення книгодрукування тощо, які зробили революцію в техніці.
Особливо великі досягнення були в астрономії, незважаючи на те, що вивчення космосу було заборонено церквою і каралося інквізицією смертю.
Одним із перших учених, який зробив вирішальний прорив у цьому напрямку, став польський вчений Микола Коперник (1473-1543). Він у праці "Про рух небесних сфер" науково довів, що Земля та всі планети сонячної системи рухаються довкола своєї осі й навколо Сонця, й саме Сонце також постійно перебуває у русі. Це було геніальне відкриття в астрономії, яке звільнило науку від багатьох помилкових теорій і дало поштовх до її подальшого розвитку.
Другим великим ученим-астрономом тієї пори був італієць Джордано Бруно (1548-1600). Розвиваючи вчення Коперника, він вивів теорію, що Всесвіт є безкінечним та наповнений незчисленною кількістю небесних тіл, які складаються з єдиної за своєю природою матеріальної субстанції. За цю теорію інквізиція скарала Дж. Бруно на смерть (спалила на вогнищі).
У боротьбі з католицькою церквою формувалися наукові теорії іншого видатного італійського астронома, фізика, механіка
Галілео Галілея (1564-1642). Галілео опублікував ряд книг, зокрема "Діалог про дві головні системи світу", "Бесіди і математичні докази", у яких захищав розроблену його попередниками Коперником і Бруно теорію побудови Всесвіту. За це церква протримала його довгий час у в'язниці, а потім у вигнанні під наглядом інквізиції.
Помітні зрушення у XVI-XVII ст, відбулися в галузі фізики. Голландський вчений Сімок Стевін (1548-1620) розробив ряд важливих теорій у гідростатиці. Італієць Пікколо Тарталья (1500-1557) - ряд теорій з польоту штучно запущеного тіла (балістика). Багато цікавих ідей з фізики подав Леонардо да Вінчі. Блез Паскаль (1623-1662) сформулював ряд законів про передачу тиску в рідинах. Отто фон Геріке (1602-1686) сконструював повітряний насос. Швидко розвивалися наука оптика та інші наукові напрямки.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть» автора Горбань Ю.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Формування нових світоглядних цінностей“ на сторінці 2. Приємного читання.
