У галузі математичних наук Нікколо Тарталья і Джироламо Кордано (1501-1576) розробили спосіб розв'язання рівняння третього ступеня (формула Кордано). У 1614 р. Джон Непер (1550-1617) створив таблицю логарифмів. Ряд важливих теорем було виведено в алгебрі, геометрії, механіці математиками Ферма, Кавалері, Декартом, Каллером, Лейбніцем, Маріоттом, Бойлем. їхні здобутки дали можливість Ісаку Ньютону (1643-1727) наприкінці XVII ст. створити основи теоретичної механіки земних і небесних тіл.
Розвиток філософії в XVI-XVII ст. ознаменувався боротьбою із середньовічною схоластикою, подоланням хибних уявлень про природу, матерію, суспільство і обґрунтуванням нових теоретичних положень та концепцій щодо розвитку й будови Всесвіту.
Найбільш видатними філософами цього часу були англієць Френсіс Бекон (1561-1626) і француз Рене Декарт (1696- 1650).
Ф. Бекон розробив новий прогресивний емпіричний метод вивчення природи, який ґрунтувався на практичній діяльності й наукових знаннях. Р. Декарт розробив теорію раціоналізму, згідно з якою джерелом істини є розум, який сам у собі знаходить критерій для встановлення істини. Зразком для всіх наук, на думку Декарта, мала стати математика з її суворим логічним доказом.
Механіко-матеріалістичні погляди на природу Бекона і Декарта були революційними. Вони стали значним кроком вперед порівняно із середньовічною релігійно-схоластичною філософією.
Формування культури і світогляду народів Азії у XVI- XVII ст. проходило по-різному.
Вони розвивалися як на власній основі та культурно-світоглядних традиціях, почерпнутих із попередніх епох, так і поступово запозичували через колонізаторів, купців передову західноєвропейську культуру, науку, філософську думку.
Культура турецького народу до XVI ст. була під впливом іранської.
Але вже у XVI ст. в Османській імперії з'явилися поети й письменники, які принесли європейську славу турецькій літературі. Найбільш відомим поетом цього періоду був Молла Махмуд, псевдонім Абдуль-Баки (Раб Всебічного). Він створив багато ліричних творів, які було опубліковано в декількох томах. Чимало сатиричних творів, спрямованих на критику візирів, сановників, работоргівців написав Омера-Нефі, опублікувавши у збірці під загальною назвою "Стріли долі". За викриваючий характер творчості щодо чинного державного устрою поета Нефі за наказом султана Мурада IV було знищено. Значних успіхів у названий період досягають турецькі архітектори. До основних архітектурних пам'яток цієї доби належать мечеті Фатіха, Баязіда, Селіма І, Сулеймана Кануні та ряд інших будов. Заборона ісламом зображувати на картинах людей і тварин привела до розвитку декоративного мистецтва, зображення рослинного світу, квітів, різних геометричних фігур. Наука, особливо філософія, в Османській імперії XVI ст. була на низькому рівні. Історична література в основному існувала як хроніко-літописна. У цілому ж освіта і література Туреччини у своєму розвитку помітно відставали від європейських країн.
У XVI - на початку XVIII ст. китайська культура залишалася феодальною, але завдяки впливу європейської культури в ній намітилися тенденції до позитивних зрушень.
Досить інтенсивно розвивалися природничі науки, зокрема хімія, фізика, математика. Наслідком цього стало створення китайськими ученими ґрунтовних праць і досліджень з багатьох галузей цих наук.
Відомий китайський медик Лі Шічжень (1518-1593) створив багатотомну працю з фармакології "Загальний огляд дерев і трав", у якій описав близько двох тисяч рецептів приготування ліків рослинного, тваринного й мінерального походження. Цими рецептами і порадами лікарі світу успішно користуються донині. Учений-аграрник Сюй-Гуанці (середина XVI ст.) написав "Сільськогосподарську енциклопедію" з детальними описами методів землеробства і проведення агрокультури в Китаї і Європі.
З початком кризи феодальної системи і зародження в ній паростків капіталістичних відносин у Китаї виникають прогресивні течії філософської думки, які називають раннім китайським просвітництвом. Особливо вони поширилися після селянської війни 1628-1645 рр. і повалення династії Мін. Філософи Ван Янмін (1472-1528), Лі Чжі (1527-1602), Гу Яньу (1613- 1682) у своїх творах різко критикують деспотизм, тиранію, феодалізм, насильство і проводять ідею боротьби за гуманізм, демократію, захист соціальних прав людини.
У китайській художній літературі важливим явищем цього періоду стала поява сатиричного роману. Представниками цієї течії були У Чен-єнь (кінець XVI ст.), твір "Подорож на захід", У Цзін-цзи (початок XVIII ст.) - "Неофіційна історія конфуціанців", в яких лунали гостра критика феодального суспільства, його аристократичної верхівки, заклики боротись як з імператорською владою, так і маньчжурським поневоленням. За революційність і вільнодумство літераторів жорстоко переслідували.
Образотворче мистецтво Китаю пізньофеодальної доби характеризувалося пануванням стилю і форм, які склалися у попередні віки. У малярстві продовжував розвиватися пейзажний живопис, школа якого склалася ще в XI ст. Проте китайські художники не змогли докорінно змінити загальної картини художнього життя і мислення на зразок європейського Відродження й залишилися на старих канонізованих художніх позиціях.
Більш успішно розвивалася китайська архітектура. У ній превалювало палацове і храмове будівництво з елементами буддизму, традиції якого виходили ще з періоду раннього середньовіччя.
Середньовічний Китай виділявся високим рівнем розвитку прикладного мистецтва. У світі цінувалися китайські вироби з фарфору, кольорових металів, вироби, виготовлені шляхом обробки каменю, різьблення по дереву. Особливо високої досконалості й художньої обробки досяг китайський фарфор, вироби з якого не втратили цінності й донині.
Культурні процеси в Індії XVII ст. проходили під певним впливом культури середньоазійських народів (туркменів, узбеків), які прийшли в цю країну як завойовники і були основою могольської знаті.
Закономірно, що це знаходило свій відбиток у літературі, архітектурі, образотворчому мистецтві. Але, незважаючи на цей вплив, у культурі продовжували формуватися й індійські національні особливості. Зокрема, Тулсі Дас (1532- 1623) написав багато пісень, які виконувалися на всіх індуських святах. Він став дійсно всеіндійським поетом-піснярем.
Високого розвитку в Могольській імперії досягла архітектура. Вона поєднувала мусульманські мотиви з індійськими традиціями. За шаха Акбара було побудовано прекрасне місто Фатупур-Сікри з багатьма архітектурно вишуканими культовими і житловими спорудами.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть» автора Горбань Ю.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Формування нових світоглядних цінностей“ на сторінці 3. Приємного читання.
