Напад фашистської Німеччини на СРСР. Утворення антигітлерівської коаліції

Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть

Яка ж тут була раптовість нападу, коли з 25 травня 1941 р. вермахт перекидав до західного кордону нашої країни 100 ешелонів на добу з військовою технікою й озброєнням? Все частіше спостерігалися порушення радянського кордону. За 11 місяців до початку війни прикордонники затримали 5 тис. німецьких лазутчиків. За шість місяців перед війною німецькі літаки 324 рази порушували повітряний простір і проводили розвідку. Крім того, агентурна розвідка Радянського Союзу інформувала уряд про час фашистського наступу на СРСР. Але ж була сувора вказівка Сталіна: не йти на "провокації", вогню не відкривати ні в якому разі. Він заборонив елементарні заходи з приведення військ у бойову готовність, а Л. Берія твердо контролював цю заборону.

Такі основні, об'єктивні й суб'єктивні причини поразки Червоної армії на початку Великої Вітчизняної війни. Проте і сьогодні ще немає повного аналізу причин трагедії перших місяців війни, тому що вони складні, різнобічні й зумовлені багатьма політичними, економічними і військовими факторами. Лише останнім часом, наприклад крізь товщу пропагандистського туману, почала проступати більш-менш правдива картина того, що являли собою німецькі збройні сили періоду Другої світової війни. На наш погляд, краще за інших про армію противника у свій час сказав ГЖ. Жуков: "Треба оцінити гідно німецьку армію, із якою нам довелося зіткнутися з перших днів війни. Ми ж не перед дурниками відступали по тисячі кілометрів, а перед найсильнішою армією світу. Треба ясно сказати, що німецька армія на початок війни була краще нашої армії підготовленою, навченою, озброєною, психологічно більш готовою до війни... Треба також визнати, що німецький Генеральний штаб і взагалі німецькі штаби тоді краще працювали, ніж наш Генеральний штаб, і взагалі німецькі командувачі в той період краще й глибше думали, ніж наші командувачі". Можливо, це і була одна з найголовніших причин невдач Червоної армії в 1941 р.

Основні заходи, яких вжив радянський уряд, щоб вистояти в жорстокій боротьбі з фашистськими загарбниками, спрямовані на майбутню перемогу, полягали в такому.

• o Було створено надзвичайні органи влади й управління. 30 червня 1941 р. створено Державний комітет оборони, в руках якого зосередилася вся повнота влади. Його очолив Сталін. У 60 містах країни було створено міські комітети оборони, В екстремальних умовах централізована система управління відіграла свою роль. Крім того, було створено Ставку Головного командування Збройних сил, Радянське інформаційне бюро, Раду з евакуації та ін.

• o У терміновому порядку було перебазовано на Схід 1523 промислових підприємства, у тому числі 1360 військових. У цілому Рада з евакуації провела значну роботу. Поступово економіку країни було перебудовано на воєнний лад.

• o У ході війни всебічно зміцнювались Збройні сили СРСР, створювались нові види і роди військ, удосконалювалися стиль і методи управління. Вживались заходи щодо організації підпілля і партизанського руху.

Які ж головні віхи боротьби з агресорами до початку докорінного перелому в ході Другої світової війни?

На радянсько-німецькому фронті - це розгром фашистських військ під Москвою й оборонні бої під Сталінградом. Провал плану "Тайфун" на московському напрямку обійшовся військовому керівництву Німеччини покаранням 35 генералів, у тому числі було усунуто командувача групою армій "Центр" генерал-фельдмаршала фон Бока, головнокомандувача сухопутними військами генерал-фельдмаршала Браухіча. Головна заслуга в цій першій великій перемозі належить Західному фронту (із жовтня 1941 р. командувач Г.К. Жуков). Війська Німеччини зазнали воєнної і моральної поразки, було остаточно розвіяно міф про їх непереможність, зірвано план "блискавичної" війни, посилились антифашистські настрої у стані гітлерівців і їх сателітів. Японія і Туреччина не наважились вступити у війну проти СРСР. Посилився рух Опору в окупованих країнах. Це був початок докорінного повороту в ході Другої світової війни.

Розгромивши гітлерівців під Москвою, Червона армія продовжувала наступ до весни 1942 р. Але, скориставшись відсутністю другого фронту в Європі та прорахунками радянського командування, у травні ініціативу знову перехопила Німеччина. Б війська прорвали оборону під Курськом і Харковом і розгорнули наступ у двох напрямках: на Сталінград і Кавказ.

Водночас посилилась агресія Японії на Тихому океані та в Азії. Очікуючи слушного моменту, щоб напасти на СРСР, японські мілітаристи вирішили загарбати володіння США, Великобританії, Франції і Нідерландів у Тихому океані. Після бандитського нападу Японії на Тихоокеанський флот США, що базувався в бухті Перл-Харбор на Гавайських островах, полум'я Другої світової війни ще більше запалало. 8 грудня 1941 р. уряд США оголосив війну Японії. У війну з Японією вступили також Великобританія і її домініони, ряд держав Латинської Америки та ін.

11 грудня 1941 р. Німеччина й Італія оголосили війну США, звинувативши їх у порушенні нейтралітету. їх приклад наслідували Румунія, Угорщина, Болгарія, Словаччина і Хорватія. Отже, війна охопила всі великі держави і їх союзників.

Оголосивши війну США, Німеччина і Італія в той же день підписали договір із Японією про взаємодопомогу, а 18 січня 1942 р. - угоду про розмежування зон воєнних операцій. Японія у "своїй" зоні почала вторгнення до країн Південно-Східної Азії, прикриваючись лозунгами "Азія для азіатів", "визволення від білого імперіалізму і колоніалізму". Під владу Японії, крім раніше захоплених територій, потрапили Філіппіни, Таїланд, Малайя, Бірма, Індонезія, частково Нова Гвінея, багато тихоокеанських островів. Лише в травні - червні 1942 р. США і Англія, перекинувши частину свого флоту з Атлантики, зупинили наступ Японії. Війна в Тихому океані й Азії набула затяжного характеру.

У Північній Африці італо-німецькі війська під командуванням генерала Роммеля в травні - червні 1942 р. почали новий наступ на Єгипет із метою захопити важливу англійську військово-морську базу Александрію і Суецький канал. Вони просунулись на 300 км і досягли містечка Ель-Аламейн. Але, не отримавши достатніх підкріплень, Роммель не досяг Александрії.

В Атлантиці Німеччина намагалась розірвати комунікації, які зв'язували Великобританію, США і СРСР, і досягла значних результатів. У 1942 р. німецькі підводні човни потопили 1020 торгових суден. Ще 40 кораблів потопили італійські підводні човни.

Великобританія і США вимушені були направити на боротьбу з підводними човнами великі сили свого флоту й авіації. Крім того, а початку 1942 р. англійська авіація, а потім і літаки США, що базувались в Англії, стали систематично бомбардувати міста і промислові підприємства Німеччини (іноді одночасно вилітали 100-200 літаків). Але їм не вдалося завдати серйозної шкоди роботі німецької військової промисловості.

Отже, у другому періоді світової війни (22 червня 1941 р. - листопад 1942 р.) на боці агресора ще була значна перевага.

У тяжкі роки війни обставини вимусили лідерів великих держав всупереч ідеологічним розмежуванням об'єднати зусилля в інтересах перемоги над спільним ворогом. Недовір'я передвоєнних років було відкладено в сторону, адже доля Великобританії і США тепер залежала від того, чи вистоїть у цій війні СРСР.

Склалася антигітлерівська коаліція держав - унікальне політичне досягнення Другої світової війни. Які ж перші кроки й основні віхи її утворення?

По-перше, зміна воєнно-політичної обстановки в Європі після поразки Франції змусила США, зберігаючи офіційний нейтралітет, все більше втягуватись у боротьбу проти Німеччини. В липні 1940 р. за ініціативою уряду Рузвельта багато латиноамериканських країн спільно зі США підписали Гаванську декларацію, яка заявляла, що американські держави не допустять переходу американських володінь європейських держав (володіння Франції в Карибському морі) у руки якої-небудь іншої держави (тобто

Німеччини). У вересні 1940 р. США передали Великобританії 50 есмінців, необхідних для супроводу торгових суден і взамін дістали можливість створювати військові бази на англійських островах в Атлантичному океані. 11 березня 1941 р. за ініціативою Рузвельта (у листопаді 1940 р. вперше в історії США обраний президентом на третій термін) було прийнято закон про ленд-ліз1, тобто постачання зброї, спорядження і продовольства тим країнам, оборона яких, на думку президента, є важливою для інтересів США. Першою таку допомогу отримала Великобританія.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть» автора Горбань Ю.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Напад фашистської Німеччини на СРСР. Утворення антигітлерівської коаліції“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Тема 1. Зародження індустріальної цивілізації і формування цілісності світового розвитку (кінець XV-XVII ст.)

  • Великі географічні відкриття та їх наслідки для розвитку світової цивілізації

  • Європейське Відродження. Реформація і Контрреформація в Європі

  • Перші європейські революції та їх вплив на цивілізаційний поступ людства

  • Російська держава у XVI-XVII століттях

  • Європейська колонізація Північної Америки. Початок формування північноамериканської нації

  • Східні цивілізації у період зародження індустріального суспільства

  • Формування нових світоглядних цінностей

  • Тема 2. Європейсько-Американська цивілізація та позаєвропейський світ У XVIII - середині XIX ст.

  • Романтизм, національне відродження та об'єднавчий рух в Європі

  • Формування та розвиток основних ідейно-політичних доктрин XIX століття: консерватизму, лібералізму, соціалізму, анархізму

  • Соціально-економічні трансформації країн Європи і США. Становлення парламентаризму

  • Позаєвропейський світ: основні тенденції суспільного розвитку

  • Тема 3. Модернізація капіталізму: новітня доба (кінець XIX - початок XX ст.)

  • Парламентаризм - апогей європейської державно-правової еволюції

  • Міжнародні відносини в контексті модернізації капіталізму

  • Англо-бурська війна 1899-1902 рр.

  • Модернізація - генератор науково-культурного прогресу на зламі XIX-XX століть

  • Тема 4. Перша світова війна (1914-1918 рр.)

  • Початок Першої світової війни. Бойові дії на фронтах 1914 р.

  • Воєнні дії 1915-1916 рр.

  • Ставлення до війни народів воюючих країн. Еволюція громадської позиції

  • Кампанії 1917-1918 рр. Вступ у війну США та вихід з неї Росії

  • Підсумки Першої світової війни

  • Тема 5. Міжвоєнний період світової історії: суспільно-політичні трансформації

  • Нові геополітичні реалії міжвоєнного періоду

  • Тенденції та моделі соціально-економічного розвитку. Культурні трансформації

  • Основні політичні ідеології міжвоєнного періоду

  • Загострення суперечностей у міждержавних відносинах напередодні війни

  • Тема 6. Друга світова війна (1939-1945 рр.)

  • Напад фашистської Німеччини на СРСР. Утворення антигітлерівської коаліції
  • Докорінний перелом у ході Другої світової війни та її завершення

  • Основні підсумки та уроки Другої світової війни

  • Тема 7. Геополітичні зміни в післявоєнному світі. Формування постіндустріальних суспільств (друга половина 40-х - 80-ті роки XX ст.)

  • Початок "холодної війни"

  • Модернізація державно-політичних систем країн Заходу в другій половиш XX століття

  • Світова система соціалізму в другій половині 40-х - наприкінці 80-х років

  • Країни "третього світу" в постколоніальну добу

  • Від відбудови до науково-технічної революції: стратегія економічного розвитку

  • Соціально-економічні наслідки НТР

  • Економічні перетворення і реформи на шляху до постіндустріальних суспільств

  • Тема 8. Світ наприкінці XX - на початку XXI ст.: нові тенденції розвитку

  • Глобалізація та її вплив на соціально-політичний та етнодержавний розвиток світу

  • Тенденції світового економічного розвитку

  • Інформатизація суспільства - визначальний фактор сучасного стану розвитку людства

  • Післямова