Напад фашистської Німеччини на СРСР. Утворення антигітлерівської коаліції

Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть

Група армій "Північ" зі Східної Пруссії через Прибалтику наступала на Ленінград. її наступ підтримували німецькі й фінські війська з території Фінляндії.

Група армій "Центр" розгорнула наступ у напрямку Мінськ - Смоленськ - Москва.

На Україну наступала група армій "Південь". Головний напрям удару - Київ.

Почався один із найтрагічніших періодів Другої світової війни. Уже до 10 липня 1941 р. німецькі війська просунулися на північно-західному напрямку до 500 км, на західному - 350 км. Вони захопили Прибалтику, Білорусію і значну частину України. Тяжких втрат зазнали більше 100 дивізій.

Наслідки прикордонних боїв змінили співвідношення сил на користь ворога. Склалася катастрофічна обстановка для Радянського Союзу. Радянські війська відходили з боями, зазнавали величезних втрат. Героїчним опором радянські воїни затримували наступ гітлерівців, але зупинити його не могли.

Як тоді, у страшні й гіркі дні та місяці війни, так і сьогодні люди задають собі питання: у чому ж причини того надзвичайно тяжкого становища, в якому опинилася країна? Які фактори вплинули на величезні втрати і поразки Червоної армії уже в перші дні та місяці війни? Чому ціна перемоги СРСР стала надзвичайно високою?

У пошуках відповідей на ці непрості запитання історики тривалий час звертали увагу на такі чинники:

• o Німеччина мала величезний військово-економічний потенціал, який спирався на ресурси майже всієї захопленої гітлерівцями Європи і перевищував радянський у 2,5 раза;

• o німецька армія мала дворічний досвід сучасної війни, була озброєна за останнім словом техніки, а Червона армія цього досвіду й озброєння не мала;

• o вказували на фактор раптовості нападу на Радянський Союз, всебічну розвідувальну й ідеологічну підготовку до війни з боку фашистської Німеччини;

• o дискутувалось питання про ступінь готовності СРСР до війни, про некомпетентність Сталіна у воєнних питаннях, його невміння оцінити воєнно-стратегічну обстановку і наміри фашистського керівництва Німеччини (наприклад, напрямок головного удару) тощо.

Як бачимо, наголос робився на об'єктивних причинах поразок Червоної армії, що, звичайно, мали місце. Сучасний рівень історичної науки дає можливість повніше й об'єктивніше висвітлити цю проблему, дещо відійти від старих стереотипів, уточнити окремі положення. Зокрема, можна зробити такі узагальнення.

Перше. Утворення і зміцнення командно-адміністративної системи управління в 30-ті роки не дало бажаного результату в зміцненні економічних основ обороноздатності СРСР. Хоч витрати на оборону країни зростали, проте ефективність їх реалізації була недостатньою. Про це свідчать дані: на 1 листопада 1940 р. по восьми промислових наркоматах не було встановлено 33 тис. металоріжучих верстатів, а між тим за весь 1940 р. їх виробили 58 тис. У 1938-1941 рр. прийнято ряд урядових рішень: "Про заходи з упорядкування трудової дисципліни...", "Про перехід на восьмигодинний робочий день, на семиденний робочий тиждень і про заборону робітникам і службовцям покидати підприємства й установи". Кожний робітник або службовець, який самовільно залишив роботу, міг бути покараний тюремним ув'язненням до 4 місяців. Через місяць після прийняття указу було порушено більше 100 тис. кримінальних справ, а за півтора наступних місяці - 900 тис. Це призвело до ще більшого безладдя, безвідповідальності та деморалізації кадрів. Прогули робітників зменшилися, але і приріст промислової продукції теж зменшився. Так, у 1939 р. приріст промислової продукції становив 14,7 %, а в 1940 р. зменшився до 11 %.

Друге. Проводячи лінію на зміцнення авторитарного режиму в країні та партії, на усунення всіх "небажаних", Сталін і його підручні, насамперед Л.П. Берія, К.Є. Ворошилов, В.В. Ульріх, Л.З. Мехліс та ін., ще із травня 1937 р. розпочали надзвичайно жорстокі, нічим не виправдані репресії проти командного складу Збройних сил (М.Н. Тухачевський, І.П. Уборевич, А.І. Корк, Р.П. Ейдерман, В.М. Примаков, командувач військами Київського військового округу І.Є. Якір та ін.).

Армія втратила більш як 40 тис. досвідчених і кваліфікованих воєначальників, командирів та політпрацівників. (Щоправда, понад 13 тис. тих, хто вцілів, зрештою випустили з таборів і тюрем і повернули до армії.) Частка воєначальників із вищою військовою освітою на 1941 р. порівняно з 1936 р. скоротилася вдвоє і становила лише 7 % командного складу Червоної армії.

Різке зниження професійного рівня командного складу не могло бути непоміченим майбутнім ворогом і було однією із причин невдач на першому етапі війни.

У своїх мемуарах Маршал Радянського Союзу А.М. Василевський висловив думку про те, що якби не було 1937 р. (маючи на увазі репресії), можливо, не було б і війни в 1941 р.

Третє. Некомпетентність воєнно-стратегічного керівництва з боку Сталіна. Саме вона, наприклад у серпні 1941 р., стала причиною трагедії 6-ї та 12-ї армій Південного фронту в так званому "уманському котлі". Трагічні наслідки для Південно-Західного фронту мала заборона Верховного Головнокомандувача залишити напівоточений гітлерівцями Київ. Унаслідок цього в оточенні опинилися чотири армії.

Через переоцінку Ставкою, очолюваною Сталіним, власних сил і недооцінки можливостей ворога під Харковом та Керчю у травні 1942 р. були оточені й зазнали поразки шість армій. Дорого коштували ці полководницькі амбіції "вождя народів": лише в названих операціях було втрачено полоненими 12 армій (1,2 млн бійців і командирів), тобто одна третина усієї кількості воїнів діючої армії потрапили у ворожий полон у 1941-1942 рр.1

Четверте. У стратегічному плані на випадок війни не було передбачено оборонної операції. Війська ідеологічно були спрямовані на війну, якщо вона виникне, на чужій території. А фактор раптовості нападу Німеччини на Радянський Союз та його вплив на поразки Червоної армії на початку війни знадобився Сталіну для виправдання своїх помилок і прорахунків в організації відсічі агресору.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть» автора Горбань Ю.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Напад фашистської Німеччини на СРСР. Утворення антигітлерівської коаліції“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Тема 1. Зародження індустріальної цивілізації і формування цілісності світового розвитку (кінець XV-XVII ст.)

  • Великі географічні відкриття та їх наслідки для розвитку світової цивілізації

  • Європейське Відродження. Реформація і Контрреформація в Європі

  • Перші європейські революції та їх вплив на цивілізаційний поступ людства

  • Російська держава у XVI-XVII століттях

  • Європейська колонізація Північної Америки. Початок формування північноамериканської нації

  • Східні цивілізації у період зародження індустріального суспільства

  • Формування нових світоглядних цінностей

  • Тема 2. Європейсько-Американська цивілізація та позаєвропейський світ У XVIII - середині XIX ст.

  • Романтизм, національне відродження та об'єднавчий рух в Європі

  • Формування та розвиток основних ідейно-політичних доктрин XIX століття: консерватизму, лібералізму, соціалізму, анархізму

  • Соціально-економічні трансформації країн Європи і США. Становлення парламентаризму

  • Позаєвропейський світ: основні тенденції суспільного розвитку

  • Тема 3. Модернізація капіталізму: новітня доба (кінець XIX - початок XX ст.)

  • Парламентаризм - апогей європейської державно-правової еволюції

  • Міжнародні відносини в контексті модернізації капіталізму

  • Англо-бурська війна 1899-1902 рр.

  • Модернізація - генератор науково-культурного прогресу на зламі XIX-XX століть

  • Тема 4. Перша світова війна (1914-1918 рр.)

  • Початок Першої світової війни. Бойові дії на фронтах 1914 р.

  • Воєнні дії 1915-1916 рр.

  • Ставлення до війни народів воюючих країн. Еволюція громадської позиції

  • Кампанії 1917-1918 рр. Вступ у війну США та вихід з неї Росії

  • Підсумки Першої світової війни

  • Тема 5. Міжвоєнний період світової історії: суспільно-політичні трансформації

  • Нові геополітичні реалії міжвоєнного періоду

  • Тенденції та моделі соціально-економічного розвитку. Культурні трансформації

  • Основні політичні ідеології міжвоєнного періоду

  • Загострення суперечностей у міждержавних відносинах напередодні війни

  • Тема 6. Друга світова війна (1939-1945 рр.)

  • Напад фашистської Німеччини на СРСР. Утворення антигітлерівської коаліції
  • Докорінний перелом у ході Другої світової війни та її завершення

  • Основні підсумки та уроки Другої світової війни

  • Тема 7. Геополітичні зміни в післявоєнному світі. Формування постіндустріальних суспільств (друга половина 40-х - 80-ті роки XX ст.)

  • Початок "холодної війни"

  • Модернізація державно-політичних систем країн Заходу в другій половиш XX століття

  • Світова система соціалізму в другій половині 40-х - наприкінці 80-х років

  • Країни "третього світу" в постколоніальну добу

  • Від відбудови до науково-технічної революції: стратегія економічного розвитку

  • Соціально-економічні наслідки НТР

  • Економічні перетворення і реформи на шляху до постіндустріальних суспільств

  • Тема 8. Світ наприкінці XX - на початку XXI ст.: нові тенденції розвитку

  • Глобалізація та її вплив на соціально-політичний та етнодержавний розвиток світу

  • Тенденції світового економічного розвитку

  • Інформатизація суспільства - визначальний фактор сучасного стану розвитку людства

  • Післямова