Модернізація - генератор науково-культурного прогресу на зламі XIX-XX століть

Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть

Оскільки питання про походження видів зачіпало категорію розвитку, прийняття основних положень дарвінізму неминуче вело до змін у духовному житті. Не лише в науці, а й у суспільній свідомості в цілому почалася зміна парадигми, і в цьому розумінні можна зазначити, що перемога дарвінізму була не лише завершенням однієї з головних тенденцій науки XIX ст., а й початком нового етапу в історії природознавства й у світосприйманні людства.

З усією очевидністю дарвінізм змінював парадигму в біології, фізиці, геології, історії, філософії.

Уявлення про фізичну картину світу як стабільну, завершену, непорушну руйнувалось. Взагалі всяка завершеність - завжди симптом назріваючої зміни парадигми, оскільки досягнутий рівень знань про світ за всієї його теоретичної і практичної значимості неминуче містить численні нерозв'язані завдання і питання, на які відповідь не можна одержати в межах старої парадигми.

Такі питання постали перед наукою, зокрема, в результаті одного із найграндіозніших відкриттів XIX ст. - побудови Д.І. Менделєєвим періодичної системи елементів і встановлення залежності між їх атомними масами і хімічними властивостями (1869 р.).

Цю залежність було визначено з такою точністю, що на основі періодичного закону виникла можливість внести поправки в значення атомних мас ряду елементів і навіть передбачити відкриття нових, поки що невідомих елементів. І все ж цей закон лише констатував періодичність повторення властивостей елементів, якщо вони розташовані за зростанням атомної ваги, але ніяк не пояснював, чому так відбувається. Такими ж були і закони спадковості Грегора Менделя (настоятеля монастиря в Моравії), чим було покладено початок нової науки - генетики (1866 р.), і рівняння Максвелла, не кажучи вже про закони Ньютона. Вони були великими віхами пізнання, але встановлювали залежності, що лежали, так би мовити, "на поверхні" речовини, не проникаючи в його глибини, тобто у сферу мікросвіту.

Наприкінці 1895 р. ректор Вюрцбурзького університету В.К. Рентген відкрив існування нового виду променів (які він назвав Х-променями) з дивними властивостями. Ці промені, залишаючись непомітними, пронизують різні предмети, висвітлюючи на екрані тіньові зображення менш "просвічуваних" предметів. За допомогою цих променів можна не лише побачити те, що сховано від очей шаром якої-небудь речовини, з'єднання деталей механізмів чи скелет живої людини, а й зафіксувати на фотоплівці. Доречно зауважити, що аналогічне відкриття, але значно раніше Рентгена, здійснив видатний австрійський вчений українського походження Іван Пулюй.

Велике відкриття Пулюя - Рентгена дістало практичне застосування в медицині й техніці, підштовхнуло людську думку до нових, більш складних відкриттів. Саме воно спонукало французького фізика А, Беккереля провести дослідження випромінення фосфоричних речовин, щоб встановити, чи не мають їх промені "рентгенівських" властивостей. Найбільш повну відповідь на ці питання дало подружжя Марія Склодовська-Кюрі і 17'єр Кюрі. Вони встановили, що радіоактивність (як ними було названо властивість окремих атомів випромінювати промені) властива не лише урану. Більше того, вони довели, що існують атоми із сильнішим випроміненням і виділили відповідні елементи - полоній і радій.

Відкриття радіоактивності, за яку подружжя Кюрі спільно з А. Беккерелем у 1903 р. одержали Нобелівську премію з фізики, по суті відкрило дорогу в "дивний" світ мікрочастин. Якась дивна енергія ховалась всередині атома, вона вивільнялась у процесі розпаду атомного ядра і разом з тим здійснювалось перетворення атома радіоактивної речовини в атом іншої речовини, інакше кажучи, стало зрозуміло, що атом - це не найдрібніша, неподільна частинка, що він сам має складну структуру, що хімічні елементи несталі, що, нарешті, мікрочастинки рухаються за законами, не передбаченими класичною механікою і навіть суперечать їй.

Першою відкритою мікрочастинкою був електрон - атом електрики, або одиничний заряд, як у той час називали дрібнішу частинку електрики. Слово "електрон", що з'явилось у науковому лексиконі в 1891 р., як і сама ідея най дрібнішої частинки електрики, мало гіпотетичний характер аж до 1897 р., коли зусиллями багатьох вчених, але перш за все англійського фізика Дж.Дж. Томсона, його існування було доведено експериментально.

У 1900 р. Макс Планк висунув гіпотезу про перервність замість безперервності випромінення теплової енергії і про існування квантів - її неподільних порцій. У 1905 р. Альберт Ейнштейн застосував ідею Планка до всякого, а не лише теплового випромінення. Світло випромінюється не суцільним потоком, а квантами, неподільними частинками, згодом названими фотонами. Завдяки квантовій фізиці видатний датський вчений-фізик Нільс Вор (1885-1962) на початку XX ст. створив таку модель атома, яка пояснювала і перетворення речовини, і саме випромінення.

Великий фізик Ернест Резерфорд у 1911 р. побудував модель атома за законами класичної механіки або за аналогією Сонячної системи: електрони в ній не падають на ядро в результаті відцентрової сили, яка утримує і планети від падіння на Сонце. Хоч ця модель не відображала реальної структури атома, вона допомогла Бору рішуче відійти від класичної фізики і побудувати таку модель атома, в якій електрони обертаються за заданими орбітами, але не випромінюють енергію безперервно, а роблять це в момент переходу на іншу орбіту одразу, стрибком, випромінюючи квант енергії. Так квантова теорія проникла в атомну фізику, збагативши її принципово новим підходом до руху елементарних частин. Спираючись на ці відкриття, Альберт Ейнштейн у 1905 р. сформулював так звану спеціальну теорію відносності. Ейнштейн всупереч класичним поглядам на час і простір позбавив їх статусу "абсолютності": не існує абсолютного часу, незалежно від систем відрахунку він, як розміри тіл, змінюється залежно від швидкості руху. Іншими словами, час відносний і різноманітний у різних системах координат.

Якою ж була реакція буржуазії на природничо-наукову революцію?

• o По-перше, буржуазія сприяла різкому піднесенню престижу вчених і науки в цілому.

• o По-друге, хоч наука ще не стала масовою професією, панівний клас сприяв формуванню специфічного загону інтелігенції, зайнятої переважно в університетах, високо оплачуючи їх працю (окрім навчання студентів).

• o По-третє, буржуазні правлячі кола допомагають (політично і матеріально) вченим створювати спеціалізовані лабораторії і науково-дослідні інститути, такі як знаменита кавендишська лабораторія в Кембриджі, де тривалий час працював Дж.Дж. Томсон, а пізніше - Резерфорд, Радієвий інститут у Парижі під керівництвом Марії Кюрі, Імперський фізико-технічний інститут у Берліні, Пастерівський у Парижі та ін.

• o По-четверте, багаті підприємці сприяли організації наукових лабораторій безпосередньо в промислових фірмах, оскільки практичне застосування результатів дослідів приносило комерційну вигоду. Наприклад, американська монополія "Дженерал електрик" створила дослідницьку лабораторію з універсальним устаткуванням - одну з перших лабораторій, спеціально орієнтованих на експериментальні роботи. Прикладний характер надавали і деяким університетським лабораторіям, які виконували роботи на замовлення промисловості. Такою була, наприклад, кріогенна лабораторія Лондонського університету, створена для обслуговування холодильної промисловості.

• o По-п'яте, панівний клас сприяв також виникненню нових технологічних наук, в основі яких були висновки наук фундаментальних, котрі розробляли проблеми, що безпосередньо зацікавили промисловість. Буржуазія по-іншому і не могла ставитись до науки і вчених, тому що вона відразу зрозуміла, що наука і вчені повністю себе окуплять. Все це сприяло піднесенню суспільного значення науки, а разом з тим і становища вчених у суспільстві. Вчених шанували всі соціальні верстви за відкриті ними "чудеса", які приносили всім практичну користь. Наприклад, відкриття Л. Пастера і Р. Коха забезпечили успішну боротьбу проти багатьох небезпечних хвороб; винайдення кінематографа, створення О.С. Поповим безкабельного телеграфу (радіо) сприяли духовному збагаченню людства - такі були лише найбільш яскраві й відомі практично всім на землі результати наукового прогресу тієї епохи. Вплив наукових досягнень на промисловість, сільське господарство, освіту, на спосіб життя і характер мислення, на авторитет держави у світі став настільки реальним, що наукове середовище, яке налічувало в той час більше 50 тис. осіб, було оточено ореолом загальної уваги і шани. Образ вченого з'являється в літературі, мистецтві, а наукова фантастика набуває популярності завдяки романам Жуля Берна і Герберта Уеллса.

Таким чином, модернізація капіталізму, що відбувалась наприкінці XIX - на початку XX ст. зумовила глобальний розвиток продуктивних сил, а також науки і культури.

Внаслідок змін у техніці й технології виробництва, викликаних НТР, було створено матеріальні передумови для постання монополій і модернізації капіталізму, тобто переходу від промислової стадії і вільної конкуренції до монополістичної стадії. Сприяли процесові монополізації й економічні кризи, що регулярно відбувались наприкінці XIX - на початку XX ст.

Монополії як форма організації виробництва і капіталу зайняли панівне становище в соціально-економічному, політичному і культурному житті провідних країн світу.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія сучасного світу: соціально-політична історія XV початку XXI століть» автора Горбань Ю.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Модернізація - генератор науково-культурного прогресу на зламі XIX-XX століть“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Тема 1. Зародження індустріальної цивілізації і формування цілісності світового розвитку (кінець XV-XVII ст.)

  • Великі географічні відкриття та їх наслідки для розвитку світової цивілізації

  • Європейське Відродження. Реформація і Контрреформація в Європі

  • Перші європейські революції та їх вплив на цивілізаційний поступ людства

  • Російська держава у XVI-XVII століттях

  • Європейська колонізація Північної Америки. Початок формування північноамериканської нації

  • Східні цивілізації у період зародження індустріального суспільства

  • Формування нових світоглядних цінностей

  • Тема 2. Європейсько-Американська цивілізація та позаєвропейський світ У XVIII - середині XIX ст.

  • Романтизм, національне відродження та об'єднавчий рух в Європі

  • Формування та розвиток основних ідейно-політичних доктрин XIX століття: консерватизму, лібералізму, соціалізму, анархізму

  • Соціально-економічні трансформації країн Європи і США. Становлення парламентаризму

  • Позаєвропейський світ: основні тенденції суспільного розвитку

  • Тема 3. Модернізація капіталізму: новітня доба (кінець XIX - початок XX ст.)

  • Парламентаризм - апогей європейської державно-правової еволюції

  • Міжнародні відносини в контексті модернізації капіталізму

  • Англо-бурська війна 1899-1902 рр.

  • Модернізація - генератор науково-культурного прогресу на зламі XIX-XX століть
  • Тема 4. Перша світова війна (1914-1918 рр.)

  • Початок Першої світової війни. Бойові дії на фронтах 1914 р.

  • Воєнні дії 1915-1916 рр.

  • Ставлення до війни народів воюючих країн. Еволюція громадської позиції

  • Кампанії 1917-1918 рр. Вступ у війну США та вихід з неї Росії

  • Підсумки Першої світової війни

  • Тема 5. Міжвоєнний період світової історії: суспільно-політичні трансформації

  • Нові геополітичні реалії міжвоєнного періоду

  • Тенденції та моделі соціально-економічного розвитку. Культурні трансформації

  • Основні політичні ідеології міжвоєнного періоду

  • Загострення суперечностей у міждержавних відносинах напередодні війни

  • Тема 6. Друга світова війна (1939-1945 рр.)

  • Напад фашистської Німеччини на СРСР. Утворення антигітлерівської коаліції

  • Докорінний перелом у ході Другої світової війни та її завершення

  • Основні підсумки та уроки Другої світової війни

  • Тема 7. Геополітичні зміни в післявоєнному світі. Формування постіндустріальних суспільств (друга половина 40-х - 80-ті роки XX ст.)

  • Початок "холодної війни"

  • Модернізація державно-політичних систем країн Заходу в другій половиш XX століття

  • Світова система соціалізму в другій половині 40-х - наприкінці 80-х років

  • Країни "третього світу" в постколоніальну добу

  • Від відбудови до науково-технічної революції: стратегія економічного розвитку

  • Соціально-економічні наслідки НТР

  • Економічні перетворення і реформи на шляху до постіндустріальних суспільств

  • Тема 8. Світ наприкінці XX - на початку XXI ст.: нові тенденції розвитку

  • Глобалізація та її вплив на соціально-політичний та етнодержавний розвиток світу

  • Тенденції світового економічного розвитку

  • Інформатизація суспільства - визначальний фактор сучасного стану розвитку людства

  • Післямова