У 1975 році партія прийняла "Мангеймську заяву", в якій наголошувалася прихильність соціальної ринкової економіки, але підкреслювався новий підхід до соціальних питань. Союз заявив про свою претензію на надання особливого заступництва тим соціальним верствам, які він зараховував до "неорганізованих" груп населення – "особи похилого віку, матері з дітьми або непрацездатні, як правило, безсилі перед організованими спілками".
Важливою подією в історії партії став з'їзд ХДС у 1978 році, що відбувся в Людвигсхафені, на якому після тривалої дискусії була прийнята перша в історії ХДС "Програма принципів". У Програмі підкреслювалося, що партія дотримується християнських цінностей і вихідним моментом у визначенні її політичної діяльності є людина, відповідальна перед Богом.
Канцлером ФРН Г. Коль був обраний 1 жовтня 1982 р. в результаті першого в історії бундестагу вдалого конструктивного вотуму недовіри чинному федеральному канцлеру Г. Шмідту. Щоб отримати легітимність, Г. Коль зважився на ризикований крок – розпуск парламенту.
Після тривалих роздумів президент ФРН К. Карстенс прийняв рішення про розпуск бундестагу і призначення нових виборів на 6 березня 1983 року. Кілька депутатів бундестагу спробували оскаржити це рішення в Конституційному суді, але суд виніс рішення про конституційність розпуску бундестагу. Підсумок виборів був вражаючий: ХДС отримав 48,8% голосів виборців.
У 1986 році ХДС приймає програму "Маніфест майбутнього". Велике місце в цьому документі приділялася проблемам науково-технічного прогресу і його ролі в сучасному світі. Враховуючи наслідки, пов'язані з освоєнням космосу, проблема охорони навколишнього середовища була розширена до необхідності турботи про всесвіт. Ці положення з'явилися під впливом провідних Церков Німеччини – Євангелічної і Католицької, які в 1985 році запропонували доповнити доктрину соціального ринкового господарства "екологічними компонентами" і назвати її "екологічно відповідальне соціальне ринкове господарство".
Підтримка громадськістю роботи коаліції в процесі об'єднання Німеччини була підтверджена на федеральних виборах 1990 року, коли коаліція ХДС/ХСС-ВДП отримала переконливу перемогу. З жовтня 1990 р. Німецька Демократична Республіка була скасована, а її територія повторно приєднана до ФРН. Східнонімецька ХДС об'єдналася із західнонімецькою колегою, і були проведені вибори в об'єднаній країні. Хоча Коль був переобраний, партія стала втрачати велику частину своєї популярності через економічний спад у колишній НДР і підвищення податків на заході. ХДС був, проте, в змозі виграти федеральні вибори 1994 року.
У 1994 році ХДС прийняв нову "Програму принципів", положення якої були пов'язані з проблемами об'єднання Німеччини. У Програмі вказувалися пріоритетні завдання, які належало вирішити в східних землях: структурна перебудова економіки, вирішення питань екологічної безпеки та соціальне забезпечення, створення нових робочих місць. При цьому ХДС вказувала, що населенню східних земель необхідно відмовитися від колишньої системи мислення. Необхідно прийняти новий політичний і громадський прядок, який існував на заході.
З кінця 1990-х років і початку Берлінської республіки починається розмивання монополії на владу обох "народних партій" – ХДС / ХСС і СДПН. їх авторитет і здатність інтегрувати своїх прихильників падають від десятиліття до десятиліття. Втрата лідерських позицій природно підточила випробувану протягом десятиліть формулу федеральної влади – "народна партія" + "молодший партнер".
Гельмут Коль займав пост голови партії до поразки на виборах в 1998 році, коли його змінив Вольфганг Шойбле. Останній пішов у відставку на початку 2000 року в результаті скандалу стосовно джерел фінансування партії і був замінений на Ангелу Меркель, яка залишається лідером ХДС до сьогодні.
У грудні 2007 року на з'їзді в Ганновері була прийнята нова програма партії під назвою "Свобода і безпека. Принципи для Німеччини". Вона змінила програму 1994 року і стала третьою за рахунком з моменту заснування ХДС.
Програма була покликана показати відмінності між ХДС і СДПН. На думку християнських демократів, головне завдання ХДС – "розвиток власної відповідальності громадян". Там, де цього виявиться недостатньо, держава готова "надати допомогу".
Підсумки виборів 2009 року були для ХДС втішними. Прихід партії до влади став можливим не як результат перемоги на виборах (християнські демократи отримали 33,8% голосів виборців), а як наслідок катастрофічного провалу СДПН і зростаючої байдужості електорату (рекордне за всю історію падіння участі в голосуванні до 71%, що мають право голосу).
22 вересня 2013 року відбулись чергові вибори до бундестагу. На них було обрано 630 членів федерального парламенту Німеччини. Двома основними кандидатами на посаду голови уряду стали чинний канцлер Ангела Меркель (від блоку ХДС/ХСС) та представник опозиції Пеер Штайнбрюк (від СДПН). За офіційними даними, найбільшу кількість голосів набрав блок ХДС/ ХСС на чолі з Ангелою Меркель – 41,5% (що стало найкращим результатом блоку за останні 20 років). СДПН – 25,7%, Ліва партія – 8,6% і Партія зелених – 8,4%. Нева партія "Альтернатива для Німеччини" з євроскептичною програмою не набрала необхідного мінімуму 5% і не потрапила до парламенту.
Вільна демократична партія (ВДП) уперше за свою історію з 1949 року також не потрапила до парламенту, набравши лише 4,8%. Таким чином Ангела Меркель втратила традиційного партнера в коаліції. Блок ХДС/ХСС проводив переговори про так звану "велику коаліцію" з Соціал-демократичною партією або про коаліцію з Партією зелених. Лише після того, як 76% членів СДПН у всіх землях Німеччини схвалили коаліцію з ХДС/ХСС на внутріпартійному референдумі, вдалося сформувати "велику" коаліцію з ХДС/ХСС і СДПН та підписати коаліційний договір.
У сформованій ситуації А. Меркель намагається розширити соціальну базу Християнського демократичного союзу і відвоювати виборців у своїх конкурентів, часто йдучи за їх мінливими настроями на шкоду традиційним цінностям партії. У результаті багато експертів і критиків дорікають їй у відсутності чітких політичних орієнтирів і цілей. З іншого боку, є припущення, що вона намагається створити новий, більш сучасний Християнський демократичний союз, який стане своєрідною "партією громадян". Саме тому А. Меркель проводить політику не "християнського" патріотизму, характерного для ХДС з часів його заснування, а "державного" або "реального", намагаючись залучити на свій бік виборців з нових федеральних земель, які в більшості своїй не такі релігійні.
Під керівництвом А. Меркель ХДС, безсумнівно, стала менш консервативною та багатопрофільною – партії вдалося "забрати" собі теми, що традиційно належать до сфери СДПН і "зелених". Така політика, безумовно, розширює можливості партії для створення нових коаліцій.
Основними ідейними положеннями християнської демократії є:
• Демократія.
• Популізм. Проведена політика повинна охоплювати інтереси якомога ширшого кола людей.
• Персоналізм. Суспільство і держава служать людині й існують заради створення умов, необхідних для її самореалізації. Суспільство і людина повинні перебувати в стані органічного балансу і взаємного доповнення. Запорукою здорового суспільства є культура взаємної поваги і взаємної відповідальності.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зовнішня політика та політичні системи Французької Республіки та Федеративної Республіки Німеччини -» автора Рудько С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. Політичні партії ФРН“ на сторінці 2. Приємного читання.
