Демократичний рух схвалює тісну співпрацю Франції з США і Канадою, а також є прихильником цінностей демократії та дотримання прав людини на світовій арені. Він виступає за прийняття європейської конституції. Демократичний рух проти згадки в конституції про бога, оскільки релігія і закон не повинні змішуватися.
Важливо зазначити, що з часу свого заснування Демократичний рух перебуває під сильним впливом Ф. Байру. Позиція партії здебільшого визначається не лише програмними документами, але і політичними поглядами свого керівника. Виступи, телезвернення, інтерв'ю глави центристів значною мірою персоніфіковані, мають на собі відбиток і особливості стилю Ф. Байру. У вираженні суспільно-політичних поглядів Ф. Байру важливе місце займають і його численні публікації. Вони, поряд з його виступами, стають знаковими орієнтирами для партії. Часто думки Ф. Байру випереджають партійні проекти і стають визначальними для іміджу всієї партії.
Як уже зазначалось, на основі СФД поряд із Демократичним рухом виникла правоцентристська партія Новий центр (фр. Nouveau Centre), яка співпрацювала з СНР. Підтримуючи Ніколя Саркозі, партія планувала увійти в праву більшість, залишаючись при цьому юридично незалежною від СНР. Про створення партії офіційно було повідомлено 29 травня 2007 р. на прес- конференції на Національній Асамблеї. Під час парламентських виборів у червні 2007 р. 17 депутатів членів Нового центру були обрані депутатами Національної Асамблеї. Три депутати було обрано у першому турі, серед них лідер партії – міністр оборони Ерве Морін.
У своєму другому кабінеті партії прем'єр-міністр Франсуа Фійон призначив трьох членів Нового центру членами уряду: Е. Моріна – міністром оборони, Андре Сантіні – державним секретарем з питань державних службовців і Валері Летард – державним секретарем з питань соціальної солідарності. Партія є членом Центристського демократичного Інтернаціоналу, Міжнародного демократичного союзу та Європейської народної партії. На конгресі в Німі в 2008 р. Е. Моріна було обрано головою партії.
Партія у сучасному вигляді є відносно новою в політичному житті Французької Республіки. Вона встигла проіснувати лише 7 років, проте досягла певних успіхів у своїй політичній діяльності.
На європейських виборах 2009 р. партія приєдналась до президентського альянсу, і три її члени стали депутатами Європарламенту. У травні-червні 2011 р. партія приєдналась до Союзу Радикальної партії як альтернатива СНР.
Новий центр є однією з проєвропейських партій, і 19 січня 2009 року організував першу європейську конференцію "центрів" Європи, гаслом якої було "Європа: нові виклики, нові відповіді". Членами конференції були представники політичних партій із семи інших держав-членів Європейського Союзу. Було оголошено про створення комітету зв'язку, який буде відповідати за створення "спільної платформи" для майбутніх конференцій.
Вибори сенаторів у 2011 році стали для Нового центру перемогою – він виборов три місця. До переобрання трьох сенаторів було обрано чотири нових сенатори, у результаті чого число сенаторів у партії зросло до тринадцяти.
Сьомого квітня 2011 року Жан-Луї Борлоу оголосив про створення Республіканського Союзу з питань екології та соціальної політики, що включатиме в себе кілька правоцентристських (Радикальна партія, Новий центр) і лівоцентристські (Сучасні ліві) партії. Союз повинен був мати кандидатуру на наступних президентських виборах 2012 року. Але Ж.-Л. Борлоу відмовився від своєї кандидатури в президенти. Е. Морен також зняв свою кандидатуру, після чого вже вся партія на виборах 2012 року підтримала Н. Саркозі.
Дев'ятого жовтня 2012 року лідери політичних партій, що утворювали парламентську коаліцію Союзу демократів та незалежних (фр. Union des democrates et independants), оголосили про створення нової політичної партії з тією ж назвою. До складу Союзу входять дев'ять окремих політичних партій, що зберегли свою самостійність, у тому числі і Новий центр. 21 жовтня в Парижі пройшов установчий з'їзд нової партії. Її першим лідером був обраний популярний політик, лідер Радикальної партії, депутат Національних зборів Франції та колишній міністр Ж.-Л. Борлоу. У квітні 2014 р. Ж.-Л. Борлоу за станом здоров'я пішов у відставку з поста президента Союзу демократів і незалежних. На партійному конгресі в листопаді 2014 р. президентом було обрано Крістофа Лагарда.
Новий центр є традиційною центральною партією, що об'єднує ідеї голлізму, християнської демократії, класичного лібералізму і навіть радикалізму. Офіційно вона декларує досить розмиті політичні заяви, які підкреслюють консенсус у партії та спільні цінності прихильників. Велике значення в партійній ідеології надається національному суверенітету, культурі, державним символам.
Партія ставала час від часу у деяких питаннях на націоналістичні позиції. Це стосується політики Франції у сфері незаконної імміграції. Вона активно підтримувала інтеграцію й асиміляцію мігрантів у французьке суспільство і завжди засуджувала принцип комунітаризму як небезпеку для французької національної держави. Проте традиційно є прихильником європейської інтеграції і ЄС загалом, хоча іноді в її риториці простежується голлістська інтерпретація ЄС як "Європи батьківщини, головним принципом якої є захист національного суверенітету держави у наднаціональних структурах.
Члени партії вважають, що поняття "нація" не є фіксованим. Партія проголошує боротьбу з гендерною нерівністю, фанатизмом та екстремізмом. Проте одним із важливих постулатів є такий: "Ті, хто вважає за краще жити у Франції, повинні добровільно дотримуватися цінностей нашої республіки, проте поступово привласнювати собі французьку ідентичність".
Партія вітає поширення впливу Франції у світі через незмінну підтримку руху франкофонії та культури і по безперервній лінії дипломатичних та військових зусиль, відповідно до обов'язків країни у світі і її позиції як постійного члена Ради безпеки ООН. Таким чином, вони також підтверджують прихильність до ядерного стримування на службі у процесу стабільності і миру в усьому світі. Зовнішню політику Французької Республіки бачить через її узгодження з простими принципами, такими як: ефективність, прагматизм, відкритість, діалог.
Троцькісти
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зовнішня політика та політичні системи Французької Республіки та Федеративної Республіки Німеччини -» автора Рудько С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Центристські партії“ на сторінці 3. Приємного читання.
