Розділ 6. Політичні партії п'ятої французької республіки

Зовнішня політика та політичні системи Французької Республіки та Федеративної Республіки Німеччини -

На муніципальних і кантональних виборах 2008 р. партія втратила багато міст, серед яких Тулуза і Страсбург, а також вісім президентських місць у департаментах на користь "лівих". На виборах до Європейського парламенту в 2009 р. партія очолила свої загальні списки іменами представників молодших партій- союзниць зі свого складу. СНР отримала 27,9%, і обрала, таким чином, 29 депутатів до Європарламенту зі свого складу, значно покращивши результат 2004 р. Проте на регіональних виборах 2010 р. СНР здобула всього 26%.

Партія зазнала ще однієї значної поразки на кантональних виборах навесні 2011 р. і у вересні цього року втратила більшість у Сенаті Франції, вперше в історії П'ятої республіки. Після цих подій, у травні 2011 р., Радикальна партія вирішила покинути СНР і створити "Альянс", нову центристську коаліцію. Партія СНР вирішила не організовувати праймеріз перед президентськими виборами 2012 р. і схвалила пропозицію Н. Саркозі балотуватись на другий термін. Саркозі програв перевибори кандидату від Соціалістичної партії, Франсуа Олланду 6 травня 2012 р., який набрав 48,4% у другому турі. Партія СНР опинилась в опозиції після подальших виборів до Національних зборів, на яких вона здобула меншість.

Сьогодні партія нараховує понад 270 тис. членів. Відповідно до її статуту, всередині партії встановлено колегіальне керівництво, яке складається з трьох співголів: А. Жюппе, Ж.-П. Раффарен, Ф. Фійон. Генеральним секретарюй з 2014 р. є Люк Шатель.

СНР є традиційною правоцентристською партією, що об'єднує ідеї голлізму, християнської демократії, класичного лібералізму і навіть радикалізму. Офіційно вона декларує досить "розмиті" політичні заяви, які підкреслюють консенсус у партії та спільні цінності прихильників різних рухів, які до неї входять.

Ідеологія СНР полягає, перш за все, у визнанні того, що доля кожної людини – бути вільною, вона відкидає політичні системи, які "придушують економічну свободу" в державі. З цього випливає, що праця, особисті заслуги та достоїнства людей, інновації та суспільні ініціативи повинні заохочуватися для зниження рівня безробіття та підвищення економічного зростання, але в той же час ідеологія партії говорить про те, що дотримання принципу верховенства закону і влади для держави є необхідним. Беручи до уваги голлістські традиції, СНР стверджує, що вона рішуче підтримує солідарність громадян з державою як гарантом соціального захисту "незахищених" індивідів. Проте, розвиваючись сьогодні в більш ліберальному дусі, партія засуджує принцип "соціальних подачок".

Партія ставала час від часу у деяких питаннях на націоналістичні позиції. Це стосується політики Франції у сфері незаконної імміграції. Вона активно підтримувала інтеграцію й асиміляцію мігрантів у французьке суспільство і завжди засуджувала принцип комунітаризму як небезпеку для французької національної держави. Проте СНР традиційно є прихильником європейської інтеграції і €С загалом, хоча іноді в її риториці простежується де голлівська інтерпретація ЄС як "Європи батьківщин", головним принципом якої є захист національного суверенітету держави у наднаціональних структурах.

Ключовим елементом партійної ідеології є поняття свободи: "Ми віримо в людину, в її невід'ємну гідність. Ми поважаємо свободу і хочемо, щоб вона вела до відповідальності, але відмовляємось від соціального детермінізму. Ми відкидаємо системи, ідеології і тоталітаризм, що душать свободу, прагнучи регулювати все. Ми вважаємо, що це беззаперечна воля, яка забезпечує розвиток таланту. Свобода є основною цінністю, що дозволяє нам уявляти, діяти і творити".

Наступний розділ:

Соціалістична партія

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зовнішня політика та політичні системи Французької Республіки та Федеративної Республіки Німеччини -» автора Рудько С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 6. Політичні партії п'ятої французької республіки“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. Політична система фрн

  • Німецький федералізм

  • Виборча система

  • Розділ 2. Політичні партії ФРН

  • Християнський соціальний союз у Баварії

  • "Народна партія": Соціал-демократична партія Німеччини

  • Вільна демократична партія

  • Ліві

  • "Союз 90 / Зелені"

  • Німецькі партії "третього ешелону"

  • Розділ 3. Зовнішня політика ФРН у період "холодної війни"

  • Концептуальні засади зовнішньополітичної стратегії ФРН

  • Становлення зовнішньої політики ФРН. "Ера Аденауера"

  • Зовнішня політика ФРН у період канцлерства Л. Ерхарда та К. Кізінгера

  • Канцлерство В. Брандта: від конфронтації до розрядки

  • "Стратегія рівноваги" Г. Шмідта

  • Пріоритети зовнішньої політики Г. Коля

  • Розділ 4. Домінанти зовнішньої політики ФРН у постбіполярний період

  • Зовнішньополітичні пріоритети "червоно-зеленої" коаліції

  • Головні напрями зовнішньої політики за канцлерства А. Меркель

  • Розділ 5. Політична система п'ятої французької республіки

  • Адміністративно-територіальний устрій Франції

  • Виборча система

  • Розділ 6. Політичні партії п'ятої французької республіки
  • Соціалістична партія

  • Французька комуністична партія

  • Національний фронт

  • Центристські партії

  • Троцькісти

  • Зелені

  • Розділ 7. Пріоритети зовнішньої політики п'ятої французької республіки

  • Становлення і реалізація гоплістської зовнішньої політики

  • Дипломатія Ж. Помпіду

  • Франція у світовій політиці в період президентства В. Ж. Д'естена

  • Антигегемонізм Ф. Миттерана

  • Зовнішня політика президента Ж. Ширака

  • Пріоритети зовнішньої політики Н. Саркозі

  • Додаток 1. ПРЕЗИДЕНТИ П'ЯТОЇ ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ