Важливу роль у здійсненні парламентського контролю відіграє заснований 1973 року парламентський посередник, призначений урядом. За результатами парламентського контролю санкції до уряду може застосовувати тільки нижня палата. Вона може змусити уряд піти у відставку в результаті винесення резолюції осудження або відмови в довірі. У разі відмови в довірі уряд не може розпустити нижню палату, а верхня взагалі не підлягає розпуску. Право розпустити нижню палату має президент.
Зовнішньополітичні повноваження парламенту зводяться до оголошення війни, стану облоги та ратифікації міжнародних договорів. До судових повноважень парламенту належить створення ним особливих судів для розгляду справ вищих посадових осіб – Високої палати правосуддя і Суду правосуддя республіки – й оголошення амністії. Висока палата правосуддя формується для здійснення правосуддя стосовно президента за державну зраду, а Суд правосуддя республіки – для розгляду справ членів уряду з приводу злочинів або деліктів, вчинених ними при виконанні своїх функцій. Інституту імпічменту у Франції не існує.
Президенту[4] належить центральне місце в системі державних органів П'ятої Республіки. Разом з урядом він утворює центральну виконавчу владу. Відповідно до ст. 5 Конституції, він стежить за додержанням Конституції, забезпечує своїм арбітражем нормальне функціонування державних інститутів, спадкоємність держави, вживає заходів щодо забезпечення її територіальної цілісності, забезпечує дотримання міжнародних угод і договорів.
Президент обирається шляхом загального, прямого, рівного і таємного голосування. Строк повноважень президента – п'ять років[5]. Обмежень для переобрання не існує. Кандидат у президенти повинен задовольняти всі вимоги, що ставляться до осіб, які обираються в парламент. Через те, що у Франції немає інституту віце-президента, у випадку дострокової вакансії посади президента його обов'язки тимчасово виконує представник Сенату, а якщо він теж не в змозі виконувати ці обов'язки, їх виконує уряд.
За весь час існування п'ятої республіки двічі мали місце випадки дострокової вакансії посади президента і Проведення дострокових виборів: у 1969 р, у зв'язку з відставкою де Голля і в 1974 р. у зв'язку зі смертю Жоржа Помпіду.
Офіційна резиденція президента – Єлисейський палац. Президенту допомагає в його діяльності особистий апарат, що сягає кількох сотень чоловік. Апарат президента складають: кабінет, генеральний секретаріат, військовий комітет, чиновник для особливих доручень. Усі співробітники Єлисейського палацу призначаються та звільняються президентом за його власним розсудом.
Президент має широкі повноваження. Згідно зі ст. 19 Конституції існує дві основні групи повноважень: ті, що здійснюються президентом самостійно, тобто в дискреційному порядку (особисті повноваження); ті, що потребують для свого здійснення контрасигнатури прем'єр-міністра (іноді також окремих міністрів, відповідальних за виконання цього акта президента).
До першої групи особистих повноважень президента належать:
• 1. Право розпуску Національної Асамблеї (з цього питання президент повинен проконсультуватися з головами палат парламенту і прем'єр-міністром, хоча ці консультації його ні до чого не зобов'язують). Це право президента обмежене трьома умовами: а) не може бути здійснений розпуск протягом року після попереднього розпуску; б) під час дії надзвичайного стану; в) виконуючим обов'язки президента.
• 2. Право призначати прем'єр-міністра і за його поданням інших членів уряду, а також відкликати їх. Призначення уряду президентом потребує наступного схвалення урядової програми нижньою палатою парламенту, а це означає, що при призначенні прем'єр-міністра президентові доводиться враховувати позицію партійної більшості Національної Асамблеї.
• 3. Право за пропозицією уряду під час сесії парламенту або за спільною пропозицією обох палат передавати на референдум будь-який законопроект з питань організації публічної влади, економічних або соціальних реформ і публічних служб, що сприяють їм або дозволяють ратифікацію міжнародного договору, який не суперечить Конституції, впливає на функціонування державних інститутів.
• 4. Право звертатися з посланнями до палат на їх роздільних засіданнях.
• 5. Право за своїм розсудом головувати в Раді Міністрів. Ніяке засідання Уряду у формі Ради міністрів неможливо за відсутності президента, крім випадку, коли він безпосередньо уповноважив іншу посадову особу здійснювати голосування на конкретному засіданні й у зв'язку з конкретним порядком денним.
• 6. Право вводити в країні надзвичайний стан. До введення надзвичайного стану президент повинен провести такі самі консультації, як і при розпуску Національної Асамблеї.
• 7. Право звернення в Конституційну Раду із запитами і прит значення однієї третини його членів.
• 8. Президент – глава Збройних сил, він головує у вищих радах і комітетах національної оборони. У разі потреби прем'єр- міністр може заміщати президента як голова на засіданнях рад і комітетів національної оборони.
• 9. Право помилування.
До повноважень президента, що потребують контрасигнатури прем'єр-міністра або окремих членів уряду, належать: скликання парламенту на надзвичайну сесію; підписання декретів і ордонансів, прийнятих Радою міністрів; призначення вищих цивільних і посадових осіб та їх усунення; ратифікація окремих міжнародних договорів; призначення дипломатичних представників; участь у розгляді законопроектом уряду.
Президенту належить право законодавчої ініціативи з питань, що стосуються конституційних переглядів, передачі законопроектів на референдум, а також право відкладального вето на закони, прийняті парламентом, або право звернення в Конституційну Раду на предмет відповідності закону Конституції.
У Конституції визначені важливі повноваження президента щодо зовнішніх відносин, оборони і безпеки. Він представляє країну в міжнародних відносинах; акредитує надзвичайних послів і посланників в іноземних державах, а надзвичайні посли та посланники цих держав акредитуються при ньому; веде переговори про укладення міжнародних договорів і ратифікує їх, крім тих, для ратифікації яких потрібний закон, а для територіальних питань – ще й згода заінтересованого населення.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зовнішня політика та політичні системи Французької Республіки та Федеративної Республіки Німеччини -» автора Рудько С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 5. Політична система п'ятої французької республіки“ на сторінці 3. Приємного читання.
