Державна влада розділена між федерацією і землями. Як федерація, так і всі землі мають свої власні конституційні органи: ландтаги, земельні уряди, конституційні суди. Завдання центральних органів і земель доповнювати один одного.
Федеральні закони мають вищу юридичну силу порівняно з законами земель, і федерація здійснює нагляд за дотриманням законів землями. Землі є противагою політичної влади федерації і є свого роду обмежувачем і контролем державної влади в цілому. Компетенція передбачає повноваження щодо федерації та земель. Принципово землі мають право на законодавство, якщо Конституція не делегує ці повноваження федерації. Гарантуючи функціонування обох гілок законодавства, Конституція передбачає, що закони земель не можуть суперечити федеральним законам.
Республіканська форма державного устрою закріплена конституційною назвою країни – "Федеративна Республіка Німеччина". Це означає, що главою держави, на відміну від монархії, є федеральний президент, а ФРН вважається парламентською республікою, система центральних органів якої ґрунтується на принципі поділу влади.
Вища державна влада належить виборному представницькому органу (бундестагу). Главою держави є федеральний президент. На сьогодні ним є безпартійний Йоахім Ґаук[1] (вступив на посаду 23 березня 2012 року).
Федеральний президент є главою держави і вищим конституційним органом ФРН. Він обирається Федеральними зборами.
Федеральні збори – спеціальний орган, він створюється тільки для вибору федерального президента. Федеральні збори складаються з членів бундестагу і такого ж числа членів, які обираються ландтагами земель. Президентом може бути обраний кожен німець, який володіє правом обрання в бундестаг і досягає 40-річного віку. Він вибирається строком на п'ять років з правом повторного обрання.
Головні завдання і функції федерального президента не мають самостійного політичною оформлення. Це переважно представницька посада. У той же час він зобов'язаний зберегти конституційний лад, він призначає на посаду та звільняє з посади за пропозицією федерального канцлера членів уряду, розпускає бундестаг і висуває кандидатуру на пост федерального канцлера. Федеральний президент володіє правом призначати і звільняти федеральних чиновників і федеральних суддів, офіцерів і унтер-офіцерів. Його розпорядження і постанови потребують скріплення підписом федерального канцлера або компетентного міністра. Федеральний президент є представником федерації у міжнародних відносинах. До його відання належить призначення та відкликання послів Німеччини в іноземних державах, прийом акредитованих при ньому повноважних представників іноземних держав. Крім того, президент від імені країни укладає міжнародні договори.
Виконавча влада у ФРН на федеральному рівні складається з федерального уряду і федеральних органів управління.
Федеральний уряд ("кабінет") включає федерального канцлера і федеральних міністрів. Канцлер головує в уряді і користується правом його формування (відбирає кандидатів на пост міністрів і представляє їх на розгляд і призначення президентом країни; приймає рішення про чисельний склад та структуру уряду). У компетенцію канцлера входять такі функції, як визначення зовнішньополітичного курсу ФРН, проведення переговорів та участь в укладанні міжнародних договорів і угод.
Кожен федеральний міністр керує самостійно і під свою відповідальність своєю галуззю (він відповідальний перед парламентом). До ключових міністерств належать; міністерство фінансів, міністерство закордонних справ, міністерство внутрішніх справ, міністерство юстиції, міністерство економіки, міністерство оборони. На сьогодні в уряд входять 14 міністрів.
Поряд із федеральними і земельними урядами в системі виконавчої влади існують федеральні і земельні органи управління, підпорядковані відповідному міністерству (статистичне відомство, відомство кримінальної поліції, з охорони навколишнього середовища, з охорони конституції та ін.).
Уряд Німеччини сформований коаліцією Християнсько- демократичного союзу (ХДС) і Соціал-демократичної партії (СДПН). Канцлером ФРН з 22 листопада 2005 р. є лідер християнських демократів Ангела Меркель. Міністр закордонних справ – соціал-демократ Франк-Вальтер Штайнмаєр.
Законодавча влада здійснюється парламентом, що складається з двох палат: бундестагу і бундесрату. Основним органом представницької і законодавчої влади ФРН є бундестаг (Bundestag). Обирається на чотири роки за допомогою загальних, прямих, вільних рівних і таємних виборів. Бундестаг обирає федерального канцлера, приймає рішення про формування уряду і контролює його діяльність, а також діяльність інших органів федерального управління. Бундестаг затверджує бюджет країни. Обговорює і затверджує закони ФРН. Для здійснення цих функцій у складі бундестагу формуються комісії.
Найважливішими з них є: комісія з економіки, з бюджету, з оборони, внутрішньополітична, зовнішньополітична, з питань Європейського Союзу, з питань праці та соціального забезпечення та інші.
Для керівництва діяльністю бундестагу обирається президент бундестагу і чотири його заступники, які утворюють президію. Є також дорадчий орган – Рада старійшин. Партійні інтереси в бундестазі захищають фракції партій.
22 вересня 2013 р. пройшли вибори до бундестагу. Найбільше число голосів мали партії правлячої коаліції: ХДС / ХСС – 311, СДПН – 193, Ліва партія – 64, "зелені" – 63. Головою бундестагу є Норберт Ламмерт (ХДС).
Спеціальним конституційним органом, що представляє інтереси земель ФРН, є бундесрат (Bundesrat). Члени бундесрату не обираються, в нього входять члени земельних урядів або їх представники, число яких залежить від чисельності населення землі. Основною функцією бундесрату є захист інтересів землі на федеральному рівні та участь у федеральному законотворенні. Члени бундесрату мають право брати участь у всіх засіданнях бундестагу і його комітетів. Неприпустимо подвійне членство в бундестазі і бундесраті. У бундесраті немає партійно-політичних фракцій; також відсутня процедура таємного голосування.
У бундесрат входить 69 депутатів. Голова обирається щорічно. Число депутатів від земель: Баварія – б; Баден-Вюртемберг – 6; Берлін – 4; Брандербург – 4; Бремен – 3; Гамбург – 3; Гессен – 4; Макленбург-Передня Померанія – 3; Нижня Саксонія – 6; Рейнланд-Пфальц – 4; Саар – 3; Саксонія – 4; Саксонія-Анхальт – 4; Північний Рєйн-Вестфалія – 6; Тюрінгія – 4; Шлезвіг-Гольштейн – 4.
Судова влада ФРН відособлена від інших функцій держави. Основний Закон закріплює широкий правовий захист громадян від актів державної влади (право громадянина опротестовувати всяку звернену на нього дію, яка ущемляє його права). Виконання правосуддя покладено на незалежних суддів, що підкоряються лише закону (суддів не можна зміщувати або звільняти з посади проти їхньої волі). У судовій системі ФРН задіяно понад 20 000 професійних суддів. У ФРН є чотири статуси суддівських посад: довічна, тимчасова, з випробувальним терміном і як доручення йому обов'язків судді. Судова система включає п'ять видів судів:
• звичайні суди, які розглядають кримінальні справи, цивільні справи і сферу непозовного судочинства. Вони включають чотири інстанції: дільничний суд, земельний суд, верховний суд землі та Верховний суд ФРН. У роботі деяких судів беруть участь непрофесійні судді – судові засідателі;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зовнішня політика та політичні системи Французької Республіки та Федеративної Республіки Німеччини -» автора Рудько С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1. Політична система фрн“ на сторінці 2. Приємного читання.
