"Союз 90 / Зелені"

Зовнішня політика та політичні системи Французької Республіки та Федеративної Республіки Німеччини -

Що стосується інших програмних установок партії, та протягом усього періоду перебування при владі "Союз 90 / Зелені" намагалися реалізувати їх у вигляді законів і урядових рішень.

З 1999 року стало реалізовуватися поетапне введення в дію екологічного податку, що передбачає збільшення справляння платежів при використанні бензину, газу й електроенергії.

У 2000 році вступив у силу, хоча й відрізняється від початкового задуму "Зелених", закон про отримання громадянства, згідно з яким діти, народжені в Німеччині, автоматично ставали її підданими незалежно від державної належності батьків.

У цьому ж році почав діяти ініційований партією закон про оновлення енергетичних джерел, який стимулював використання екологічно безпечних видів. Завдяки зусиллям "Союзу 90 / Зелених" та активності міністра захисту довкілля Юргена Тріттіна, між урядом і атомними концернами було підписано угоду про перспективу припинення використання ядерної енергії в 2020 році.

"Союз 90 / Зелені" став ініціатором прийняття закону про зареєстроване партнерство, який визнавав право на укладення одностатевих шлюбів.

Компроміси і поступки старшому партнеру по коаліції – СДПГ не раз ставили "Зелених" на межу виходу з коаліції, великі зусилля щодо збереження якої докладав Й. Фішер. Особливо це стосувалося проблем зовнішньої політики. Так, рішення про відправку частин бундесверу в Афганістан у 2001 році спонукало канцлера Г. Шредера порушити питання про довіру уряду в бундестазі. "Союз 90 / Зелені" одноголосно проголосував за довіру, цс рішення було схвалено делегатами партійної конференції.

Підтримка населенням заходів з екологічного оновлення економіки, їх реалізація на законодавчому рівні сприяли зростанню суспільної підтримки "Зелених". Лідер партії Й. Фішер став одним із популярних політиків ФРН.

У 2002 році "Зелені" на Берлінській конференції прийняли нову партійну програму. Берлшська програма констатувала, що "Союз 90 / Зелені" більше не є "антипартийною партією". Вимоги, які партія висувала з самого початку свого існування, увійшли до програм іїіших партій, отримавши, таким чином, суспільне визнання.

У• Програмі визначені чотири проблеми,- що мають найбільшу цінність для "Зелених": екологія, самовизначення, соціальна справедливість і пряма демократія. Кожна з цих проблем представлена в Програмі конкретними проектами, які партія має намір здійснити в найближчі десятиліття.

У сфері екології для скорочення викидів парникових газів в атмосферу "зелені" пропонують знизити податки на залізничні квитки і збільшити витрати на розвиток мережі громадського транспорту. На думку авторів програми, податок на автомобілі повинен стягуватися незалежно від об'єму двигуна або його потужності. а тільки виходячи з обсягів викиду вуглекислого газу. Крім того, до 2020 року в Німеччині, як наполягають "Зелені", має з'явитися два мільйони електромобілів. Щоб знизити споживання палива і, відповідно, рівень забруднення атмосфери, "Зелені" пропонують обмежити максимальну швидкість на автобанах – до 120 кілометрів на годину[2].

В економічній сфері планується перехід на використання сонячної енергії; зміна структури засобів сполучення; сприяння розвитку східнонімецьких земель із застосуванням екологічних інновацій; досягнення прозорості відомостей для споживачів про готову продукцію; екологічне стимулювання сільського господарства при зростанні його значущості в сучасному суспільстві.

У соціальній сфері пропонується концепція базового соціального забезпечення. "Зелені" виступають за встановлення мінімального розміру заробітної плати – на рівні 7,5 євро на годину, підвищення допомоги по безробіттю до 420 євро щомісяця, підвищення допомоги на дітей, законодавчого закріплення права дітей відвідувати ясла і дитячий садок, доступу до здобування знань. Плату за навчання, введену в деяких федеральних землях, "Зелені" пропонують скасувати, а замість цього призначити всім студентам стипендію у розмірі 200 євро, і до 800 євро – учням з бідних сімей.

Частина грошей для реалізації нового суспільного договору та екологічної перебудови економіки "Зелені" сподіваються зібрати за рахунок підвищення податків на високі доходи, великі статки і спадщину. Крім того, передбачається ввести додаткові відрахування на освіту.

Майбутні перспективи розвитку "Зелені" пов'язують із переходом до міграційного суспільства, в основі якого повинна лежати "мультикультурна демократія", а також з подальшою фемінізацією політики (проект "жінки при владі").

В царині світового порядку планується розширення демократії в процесі європейської інтеграції та розвиток міжнародної справедливості, яка передбачає чесні економічні стандарти і торгівлю.

У внутрішній політиці "Зелені" пов'язують здійснення своєї програми з вимогою збільшення ролі прямої демократії. Шляхом всенародного референдуму і прямої законодавчої ініціативи населення громадяни повинні безпосередньо брати участь у прийнятті політичних рішень.

Незважаючи на те, що документ викликав неоднозначну реакцію в суспільстві, загалом варто визнати, що він став віддзеркаленням якісного зрушення у розвитку "Союзу 90 / Зелених", фіксуючи новий етап їхньої політичної біографії. Преса Німеччини одностайно писала про трансформацію партії "Зелених" з "партії протесту" в "партію реформ". Вибори в 2002 р. були успішними для "Зелених". Партія отримала найвищий результат за всю історію свого існування – 8,6% голосів. Завдяки цьому при владі залишилася колишня урядова коаліція. Примітно, що вперше партії вдалося завоювати персональний депутатський мандат, володарем якого став Х.-К. Штребель. Найбільш значний приріст голосів "Союз 90 / Зелені" отримали в Західній Німеччині (особливо у великих мегаполісах). Із середини 2002 року чисельний склад партії починає зростати в обох частинах Німеччини.

У 2003 році партія зробила ще один крок на шляху своєї структурної перебудови, пов'язаний з подоланням принципу поділу депутатського мандата і партійної посади, що перешкоджало професіоналізації партійної еліти. У травні 2003 року відбувся партійний референдум, в якому взяло участь 57% членів "Союзу 90 / Зелених", понад дві треті яких висловилися за скасування поділу мандата і посади. При цьому виключалося одночасне поєднання постів голови фракції, члена уряду або учасника європейських комісій. Це нововведення знаменувало собою ще один крок "Зелених" у бік традиційних політичних партій, засвідчуючи подальше засвоєння ними наявних правил поведінки.

На виборах 2005 року "Зелені" отримали 8,1% голосів. Важливим підсумком виборів було й те, що вперше на сході партія подолала 5% бар'єр. Однак розстановка сил, що виникла після обрання бундестагу, призвела до формування уряду, утвореного з "народних партій". "Союз 90 / Зелені" знову повернулися в табір парламентської опозиції.

Після переходу в опозицію і відходу з політичної сцени неформального, але, безперечно, яскравого лідера; Й. Фішера, в партії різко загострилася боротьба течій з питання про входження партії в коаліційні блоки.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зовнішня політика та політичні системи Французької Республіки та Федеративної Республіки Німеччини -» автора Рудько С.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „"Союз 90 / Зелені"“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. Політична система фрн

  • Німецький федералізм

  • Виборча система

  • Розділ 2. Політичні партії ФРН

  • Християнський соціальний союз у Баварії

  • "Народна партія": Соціал-демократична партія Німеччини

  • Вільна демократична партія

  • Ліві

  • "Союз 90 / Зелені"
  • Німецькі партії "третього ешелону"

  • Розділ 3. Зовнішня політика ФРН у період "холодної війни"

  • Концептуальні засади зовнішньополітичної стратегії ФРН

  • Становлення зовнішньої політики ФРН. "Ера Аденауера"

  • Зовнішня політика ФРН у період канцлерства Л. Ерхарда та К. Кізінгера

  • Канцлерство В. Брандта: від конфронтації до розрядки

  • "Стратегія рівноваги" Г. Шмідта

  • Пріоритети зовнішньої політики Г. Коля

  • Розділ 4. Домінанти зовнішньої політики ФРН у постбіполярний період

  • Зовнішньополітичні пріоритети "червоно-зеленої" коаліції

  • Головні напрями зовнішньої політики за канцлерства А. Меркель

  • Розділ 5. Політична система п'ятої французької республіки

  • Адміністративно-територіальний устрій Франції

  • Виборча система

  • Розділ 6. Політичні партії п'ятої французької республіки

  • Соціалістична партія

  • Французька комуністична партія

  • Національний фронт

  • Центристські партії

  • Троцькісти

  • Зелені

  • Розділ 7. Пріоритети зовнішньої політики п'ятої французької республіки

  • Становлення і реалізація гоплістської зовнішньої політики

  • Дипломатія Ж. Помпіду

  • Франція у світовій політиці в період президентства В. Ж. Д'естена

  • Антигегемонізм Ф. Миттерана

  • Зовнішня політика президента Ж. Ширака

  • Пріоритети зовнішньої політики Н. Саркозі

  • Додаток 1. ПРЕЗИДЕНТИ П'ЯТОЇ ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ