Розділ 49. За днів цариці Естер

Завдяки великодушності царя Кира майже п'ятдесят тисяч полонених скористалися дозволом повернутися додому. Однак порівняно із сотнями тисяч євреїв, розпорошених по всіх провінціях Мідо-Персії, це був лише невеликий залишок. Більша частина ізраїльтян вирішила краще залишатися в країні свого вигнання, аніж зазнавати труднощів, пов'язаних із поверненням і відбудовою своїх зруйнованих міст та осель.

Відтоді минуло понад двадцять років, і монарх Дарій Гістасп видав другий указ, який, подібно до першого, був сприятливим для євреїв. Таким чином, Бог у Своїй милості надав євреям у Мідо-Перському царстві ще одну можливість повернутися на землю своїх батьків. Господь передбачав, що після правління Ксеркса (названого в книзі Естер Ахашверошем) настануть тривожні часи, тому не тільки працював над серцями правителів-можновладців, які б сприяли поверненню євреїв, а й надихнув Захарію благати вигнанців повернутися додому.

“Гей, гей, — утікайте з північного краю, — пролунав заклик до розпорошених ізраїльських племен, що мешкали в різних, далеких від їхньої батьківщини країнах. — Бо Я порозкидав вас, на чотири небесні вітри, — промовляє Господь. Гей, спасайся Сіоне, яка живеш у Вавилоні! Бо так говорить Господь Саваот: Заради слави Своєї послав Він мене до народів, які вас пограбували. Хто до вас доторкнеться, той доторкнеться до зіниці Його ока. Ось тільки махну Я Своєю рукою на них, — і для своїх рабів вони здобиччю стануть; і ви зрозумієте, що Господь Саваот мене вислав”.(3ах.2:10-13)

Господній намір залишався незмінним — Його народ мав стати гордістю землі, славою Його Імені. Протягом довгих років вигнання Бог посилав їм багато можливостей відновити свою вірність Йому. Декотрі прислухались до Його голосу і зробили потрібні висновки; інші в горнилі страждань віднайшли своє спасіння. Чимало з них приєдналися до останку, котрий мав повернутися. Богонатхненне перо порівнює їх до “верховіття високого кедру”, що мав бути посадженим “на високій та стрімкій горі, на високій горі Ізраїлевій”.(Єзек.17:22-23)

Після указу Кира повернулися всі ті, “в котрих Господь збудив дух”.(Ездр.1:5) Але Господь продовжував кликати тих, хто з власної волі залишався в землі свого вигнання, Він всіляко намагався повернути їх. Однак чимало з них так і не відгукнулися на указ Кира; вони з байдужістю поставилися і до пізніших повторних умовлянь. Навіть коли Захарія закликав їх негайно тікати з Вавилону, вони не прислухалися до застереження.

Тим часом ситуація в Мідо-Перському царстві швидко змінювалася. Після Дарія Гістаспа, за часів правління якого євреї користувалися особливою прихильністю, на престол зійшов Ксеркс Великий. Саме під час його царювання євреї, котрі знехтували закликами залишити Вавилон, стали свідками жахливої кризи. Відмовившись від запропонованого Богом порятунку, вони віч-на-віч зустрілися зі смертю.

Через Амана — агагіянина, підступного можновладця Мідо-Перського царства, сатана намагався перешкодити Божим намірам. Аман люто ненавидів юдеянина Мардохея. Відомо, що Мардохей не зробив Аманові нічого поганого, хіба-що відмовився благоговійно вклонятися перед ним. Вважаючи, що “простягнути руку свою лише на Мардохея” йому замало, Аман задумав “вигубити всіх юдеїв, котрі жили в усьому царстві Ксеркса, — як народ Мардохея”.(Естер 3:6,8)

Введений в оману і переконаний неправдивими звинуваченнями Амана, Ксеркс підписав указ про знищення всіх євреїв, “розпорошених та розсіяних між народами в усіх країнах”(Естер 3:6,8) Мідо-Перського царства. Був визначений день, коли євреї мали бути знищені, а їхнє майно конфісковане. Цар не зовсім усвідомлював, якими далекосяжними будуть наслідки виконання цього указу. Сам сатана, невидимий організатор усієї змови, намагався стерти з лиця землі народ, який зберігав пізнання правдивого Бога.

“У кожній країні та околиці, скрізь, куди доходило слово царя та його наказ, для юдеїв настав великий смуток, піст, плач і голосіння; веретище і попіл були для багатьох ложем замість постелі”.(Естер 4:3,14,16) Указ мідян та персів у жодному разі не підлягав зміні, і здавалося, що не залишилося жодної надії, — усі ізраїльтяни були приречені на загибель.

Але ворожі задуми були зруйновані Силою, яка владарює над синами людськими. За Божим Провидінням, Естер-юдейка, яка шанувала Всевишнього, стала царицею Мідо-Перського царства. Мардохей був її близьким родичем. У відчаї вони вирішили просити Ксеркса за свій народ. Естер повинна була з'явитися перед царем і заступитися за приречених. “Хто знає, — сказав Мардохей, — чи не задля такого лютого часу, як оцей, досягла ти царської честі”.(Естер 4:3,14,16)

Критична ситуація, в якій опинилася Естер, вимагала негайних рішучих дій, але вони з Мардохеєм розуміли: якщо могутній Бог не допоможе, усі їхні зусилля будуть даремними. Тому Естер призначила час, коли вона вирішила звернутися до Бога, — Джерела своєї сили. “Іди, — наказала вона Мардохеєві, — збери всіх юдеїв, що знаходяться в Сузах, і постіть за мене, не їжте й не пийте три дні, як ніч, так і день. Я також з моїми служницями поститиму, і так піду до царя, хоча це й не буде за законом; і як маю загинути, хай загину”(Естер 4:3,14,16)

Події, які швидко змінювали одна одну: прихід Естер до царя; його особлива прихильність до неї; бенкети, влаштовані царицею для царя та єдиного гостя Амана; безсонна ніч царя; привселюдне вшанування Мардохея; приниження й кінець Амана після розкриття його підступної змови — усе це факти відомої історії. Бог чудовим чином діяв на користь Свого розкаяного народу. Царем був виданий новий указ, за яким дозволялося захищати своє життя; у всі куточки царства цей указ дуже швидко доставили гінці на конях, які “їхали вельми швидко у відповідності до царського наказу”. “І в кожній країні та в кожному місті, куди лише досягав наказ царя та його веління, були у юдеїв радощі та веселощі, бенкетування та святкування! І чимало з народів краю ставали юдеями, бо на них напав страх перед юдеями”.(Естер 8:14,17)

Того дня, на який було призначене їхнє вигублення, “зібралися юдеї в своїх містах по всіх країнах царя Ксеркса, щоб накласти руку на тих, котрі задумали на них лихо. І ніхто не міг встояти перед ними, бо страх перед ними напав на всі народи”. Бог послав могутніх ангелів на захист Свого народу, який “став до оборони свого життя”.(Естер 9:2,16)

Мардохей посів почесне становище, яке раніше займав Аман. Він “був другим по царі Ксерксі, великим між юдеями, та улюбленим серед багатьох братів своїх”.(Естер 10:3) Він дбав за процвітання Ізраїлю. Так Бог ще раз дав Своєму вибраному народові можливість знайти милість при царському дворі Мідо-Персії, щоб виконався Його задум повернути їх на батьківщину. Проте тільки через кілька років, — сьомого року царювання Артаксеркса І, наступника Ксеркса Великого, — значна кількість юдеїв під проводом Ездри повернулася до Єрусалима.

Важкі випробування, що спіткали Божий народ за днів Естер, характерні не тільки для того часу. Йоан, дивлячись крізь віки на останні дні, писав: “А змій розлютувався на жінку, і пішов воювати з рештою нащадків її, які зберігають Божі Заповіді та мають свідчення Ісусове”.(Об'явл.12:17) Деякі із сучасних мешканців Землі побачать виконання цих слів. Той самий дух, який у минулому підбурював людей, переслідувати правдиву Церкву, і в майбутньому виявить себе так само по відношенню до вірних Божих дітей. Вже сьогодні триває підготовка до цієї останньої великої битви.

Декрет, який буде виданий наприкінці часу проти за лишку Божого народу, дуже нагадуватиме указ Ксеркса проти євреїв. Нині вороги істинної Церкви вбачають у невеликій групі тих, котрі дотримуються Заповіді про суботу, Мардохея біля воріт. Благоговіння Божого народу перед Його Законом — це постійний докір тим, хто відкинув страх Господній і зневажає Божу суботу.

Сатана викличе лютість проти меншості, яка відмовлятиметься прийняти популярні звичаї і традиції. Навіть шановані високоповажні мужі об'єднаються із беззаконними підступними людьми у змові проти Божих дітей. Їх зневажатимуть багаті, геніальні, освічені люди. Можновладні гонителі, духовенство і прості прочани різних Церков змовляться проти них. Талант письменників, красномовність ораторів, нагороди, погрози, насмішки — усе буде використано, аби похитнути віру Божого останку. Фальшивими свідченнями і гнівними закликами вороги збуджуватимуть ненависть народу. Неспроможні заперечити захисникам біблійної суботи словами: “Так говорить Писання”, — вони вдаватимуться до насильства. Аби здобути популярність і поблажливість, законодавці поступляться вимогам і видадуть закон про недільний день. Однак богобоязливі люди не підкоряться постанові, яка суперечитиме Заповіді Десятислів'я. Саме на цьому полі бою і розіграється остання велика битва між істиною й оманою. Але нам відомий її результат. У той час, як і за днів Естер та Мардохея, Господь захистить Свою істину та Свій народ.